Становлення та розвиток історико-наукових серіальних видань в Одесі, їх характеристика. Аналіз проблемно-тематичних пріоритетів публікацій, визначення функцій, виявлення позитивних й негативних рис їх функціонування в контексті ґенези історичної науки.
Аннотация к работе
Ландшафт історичної науки крізь призму історії науково-серіальних видань Одеси (ХІХ - початок ХХІ ст.) Помітне пожвавлення історичних студій в Україні за останні понад двадцять років пов’язане з новими тенденціями в суспільно-політичному, соціально-економічному та культурному житті. Плідна робота істориків створила належне підґрунтя для докорінного переосмислення концепції вітчизняної історії, подолання стереотипів і міфологем радянської доби, утвердження пошани до історичного минулого. Актуальність обраної теми зумовлена спрямованістю на вивчення історичної наукової періодики в контексті дослідження динаміки розвитку зазначеного сегменту засобів масової інформації, починаючи від ХІХ до поч. ХХІ ст., необхідністю осмислення видових особливостей історико-наукових серіальних видань, характеристики їх форматів, динаміки розвитку та концептуальних особливостей. Застосовуючи спеціальні методи та підходи, вчені визначають зазначені видання як безпосередній об’єкт, так і предмет самостійної ділянки знань. Єдиною спробою дослідити цю тему була розвідка авторів цієї статті, видана в журналі «Краєзнавство» за 2013 р. [1]. Офіційним друкованим виданням товариства стали «Записки Императорского Одесского общества истории и древностей» (ЗІОТІС), яких протягом 1844- 1919 рр. видали 33 томи [3]. Крім «Записок» члени ІОТІС видали три випуски каталогу античних теракот музею та кераміки з Феодосії, опис східних монет, старовинних планів і карт, що зберігалися в музеї.