Становлення та специфіка жанру новели. Оновлення жанрового канону в українській малій прозі кінця ХХ – початку ХХІ століття. Проблемно-тематичний поліфонізм малої прози. Образна специфіка новелістики Галини Тарасюк. Жанрова природа новел письменниці.
Аннотация к работе
Зазнали змін малі епічні жанри - новели й оповідання, котрі для багатьох митців стали своєрідними формами творчої реакції на складні мистецькі й суспільно-політичні події бурхливої перехідної доби. Опинившись на перехресті традиції та новаторства, сучасна мала проза, характерна складними процесами інтеграції та диференціації на стильовому та жанровому рівнях. Співіснування у ній різнорідних мистецьких стильових напрямів і течій - реалізму, сюрреалізму, магічного реалізму, натуралізму, постмодернізму позначилось на сучасному прозовому дискурсі. Оновлення жанрово-стильової природи української малої прози репрезентує творчість Галини Тарасюк - автора новел та оповідань, позначених новизною. Вивченню проблеми розвитку сучасної української прози присвячено дослідження багатьох учених.Жанрове становлення новели відбулося в Італії (XV-ХУІ ст.), проте джерела формування жанру сягають давньогрецьких часів, зокрема епохи еллінізму («Мілетські оповіді»), а також стародавнього Китаю, «де новела розвивалася на основі постійної взаємодії літератури та фольклору з III до XIX ст.» [46 с. Поняття «новела» походить від італійського слова поvеllа, буквальне значення якого «новина» (в італійській юриспруденції воно означало новий указ). Першим, хто дав своїм творам визначення «новела» був італійський письменник середини XIII ст. Відомим в Італії був найдавніший анонімний збірник новел «Новеліно, або Сто давніх оповідок» (межа ХІІІ-ХІУ ст.), основою в якому були мандрівні сюжети, міфологічні мотиви, легендарні образи. «Новела як ціле - сконденсована форма, яка передає один епіцентр думки і настрою, розкриває характер переважно в одному моменті його розвитку» [76, с.Завдяки процесам модифікації усталених жанрових норм, розширення жанрової структури через явища інтеграції та диференціації піддається сумніву традиційна категорія «жанр». Подібне спостерігається і в контексті сучасного літературного процесу, адже нестійкість ідейно-естетичних орієнтирів новітньої доби, мінливість світоглядних і, як наслідок, художніх констант позначаються на жанрових формах. Франка: «Новела - це, можна сказати, найбільш універсальний і свобідний рід літератури, найвідповідніший нашому нервовому часові, тому поколінню, що вічно спішиться і не має ані часу, ані спокою душевного, щоб читати многотомові повісті. Проголошення незалежності України, розбудова самостійної держави, демократичного суспільства, успіхи та складнощі цих процесів, повязані з ними явища соціально-історичного характеру позначилися на розвитку й специфіці художньої літератури. З-поміж ознак порубіжної епохи, які безпосередньо впливають на формування та розвиток жанрової системи сучасної літератури, важливими є такі: зміна світоглядно-естетичних орієнтирів, переоцінка цінностей, поява нових реалій в духовному житті нації, перегляд значення минулої культурно-історичної спадщини (заперечення, переосмислення, культивування тощо).У літературно-мистецькому процесі сучасної української літератури помітне місце займає творчість Галини Тарасюк - поетеси, прозаїка, журналіста, перекладача, лауреата численних літературних премій (імені Олеся Гончара, імені Володимира Сосюри, імені Григорія Сковороди, імені Ольги Кобилянської та ін.). Творчий доробок письменниці складають поетичні збірки («Смерековий міст» (1976), «Множина» (1982), «Світло джерела» (1984), «Жайворове поле» (1987), «Горельєфи» (1988), «Сотворіння гнізда» (1989), «Зерна полину» (1991), «На Трійцю дощ» (1998) та ін.), романи («Смерть - сестра моєї самотності» (1992), «Любов і гріх Марії Магдалини» (1993), «Гаспид і Маргарита» (2002), «Покоївка» (2002), «Мій третій і останній шлюб» (2002), «Хижачка» (2005), «Між пеклом і раєм» (2005), «Храм на болоті» (2007), «Цінь Хуань Ґонь» (2008)). На окрему увагу заслуговують (вдалі прозові форми у творчості письменниці - це новели та оповідання, що увійшли до збірок «Дама останнього лицаря» (2004), «Янгол з України» (2006), «Новели» (2006), «Короткий танець на Віденськім балу» (2009), «Ковчег для метеликів» (2009). Ідейно-естетичний аналіз малої прози Галини Тарасюк дозволить визначити іманентні ознаки її творчої манери, розширити уявлення про жанрові моделі сучасних малих епічних форм. Відкритість жанру новели до змін репрезентує мала проза Галини Тарасюк, жанрові моделі якої прикметні сюжетно-композиційним розширенням подієвого та ідейно-тематичного плану, що зумовлює збільшення обсягу твору, модифікацію усталених новелістичних норм.Правдиво відтворюючи негативні явища сьогодення, зображуючи людину в контексті соціокультурних, політичних, економічних катаклізмів сучасності, письменниця актуалізує своєю творчістю проблему збереження моральних цінностей. Реалістично зображуючи реалії сучасного життя, Галина Тарасюк показує, що, на жаль, перемагають не такі, як Микола, а такі, як Дусько, або голова району, тобто представники «нового покоління політиків»: «А яке їм взагалі діло до твоєї пенсії, чесний, терплячий дурню, коли вибори - раніше, через рік, і їм треба свою людину посадити на твоє міс
План
Зміст
Вступ
Розділ І. Особливості розвитку української малої прози межі ХХ-ХХІ століття
1.1 Становлення, розвиток та специфіка жанру новели
1.2 Оновлення жанрового канону в українській малій прозі кінця ХХ - початку ХХІ століття
Розділ ІІ. Художнє моделювання картин сьогодення у малій прозі Галини Тарасюк