Літературу Латинської Америки поділяють на кілька періодів, один з яких є література доколумбового періоду. Найвизначнішим представником колумбійської літератури є Габріель Гарсіа Маркеса, головним досягненням якого є роман "Сто років самотності".
Аннотация к работе
Латиноамериканська література - література народів Латинської Америки, для яких характерні спільність історичного шляху (колонізація після вторгнення європейців і звільнення більшості з них після скидання колоніалізму в 19 ст.) і загальні риси соціального життя. Складність культурних процесів, що відбуваються в Латинській Америці, полягає в трудності самоідентифікації як окремих народів, так і всього регіону в цілому. У даній роботі ми у загальних рисах розглянемо літературу латиноамериканського культурного регіону і творчість Габріеля Гарсіа Маркеса як одного із найвизначніших її представників, і більш конкретно роман «Сто років самотності».Апологетична історія Індій, яку він почав в 1527 (опубл. у 1909), Найкоротше повідомлення про руйнування Індій (1552) і головна його праця Історія Індій (опубл. у 1875-1876) - це твори, де розповідається про історію конкісти, причому автор незмінно стоїть на стороні індійців, що поневолили і принижених. Цей автор, за походженням індієць, що прийняв католицтво і що знаходився якийсь час на іспанській службі, розглядає конкісту як справедливе діяння: зусиллями конкістадорів індійці повертаються на праведний шлях, втрачений ними за часів інкського правління (слід зазначити, що автор належав до царственого роду Яровільков, який інків відтіснили на другий план), і та, що християнізує сприяє такому поверненню. 1616), метис (його мати була інкськой принцесою, отець - високородним іспанським дворянином), европейськи освічена людина, що проте відмінно знав історію і культуру індійців, прославилася як автор твору Справжні коментарі, які оповідають про походження Інків, правителів Перу, про їх вірування, закони і правління в час війни і час миру, про їх життя і перемоги, про все, чим була ця імперія і республіка до приходу іспанців (1609), друга частина якого вийшла в світ під назвою Загальна історія Перу (опубл. у 1617). Автор, що використав як архівні документи, так і усні розповіді жерців, вважаючи, що індійці і іспанці рівні перед Богом і засуджуючи жахи конкісти, при цьому стверджує, що сама конкіста, що несе корінному населенню християнство, є для них благом, хоча культура і звичаї інків також звеличилися автором. Індійці у автора, який їх ідеалізує, чимось нагадують стародавніх греків і римлян, крім того (це відрізняє Араукану від творів на тему конкісти), індійці показані як гордий народ, носій високої культури.Серед літераторів Колумбії ми можемо назвати небагато тих, що відомі у світі. Колумбієць Хосе Асунсьйон Сильва (1865-1896) також заслужив славу тільки після своєї ранньої смерті (із-за матеріальних утруднень, а також тому, що значна частина його рукописів загинула під час корабельної аварії, поет наклав на себе руки). Кубинець Хуліан дель Касаль (1863-1893), що виступав з газетними нарисами, в яких роздяглася аристократія, прославився, в першу чергу, як поет.Колумбійський прозаїк і журналіст Габріель Хосе Гарсия Маркес, старший з шістнадцяти дітей, народився в Колумбії в містечку Аракатака - банановому порту на березі Карібського моря. Когда г.М. був ще дитиною, його отець, низькооплачуваний телеграфіст, переїхав з дружиною в інше місто, залишивши Габріеля на виховання батькам дружини. «Він брав мене в цирк і в кіно і був свого роду пуповиною, що повязувала мене з історією і реальністю», - згадує письменник. Переїхавши в 1948 р. до Картахену, письменник продовжив свою юридичну освіту і два роки опісля став репортером в «Геральде» («Heraldo»), де вів постійну рубрику «Жираф». Пропрацювавши в Європі позаштатним журналістом два роки, Маркес влаштувався в Пренса Латіна - кубинське урядове агентство новин, а в 1961 р. перебрався в Мехіко, де заробляв на життя сценаріями і журнальними статтями і у вільний час писав книги.Макондо, таким чином, розширює свої географічні, історичні і фантастичні межі до такого ступеня, яку важко було передбачати, читаючи колишні книги Гарсіа Маркеса; одночасно духовно і символічно досягаються глибина, складність, різноманітність відтінків і значень, які перетворюють Макондо на один з найобширніших і міцніших літературних світів серед створених творцями нашого часу. Уява тут розірвала всі пута і скаче закусивши вудила в гарячковому і запаморочливому галопі, не бажаючи знати ніяких заборон, збиваючи один об одного всі умовності натуралістичного реалізму, психологічного або романтичного романа, поки не прокреслить у просторі та часі вогненним словесним пунктиром життя Макондо від його народження до смерті, не минувши жоден з пластів або рівнів реальності, в яку вона вписана: індивідуальний і колективний, легендарний і історичний, соціальний і психологічний, побутовий і ліричний. Життя в Макондо - це не тільки магія, сновидіння, фантазії і еротичний розгул: гул глухої ворожнечі між влада імущими і знедоленими постійно переростає в гуркоти гніву, боротьба між ними деколи (як в заснованому на реальному факті епізоді вбивства страйкуючих робочих на залізничній станції) раптово обертається кривавою оргією. Час від часу в Макондо навідуються сміхотво
План
План
Вступ
Розділ 1
Загальна характеристика літератури Латинської Америки
Розділ 2
Література Колумбії - найвідоміші письменники і твори
Розділ 3
Габріель Гарсіа Маркес - визначний представник латиноамериканської літератури
Розділ 4
Роман «Сто років самотності» - короткий аналіз твору