Пресова квартира як осередок культурно-мистецької діяльності українських січових стрільців. Соціально-політичне та культурно-освітнє життя на Волині напередодні Першої світової війни: народні школи, релігія, культурні заходи. Українська преса на Волині.
Аннотация к работе
Вивчення проблем становлення національної свідомості та національно-культурного відродження початку ХХ ст. передбачає дослідження цілої низки питань, без вирішення яких неможлива обєктивна оцінка цього процесу. Діячі української культури, ставлячи перед собою завдання боротьби за незалежність України, ясно усвідомлювали необхідність культурно - просвітницької роботи серед українців, просвітництва задля формування почуття національної ідентичності серед українського населення, що на той час фактично було роздерте між двома великими імперіями - Австро - Угорською та Російською. Із початком Першої світової війни естафета боротьби за українську ідею плавно перейшла до новоутвореної формації Українські січові стрільці, які намагалися пробудити національний дух українського народу, проводячи активну культурницьку та освітню діяльність. Особливо важливою була діяльність УСС на українських теренах, які перебували до Першої світової війни під владою Російської імперії і були окуповані військами Четвертного блоку.Важливу роль у військово-патріотичному та морально-правовому вихованні стрілецтва відігравав організаційно-керівний центр - Пресова Квартира (Пресова Кватира). Серед стрілецтва ідея про заснування такого культурно-мистецького осередку зародилася вже в 1914 р. завдяки ініціативі сотника Никифора Гірняка, четарів Юліана Буцманюка та Петра Герасиміва, хорунжого Івана Іванця, підхорунжого Миколи Угрина-Безгрішного, лікаря Івана Рихла. Головним завданням "Пресової Кватири" було збирання матеріалів до історії Українських Січових Стрільців та збереження їхніх традицій. Фотографія напевно найцінніше та найбагатше щодо кількості й всебічності джерело (в одному тільки Відні на середину 1916 р. зберігалося близько 3000 негативів стрілецьких робіт.) Завдяки таким творцям як четарі Юліан Буцманюк та Іван Іванець, підхорунжі Тоефіль Мойсейович і Микола Угрин-Безгрішний, стрілець Василь Горобець та інші було відзнято фактично всі сторони життя стрілецтва, його будні та свята, бойові підходи та відпочинок. Тут активно працювали відомий прозаїк підхорунжий Осип Назарук, мистецтвознавець підхорунжий Микола Голубець, поет підхорунжий Юрко Шкрумеляк, музикант Антін Баландюк, фотограф підхорунжий Микола Угрин-Безгрішний та багато інших.Напередодні Першої світової війни Волинська губернія з економічного погляду була однією з найвідсталіших в Україні, залишалась глухим аграрним краєм. Політика російського царизму щодо Волині характеризувалася тотальним придушенням проявів національної самоідентичності. Цей край розглядався як невідємна частина споконвічних російських земель, тому будь-яке ствердження української своєрідності сприймалося як антидержавний виступ і жорстоко каралося. Національна самосвідомість українців Волині була вкрай низькою ще й через низьку активність місцевої еліти, яка історично зазнала не лише полонізації, а й зросійщення. Наприкінці ХІХ ст. з ініціативи місцевої інтеліґенції розпочало діяльність "Товариство дослідників Волині", яке скерувало зусилля на вивчення історії краю; після 1905 р. в ряді міст Волині пожвавився просвітянський рух - створювалися місцеві "Просвіти"; в деяких навчальних закладах, наприклад, у Волинській духовній семінарії Житомира, діяли підпільні українофільські гуртки.Наприкінці 1915р. австро-німецькі війська в результаті наступу здобули Холмщину, Підляшшя, частину Західного Полісся і Західної Волині. На землях Західної Волині, які потрапили під юрисдикцію австро-угорських окупаційних військ була утворена окрема територіально-адміністративна одиниця - Волинський округ з центром у м. Після відходу росіян і вступу на землі Західної Волині австро-угорського війська деякий час суспільно-політична ситуація в краї залишалася невизначеною. Серед урядовців обговорювалася можливість створення на приєднаних територіях національно-територіальної автономії: причому спершу переважали проукраїнські варіанти вирішення цього питання, а пізніше - пропольські. Проте українські національні сили Галичини, зокрема Загальна Українська Рада (ЗУР), Союз визволення України (СВУ) і Бюро культурної помочі для окупованих земель, заручившись згодою окупаційної влади, скористалися обставинами для розгортання широкої культурно-просвітницької роботи серед місцевого населення.Погодившись на організацію національних приватних шкіл - не лише українських, а й польських, єврейських, чеських, - австрійська військова адміністрація Волинського округу виробила для них спеціальний статут. Для опіки над шкільництвом на зайнятих Австро-Угорщиною землях у Львові було створено дві організації: Шкільна комісія при Учительській Громаді, яка закладала теоретичні основи освіти, і Бюро культурної помочі, очолене відомим істориком І.Крипякевичем, для вирішення організаційних завдань. В основу навчання у волинських школах було покладено галицькі навчальні плани, пристосовані до місцевих умов. Враховуючи це, стрільці уклали спеціальні підручники для волинських шкіл, і вже наприкінці 1916 р. у Володимирі-Воли
План
Зміст
Вступ
1. Пресова квартира - осередок культурно - мистецької діяльності УСС
2. УСС на Волині
2.1 Соціально-політичне та культурно-освітнє життя на Волині напередодні Першої світової війни