Продуктивні й непродуктивні типи квазідефініцій відповідно до специфіки їх структури та частоти використання. Визначення основних критеріїв уніфікації дефініцій, які забезпечують однаковість, несуперечливість, знімають надмірність у визначенні слів.
Аннотация к работе
Словники традиційно є обєктом і результатом лексикографічних досліджень, специфічне ж призначення тлумачних словників визначило різноманітність і ретельність їх опису (Ю.Д. Вся історія укладання тлумачних словників російської мови - це історія вироблення й створення різноманітних визначень, які спираються на великий фактичний матеріал, оброблений лексикографом, і являють собою систематизацію різних звязків і відношень лексичного складу мови. Розуміння важливості цього питання постійно зростає, свідченням чого є збільшення кількості досліджень, присвячених типам словникових визначень як у загальних їх класифікаціях, так і в описі лише окремих типів (Д.І.Арбатський, І.М.Волкова, О.В.Грязнова, О.П.Євгеньєва, Л.П.Катлінська, З.І.Комарова та ін.). Як синонімічні тут використовуються терміни визначення, тлумачення, витлумачення, пояснення, опис, дефініція, словникова дефініція, семантизація і т. ін. Якщо простежити, як розвивались, удосконалювались різні типи визначень, що відображають звязки й відношення лексичного складу, то виявляється, що перш за все виділяються звязки й відношення “твірних” (мотиваційних) і “похідних” (мотивованих) слів, для яких поступово виробляються типи формальних або граматичних описів, тлумачень, посилань, а також відпрацьовується найпростіший і найзручніший (названий тривіальним) спосіб тлумачення слів - синонімічний.У першому розділі “Сучасна лексикографічна практика” висвітлюється коло теоретичних засад, на основі яких проведене дослідження; описано термінологічний аппарат для інтерпретації значення слова, розглядається система дефініцій, які використовуються у тлумачному словнику, обґрунтовується доцільність статусу квазідефініції як інформативно значущого компонента словникової статті. Лексикографію вважають лінгвістичною кодифікацією на рівні слова, оскільки лексикографічний принцип нормативності сьогодні ніхто не заперечує, а слово функціонує на різних рівнях лінгвістичної ієрархії, що змушує лексикографа використовувати у своїй роботі інформацію про слово з точки зору і фонології, і словотвору, і морфології, й синтаксису, і текстового аналізу. Будь-яка словникова стаття у тлумачному словнику вирішує принаймні два завдання, звернені до різних адресатів: одне - для тих, хто шукає інформацію у самому слові; друге - для тих, кого цікавить типологія словесних оточень; це останнє, власне наукова інформація, що міститься у словнику, до цього часу не знайшло теоретичного узагальнення та лінгвістичної інтерпретації. Словникова стаття містить інформацію про належність слова до певного граматичного класу та відповідні характеристики; про дериваційний потенціал слова і його звязки з іншими граматичними класами; про наявність у слові семантичного інваріанту, а значить, про те, що це слово існує не саме по собі, а в оточенні інших слів із тим же семантичним ядром; про входження слова до певного ряду слів, близьких, а інколи й однакових за значенням. Перший рівень складає термінологія різних лінгвістичних дисциплін, з якими лексикографія повязана якнайтісніше; другий рівень складають терміни лінгвістики, перш за все семантики та лексикології, які використовуються в лексикографії у специфічному, лексикографічному значенні; третім термінологічним шаром є терміни суміжних лінгвістичних дисциплін, що конкретизують своєю семантикою значення лексикографічних термінів; четвертий рівень - власне лексикографічні терміни: вокабула, словникова стаття, позначки, посилання, тлумачення і т. ін.