Франческо Петрарка – видатний культурний діяч Відродження і один з засновників італійського гуманістичного руху. Розуміння ліричних творів поета сучасниками та нащадками. Співвідношення форми та змісту поезій Петрарки. Жанрові особливості його лірики.
Аннотация к работе
Його діяльність охоплювала релігійну, політичну, філософську, дипломатичну площини, проте найбільше він став відомим нащадкам як літературний діяч, майстер ліричної поезії. Саме тому, досліджуючи внесок поета в розвиток світової літератури, найбільш актуальним буде розглянути саме його ліричні твори, перш за все - сонети зі збірки «Книга пісень». Мета даного дослідження - виявити жанрову специфіку лірики Петрарки та її місце у розвитку світової літератури. Для досягнення цієї мети потрібно виконати кілька завдань: - встановити особливості творчого шляху Франческо Петрарки, умови створення його ліричних творів;Його батько Пьєтро ді сер Паренцо був вигнаний з Флоренції разом із Данте, тривалий час подорожував з родиною містами Тоскани, а в 1312 році, коли Франческо було близько 9 років, родина осіла у Франції (тому він знав прованську мову та поезію). Не маючи змоги відкрито кохати, Петрарка обирає усамітнений спосіб життя в Воклюзі, але його поезія та політична активність зробили його відомим, і в 1341 році поет був вінчаний лавровим вінцем у Римі (за таке право з Римом сперечалися Париж і Неаполь, але Вічне місто перемогло, і на Великдень, 8 квітня 1341 року, відбулася коронація). Ця книга складалася з творів, що були написані італійською мовою і вже до початку XVII століття витримала близько 200 перевидань. Томашевський вказує, що деякі твори автор знищив, як такі, що не були гідними виконати високу мету збірки (присвяченої коханій Лаурі) [4, с. Перша редакція збірки (1342-1347) нараховувала тільки 25 творів, але структурно могла бути (і була) доповнена пізніше.Франческо Петрарка працював у багатьох жанрах, і навіть є засновником деяких із них - наприклад, С. Мокульський приписує йому створення жанру історичного анекдоту, апелюючи до трактату «Про памятні речі»: «Цілий трактат у другій книзі цього твору присвячено питанням про жарти, причому численні ілюстрації до цього трактату дозволяють визнати Петрарку засновником жанру коротенької новели-анекдота латиною, що отримав подальший розвиток у «Фацеціях» Поджо» [2]. Жанр сонету створений не Петраркою, його засновником вважають Джакомо да Лентіні (бл.1210 - бл.1260), але Петрарка був реформатором цього важкого поетичного жанру, і його сонети італійською стали прикрасою світової культури. Але в пізніших сонетах, продовжуючи дотримуватися канонів рими та музичної довершеності сонетів, Петрарка зміщує головний акцент у бік влучності, однозначності та зрозумілості змісту, мовної гнучкості. Петрарка приділяв особливу увагу змістовому наповненню ритміко-синтаксичних відрізків, із яких складалися його сонети.Франческо Петрарка зробив гігантський внесок у розвиток італійської та європейської поезії, багато людей зробило імя, перекладаючи його, чимало його висловів пішло до народної скарбниці та стало прислівями. Багатьох видатних поетів називають послідовниками Петрарки; наприклад, перекладач Є. Солонович стверджував у інтервю до сімсотріччя поета: «Петрарка - засновник нової європейської поезії, нової європейської лірики, він породив масу наслідувачів у всьому світі - починаючи від Іспанії та Португалії та закінчуючи Англією. Шекспіра теж можна назвати наслідувачем і послідовником Петрарки. Він стверджує, що Петрарку не просто погано перекладали, а й не могли повністю осягнути: ««Хвороба століття» була привита Петрарці.Франческо Петрарка був одним із засновників гуманістичного руху в Італії, одним з найвидатніших італійських ліричних поетів і одним з упорядників сучасної італійської літературної мови. Його літературний доробок дуже значний, проте переважна більшість латиномовних творів невідома широкому загалу, та й не вони зробили поета класиком, а перш за все його ліричні твори - кількасот сонетів, канцон, мадригалів та балад італійською, де відверто, не на публіку, висловлені глибокі почуття: до жінки, до Батьківщини, до слави та до себе. Ліричні твори Петрарки - ніби сповідь душі, яка розривається між чуттєвим коханням і соціальними приписами, між пристрасними пориваннями та моральними заборонами, між коханням і святістю.
План
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ТВОРЧИЙ ШЛЯХ ФРАНЧЕСКО ПЕТРАРКИ
РОЗДІЛ 2. ЖАНРОВІ ОСОБЛИВОСТІ В ЛІРИЦІ ПЕТРАРКИ
РОЗДІЛ 3. СПАДКОЄМЦІ, ПОСЛІДОВНИКИ ТА ЕПІГОНИ
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Вывод
Франческо Петрарка був одним із засновників гуманістичного руху в Італії, одним з найвидатніших італійських ліричних поетів і одним з упорядників сучасної італійської літературної мови. Його літературний доробок дуже значний, проте переважна більшість латиномовних творів невідома широкому загалу, та й не вони зробили поета класиком, а перш за все його ліричні твори - кількасот сонетів, канцон, мадригалів та балад італійською, де відверто, не на публіку, висловлені глибокі почуття: до жінки, до Батьківщини, до слави та до себе. Ліричні твори Петрарки - ніби сповідь душі, яка розривається між чуттєвим коханням і соціальними приписами, між пристрасними пориваннями та моральними заборонами, між коханням і святістю.
Збірка поезій «Книга пісень» складається з віршів, які автор не мав наміру презентувати широкій публіці. Тут висловлені найпотаємніші думки та почуття великої людини, весь її світогляд, і сонетна форма, що найчастіше зустрічається серед віршів «Canzoniere», не є головним здобутком і найбільшою цінністю, хоча Петрарка блискуче працює в межах складного сонетного канону. Віртуозна майстерність викладення слугує лише тлом, яке дозволяє гідно висловити внутрішній зміст віршів. І коли псевдонащадки та епігони намагалися повторити Петрарку, користуючись його римами та поетичними прийомами, вони не тільки не досягали його рівня, але й часто псували репутацію майстра, якого починали сприймати як одного з численної когорти шукачів вдалого слова.
Справжні ж наслідувачі Петрарки були не серед тих, хто копіював його стиль і викрадав рими, а серед видатних гуманістів, які жили тими ж проблемами, стражданнями, яких зазнав свого часу Петрарка, так само намагалися виявити велич людини, зрозуміти природу кохання та святості. Не всі гуманісти доби Відродження володіли так вправно технікою сонету, як Петрарка, але всі, хто продовжив його справу, розвинув його ідеї, заслуговують називатися його істинними нащадками.
Список литературы
1. Голенищев-Кутузов И. Н. Поэзия: [Итальянская литература: Литература Чинквеченто] // История всемирной литературы: В 8 томах / АН СССР; Ин-т мировой лит. им. А. М. Горького. - М.: Наука, 1983-1994. - На титл. л. изд.: История всемирной литературы: в 9 т. Т. 3. - 1985. - С. 142-146. - Режим доступа : http://feb-web.ru/feb/ivl/vl3/vl3-1422.htm.
2. Мокульский С. Петрарка / С. Мокульский // Литературная энциклопедия: В 11 т. - [М.], 1929-1939.
Т. 8. - М.: ОГИЗ РСФСР, гос. словарно-энцикл. изд-во "Сов. Энцикл.", 1934. - С. 610 - 616. - Режим доступа : http://feb-web.ru/feb/litenc/encyclop/le8/le8-6101.htm.
3. Петрарка Ф. Автобіографія. Исповедь. Сонеты. / Франческо Петрарка ; [пер. с ит. и лат. М. Гершензона и Вяч. Иванова]. - М. : Изданіе М. и С. Сабашниковыхъ, 1915. - 275 с.
4. Петрарка Ф. Лирика. Автобиографическая проза / Франческо Петрарка ; [пер. с ит. и лат.] ; Сост. и предисл. Н. Томашевского; Прим. Н. Томашевского и В. Бибихина. - М. : Правда, 1989. - 480 с.
5. Солонович Е. Сам Петрарка свои лирические стихи называл пустками / Евгений Солонович. - Режим доступа : http://litera.edu.ru/news.asp?ob_no=14025
6. Соколов В. В. Европейская философия XV - XVII веков : Учебное пособие для филос. фактов унтов / В. В. Соколов. - М. : Высш. шк., 1984. - 448 с.