Найбільші літописи козацької доби: "Літопис Самовидця", "Літопис Григорія Грабянки", "Літопис Самійла Величка". Визначення типологічної і образно-символічної специфіки українського фольклору. Відображення образу України в козацько-старшинських літописах.
Аннотация к работе
Своїм твором Грабянка ставить за мету показати народ український як рівний серед усіх народів, «описаних в книгах давніми історіографами римськими і польськими, Кромером, Бєльським, Стрийківським, Гвагнігом, Коховським, також німецьким Пуфендорфом і Гібнером складеними, а нині по повелінню Петра першого, імператора Всеросійсього на словянську мову переведених». Складно назвати інший період історії, що викликає постійний інтерес в Україні та поза її межами, як історія запорозького козацтва, війна під проводом Богдана Хмельницького, перемоги козацьких ватажків-характерників та драматичні наслідки Переяславського договору, що й посідає важливе місце в літописах. У літописах здійснено зіставлення подієвого, сюжетного змісту творів історико-героїчного змісту (історичних пісень, дум, переказів і легенд) та літописів: зокрема думи - «Хмельницький та Барабаш» (в чотирьох варіантах записів 1814, 1853, 1870 та 1874 рр.), «Про перемогу під Корсунем», «Б. Образ козака, який у фольклорі виражає загальнонародний, а не становий образ, у літописах має дворівневе значення та вживання: як низове Запорозьке військо (наприклад в листах до Дорошенка, Самойловича та інших гетьманів в літописі Самійла Величка) і репрезентує найширше коло військового люду; і як синонім українців, цілої суспільності (Гадяцькі пакти з Польщею в літописі Григорія Граб’янки мають назву Пактів з козаками). Прагнучи внести корективи і уточнити сучасне розуміння культурно-географічних процесів на українських територіях другої половини ХУІІ - початку ХУІІІ ст., ми спробуємо дати відповідь на наступні питання: де поширилася і наскільки вживана була назва «Україна» і по відношенню до яких територій і якої частини суспільства вона вживалася; як змінилися світоглядні орієнтири козацтва після успіхів Визвольної війни, в тому числі сприйняття України і сусідніх держав.Отже, до наших днів дійшли три найвизначніші козацькі літописи - Самовидця (про події 1648-1702 років, вірогідний автор - Роман Ракушка-Романовський), Грабянки (1710, про події від виникнення козацтва до 1709) та Самійла Величка (1720, про події в Україні 1648-1700 років). В усіх цих літописах не лише докладно розповідається про Визвольну війну українського народу 1648-1654 років, а й подається економічна, політична і культурна характеристика країни, факти з історії Росії, Польщі, Угорщини, Швеції, Молдови, Туреччини та інших держав. Серед літераторів XVII ст. чимало таких, спадщина яких дуже переконливо відображає громадську думку про важливі політичні події епохи, а також про соціальні проблеми.
Вывод
літопис козацький фольклор український
Отже, до наших днів дійшли три найвизначніші козацькі літописи - Самовидця (про події 1648-1702 років, вірогідний автор - Роман Ракушка-Романовський), Грабянки (1710, про події від виникнення козацтва до 1709) та Самійла Величка (1720, про події в Україні 1648-1700 років).
В усіх цих літописах не лише докладно розповідається про Визвольну війну українського народу 1648-1654 років, а й подається економічна, політична і культурна характеристика країни, факти з історії Росії, Польщі, Угорщини, Швеції, Молдови, Туреччини та інших держав.
Серед літераторів XVII ст. чимало таких, спадщина яких дуже переконливо відображає громадську думку про важливі політичні події епохи, а також про соціальні проблеми. Серед таких авторів - Лазар Баранович, Іван Величковський, Петро Попович-Гученський, Данило Гратковський, Климентій Зиновіїв. Мав місце розвиток драматургії (Якуб Гаватович). Були популярними анонімні оповідання на мандрівні сюжети.
Козацькі літописи ніби завершують літописний етап української Історіографії. Історичні твори наступного часу, наприклад, «Історія Русів», за жанровими особливостями відкривали новий етап у розвитку української Історичної думки, зокрема нового методу передачі історичних знань: не через констатацію подій та її інтерпретацію, а через аналіз і узагальнення всієї суми історичних знань, доступних досліднику.
Список литературы
1. Балабушевич Т.А. Територіальні межі правобережних козацьких полків (друга половина XVI - початок XVIII ст.) // Проблеми історичної географії України. - К., 1991.
2. Величко С. Літопис / Відп. ред. О.В. Мишанич. - Т. 1. - К., 1991.
3. Величко С. Літопис / Перекл. з книж. укр. мови В. Шевчук. - Т. 2. - К., 1991.
4. Грушевский М.С. Об украинской историографии XVIII в.: Несколько сообщений // Известия АН СССР. - Сер. 7: Отдел общественных наук. - Л., 1934. - №2.
5. Грушевський М.С. Історія України-Руси. - Т. 1. - К., 1991.
6. Джерела з історії України. Літопис Самовидця / Видання підгот. Я.І. Дзира. - К., 1971.
7. Дорошенко Д. Нарис історії України. - Л., 1991.
8. Заяць А.Є. Динаміка чисельності міських поселень волинського воєводства XVI - першої половини XVII ст. (1566-1648) // Історико-географічні дослідження на Україні. - К., 1992.
9. Клепацький П.Г. Літопис С. Величка. - Полтава, 1926.
10. Крикун М. Адміністративно-територіальний устрій Правобережної України в XV-XVIII ст. Кордони воєводств у світлі джерел. - К., 1993.
11. Лащенко Х.Г. До історичної географії Запорожжя часів Нової Січі: шляхи, броди i переправи як елементи єдиної системи сполучень // Південна Україна XVIII-XIX ст.: Зап. наук.-дослід. лаб. історії Південної України ЗДУ. - Вип. 3. - Запоріжжя, 1998.
12. Літопис гадяцького полковника Григорія Грабянки / Пер. із староукр. - К., 1992.
13. Макарчук С. Україна і українці: поява, поширення та утвердження назв // Другий міжнародний конгрес україністів. - Львів, 1994.
14. Півторак Г. Міфи й правда про трьох братів зі спільної колиски (про походження українців, росіян та білорусів). - К., 1998.
15. Стрелецкий В.Н. Парадигмы геопространства и методология культурной географии // Гуманитарная география. - Вып.1. - М., 2004.
16. Трубчанінов С.В. Історична географія України: Навчальний посібник. - Камянець-Подільський, 2003.
Українське козацтво. Мала енциклопедія. - К., 2002.
17. Яковенко Н. Нарис історії України з найдавніших часів до кінця XVIII ст. - К., 1997.