Лексика в українському сучасному вокальному естрадно-музичному мистецтві як спосіб збагачування естетичної складової української нації - Курсовая работа

У лексиці знаходять відображення зміни, що відбуваються в житті нашого суспільства, багата і славна історія українського народу, величезні досягнення в економіці і культурному житті сучасної України. Лексика (від грецького lexis - слово) - це сукупність слів, уживаних у будь-якій мові. Лексикологія вивчає лексику сучасної мови в цілому, як систему, а також основні типи лексичних значень слів, їхні структурно-семантичні розряди, групує слова за їхнім походженням і за стилістичним вживанням. Таку лексикологію ще називають описовою, на відміну від історичної лексикології, яка вивчає формування і розвиток лексичного складу мови протягом певного історичного періоду. Існують також інші галузі науки про слово, що вивчають окремі, часткові проблеми лексикології: семасіологія - наука про значення слова і повязані з ним питання багатозначності (полісемії), омонімії, синонімії, антонімії, етимологія - наука, що вивчає походження слів, спорідненість їх з іншими словами; фразеологія - вчення про стислі лексично неподільні сполучення слів.Якщо робити порівняльну характеристику використання частин мов в різних видах вокального мистецтва, то можна побачити, що, в основному, в чистому та першопочатковому виді частини мови використовуються у академічному мистецтві, а найбільш видозмінені та прогресивні зустрічаються у естрадному співочому мистецтві. Тому, для повного розуміння цих видозмінень, розглянемо основні групи лексики сучасної української мови: 1) спільнословянська; 2) східнословянська; 3) власне українська; 4) старословянізми; 5) лексичні запозичення. Це найдавніший шар словникового складу української мови, успадкований через давньоруську з мови прасловянської, що існувала до V-VI ст. н.е., а потім, розпадаючись, стала тим джерелом, на основі якого виникли і розвивалися всі інші словянські мови. 2.Східнословянська лексика - та частина українського словникового запасу, яку наша мова успадкувала разом із спільнословянською лексикою з мови давньоруської - спільного джерела сучасних української, російської та білоруської мов. Східнословянська лексика, точніше, слова цієї групи виникли лише в діалектах східнословянської давньоруської мови в епоху її окремішнього існування й розвитку і поширені переважно в сучасних східнословянських мовах:білка, кішка, селезень, собака, коровай, пряник, коржик, гречка, осока, урожай, полова, мельник, селянин та інші.Як приклад для аналізу можна навести такі варіанти: Наталка Карпа «Калина»; Гайтана «Не йди»; Юркеш «Менуети»; Тік «очі»; Наталья Бучинська «Як у нас на Україні»; Руслана «У ритмі серця». Хай же щастя буде довгим І пісень багато, Бо без пісні в Україні Не буває свята. Усі слова, які можливо колись відносилися до тієї чи іншої групи на даний момент становлять одну велику групу - ВЛАСНЕ УКРАЇНСЬКА ЛЕКСИКА, і найбільш виразно це видно в сучасних українських піснях. Відилемо всі слова, які належать до нинішнього жаргону, слова запозичені і слова власне українські. Так, частина 7 статті 7 закону зобовязує громадян, які проживають на території, де функціонує регіональна мова або мова меншин, розвивати та використовувати таку мову - «У межах території, на якій поширена регіональна мова або мова меншини, …, здійснення заходів щодо розвитку, використання і захисту регіональної мови або мови меншини, передбачених цим Законом, є обовязковим для місцевих органів державної влади, органів місцевого самоврядування, обєднань громадян, установ, організацій, підприємств, їх посадових і службових осіб, а також громадян - субєктів підприємницької діяльності та фізичних осіб.» Закон набув чинності 10 серпня 2012 року.Розглянувши декілька позицій, за якими можна розрізнити ступінь естетичної цінності твору ми визначили, що до них належать: 1. Виявлено, що твір, який має більш розгорнуту морфологічно-лексичну будову, вважається більш змістовним і належить до естетично цінних творів. Твори, які майже не містять сенсу, або взагалі його позбавлені, не несуть у собі естетичної одиниці, яка є невідємною складовою естетичного розвитку суспільства.

Зміст

Вступ

1. Теоретична частина

2. Практична частина

Висновки

Список використаної літератури

Розглянувши декілька позицій, за якими можна розрізнити ступінь естетичної цінності твору ми визначили, що до них належать: 1. Занесення частин лексики до лексичної таблиці сучасної української лексики і таким чином їх морфологічне порівняння;

2. Розподілення лексичної таблиці, додавання до неї сучасних груп і порівняння на цій основі сучасних українських естрадних пісень;

3. Порівняння сучасних українських пісень за допомогою виявлення змісту та сенсу твору способом визначення причинно-наслідувальних звязків.

Виявлено, що твір, який має більш розгорнуту морфологічно-лексичну будову, вважається більш змістовним і належить до естетично цінних творів. Твори, які майже не містять сенсу, або взагалі його позбавлені, не несуть у собі естетичної одиниці, яка є невідємною складовою естетичного розвитку суспільства. Отже, вони не можуть вважатися спільно прийнятими. На жаль, в наші часи, велика кількість таких творів користуються багатим попитом, що свідчить про недостатній морально-естетичний розвиток носіїв такої культури.

Так. Можливо, відсутність причинно-наслідувальних звязків, мовленнєвих прикрас (напр., зменшувально-ласкавий відм.) у реченнях, та наявність всебічних скорочень є ознакою еволюціонування, але чи значить це, що ми повинні відмовитися від естетичних цінностей заради математичної зручності? лексика жаргонний естетичний пісня

1. Волох О.Т., Чемерисов М.Т., Чернов Є.І. Сучасна українська літературна мова. - К., 1986.

2. Білодід І. Питання походження і розвитку словянської писемності. - К., 1973.

3. Карпенко Ю.О. Вступ до мовознавства. - К., 1993.

4. Г.О. Козачук. Українська мова. Для абітурієнтів.

5. Ленін В.І. Філософські зошити.

6. І.К. Білодід. Сучасна морфологія

Размещено на .ru