Сутність логіко-психологічного аналізу та користь його застосування у процесі редакторського читання текстів наукових видань. Специфіка взаємозв’язку та взаємозалежності суб’єктів і предикатів у науковому тексті. Постановка питань та антиципація.
Аннотация к работе
Адаптація та часткова переробка тексту наукових видань таким чином, щоб він міг задовольнити очікування читачів та не утруднював їх сприйняття викладеної інформації, є насамперед основним завданням редактора у процесі редакторського читання цих самих текстів та здійснювання редакторського аналізу. У той самий час редактор має усвідомлювати задум автора та редагувати текст таким чином, щоб він якомога точніше відтворював задум автора та задовольняв очікування читача. Актуальність даної роботи зумовлена тим, що логіко-психологічний аналіз тексту, який редагується, є одним з основних елементів цього досить важкого завдання, адже структурованість будь-якого тексту та виклад інформації у ньому мають бути підпорядкованими законам логіки та не порушувати їх (нажаль, саме таке явище часто зустрічається у текстах наукових видань, написаних професійними науковцями за відсутності в них письменницького досвіду). Саме логіко-психологічний аналіз допомагає виявити порушення та усунути їх задля майбутнього комфорту сприйняття наукового тексту читачем. Логіко-психологічний аналіз текстів наукових видань не ставав обєктом досліджень саме в Україні, однак цей важливий елемент процесу редакторського читання був обєктом особливої уваги та досліджень такого радянського наукового діяча, як доктора психологічних наук, професора, завідувача кафедри педагогіки та психології Саратовського державного університету ім.Оскільки мисленнєві операції, що здійснюються над текстом у процесі його розуміння (поділ тексту на частини та нове їх співставлення, аналіз та синтез всередині частин та речень, «підстановка» слів тощо), і є словесними операціями, виникає як би змінений, реконструйований текст. Для розуміння окремих речень, що входять до тексту читачі часто вдаються до їх аналізу, а саме, до виділення членів речення, що виражають, насамперед, предмет думки, потім - висловлювання про нього, і, нарешті, до виділення інших елементів думки, укладеною в реченні. Процес усвідомлення зазначених елементів визначається їх взаємозалежністю у тексті: основним є предмет думки всього тексту, що збігається в основному з темою; ним визначається предмет думки у «смисловому періоді», а останнім, в свою чергу, - предмет думки в реченні. «Гіпотеза» змушує читача залучати наявний в нього запас знань з даного питання, завдяки чому читач начебто заздалегідь входить у коло обговорюваних питань; «гіпотеза» активізує думку, змушуючи перевіряти і порівнювати те, що висловлене в тексті з наявними в читача знаннями - все це призводить до більш глибокого проникнення у текст. Як бачимо, наукові тексти неоднакові за своїм характером; проте - з певною долею спрощення - можна сказати, що ступінь виявлення лінійного характеру побудови тексту перебуває в прямій залежності від того, якою мірою в тексті представлені розповідні масиви: історія питання, різні точки зору на повідомлю вальний факт, тлумачення певних явищ тощо (так, уже апріорно можна твердити, що текст з історії чи філософії буде більш лінійним, ніж текст з фізики чи механіки).Метою розгляду складових елементів логіко-психологічного аналізу та специфічних реакцій читача на науковий текст, які неодмінно потрібно враховувати у процесі редакторського читання, є виділення певної чіткої схеми логіко-психологічного аналізу, якою має керуватися редактор, та застосування її на практиці на прикладі конкретного наукового тексту. Прийоми постановки питань, питань-припущень та антиципації також потрібно застосовувати для передбачення реакції читача на текст, її корегування та контролю попередніх виконаних вже етапів логіко-психологічного аналізу. Найточнішим формулювання текстового судження знаходимо у висновках наукової статті: «питання єдності навчання і виховання у навчальному процесі аналізується не тільки на тлі сутнісно-організаційних ознак уроку (постійний склад учнів, спільна діяльність, керівна роль учителя та ін.) та компонентів дидактичної системи (зміст, методи, засоби навчання), але розкривається і крізь призму мети уроку, якій відводиться роль його визначального компонента.» Відповідно, текстовим субєктом наукового тексту є надання урокові виховного значення («високої оцінки виховних можливостей уроку, який розглядався не лише як форма навчання, але й сфера шкільного виховання»), а текстовим предикатом - підтвердження цієї думки результатами досліджень видатних радянських педагогів; здебільшого з цією метою використовуються цитати («Урок, - писав В. Щуркова, здавалось би, відповідає лише принципу ефективного навчання, але при цьому непомітно, поступово вправляється свідомість […] У такий спосіб реалізується, за оцінкою вчених, і соціально-виховний аспект уроку, коли формується система міжособистих стосунків…»); скорочення кількості надлишкової інформації (наводяться праці науковців, які стосуються тільки тематики статті, не наводиться зайвої інформації про їх особистості або інші видатні дослідження); свободу від суперечностей - всі твердження, як автора статті, так і науковців, на яких посилається автор, нап