Культура та мистецтво сарматського народу - Реферат

Відкриття сарматської культури повязують з першими знахідками сарматських старожитностей на Черкащині в 1896 р. біля сіл Стара Осота і Петрик, а пізніше знайдені скарби в с. Переважна більшість істориків стверджують, що сармати були іраномовними (східно-іранської мовної групи) племенами, які прийшли на територію України зі сходу. Геродот повідомляє, що мова сарматів походить від скіфської: «сармати розмовляють скіфською мовою, але здавна зіпсованою, позаяк амазонки не оволоділи нею остаточно». А фонетичними особливостями скіфської мови є відсутність звука ф та фрикативний звук г (лат. h на відміну від g), що так само відрізняє й українську мову, в якій слова з ф - переважно іншомовного походження (пор. народну вимову хв, п замість ф в словах Хведір, Пилип, хвабрика). Сармати вживали в їжу і в ритуалах мясо овець (знахідки кісток).Перший етап історичного розвитку сарматів повязаний з савроматами, сусідами скіфів на сході, і за часом збігається з розквітом скіфської культури в Північному Причорноморї. Ростовцев); савромати - група різних, в основному кочових племен, що сформувалися протягом VIII-VII ст. до н. е.. в степах на схід від Дону, в Заволжя і Південному Приураллі з нащадків племен степової бронзи. Якщо на заході історія савроматів була тісно повязана зі скіфами, місцями та іншими племенами Північного Кавказу, то на сході генетичні та культурні звязки савроматів вели до могутнього в давнину Сако-массагетських світу. Я далекий від думки повністю ототожнити савроматів з більш пізніми сарматськими племенами, але вважаю, що саме з племінних обєднань савроматів вийшли, і на їх основі сформувалися великі політичні союзи сарматів, які відіграли значну роль у давній історії, як Середньої Азії, так і особливо Північного Кавказу і Північного Причорноморя, де сармати в II-I ст. до н. е.. завоювали більшу частину Скіфії. У другій половині IV-III ст. до н. е.. кочові племена, що носили загальну назву «савромати», стали називатися в письмових джерелах сарматами, судячи з повідомлення Теофраста (372-287 рр.. до н. е..), вперше вжив термін «Сарматія» (Теофраст, Про водах, фр.Найбільш розвиненою господарської та соціальної структурою відрізнялися сіраки, підпорядкували на Північно-Західному Кавказі хліборобів меотів і першими з сарматів створили свою державу. У степах між Доном і Дніпром кочували роксолани, на захід від них - між Дніпром і Дунаєм - жили язиги. Як і личить в епоху військової демократії, сармати розглядали Рим як джерело багатої здобичі. Війна набридла як римлянам, так і сарматам, в стані яких боролися дві партії - прихильники і супротивники угоди з Римом. Згодом римляни відмінили ці обмеження і встановили дні, коли сармати могли переходити на римський берег Дунаю для торгівлі.На всіх етапах розвитку культури сармати були кочовими скотарями, до того ж досить рухливими. Виходячи з етнографічних паралелей, такому типу відповідає певний склад стада - насамперед вівці та коні (наприклад, у калмиків) Ці свійські тварини єдині, хто може переносити постійне пересування, не втрачаючи ваги та життєвих сил. Навіть багаті поховання перших століть нашої ери містили дорогі вироби, які були або дарунками або видобутком (наприклад, предмети італійської бронзи), або імпортом, що звязуються з певними центрами (золоті прикраси з бірюзою й ін.). Відзначена бідність і невиразність властиво сарматській культурі сприяла появі локальних особливостей цієї культури, оскільки в кожному з районів сармати встановлювали контакти з місцевим осілим населенням і переймали якісь риси його матеріальної культури. Ознаки цієї культури поширювалися разом з її носіями - сарматськими кочовими племенами, а після стабільного проживання певних їхніх угруповань у нових районах поруч із тут осілими племенами, що жили, культура, що переселившихся сарматів здобувала нові риси.На різних етапах розвитку сарматської культури, згідно з різним походженням племен та мінливістю зовнішніх впливів, витоки та художні особливості образів сарматського мистецтва були різними. Характерними прикрасами й водночас речами особистого вжитку в ранньосарматський час були поліхромні фібули-брошки античного виробництва. Основою виробу був;золотий щиток круглої або овальної форми, центр та краї якого прикрашалися вставками з напівкоштовних (альмандин, сердолік) камінців або кольорового скла. Основою суспільного устрою сарматів була родова община, утворена групою споріднених сімей. Біля рамен знайшли золоту гривну, поруч із нею - срібний келих, на лівому запясті - масивний золотий браслет, на правому - золоту платівку для захисту руки від удару тятиви (отже, небіжчик був шульгою), на стегнових кістках - золоту, інкрустовану емаллю та бірюзою гарнітуру двох коштовних поясів.На різних етапах розвитку сарматської культури, згідно з різним походженням племен та мінливістю зовнішніх впливів, витоки та художні особливості образів сарматського мистецтва були різними. Савроматські та сарматські кургани найчастіше розташовуються групами на високих місцях, вершинах пагорбів, звідки

План

Вступ

1. Історія сарматського світу

2. Менталітет сарматських племен

3. Матеріальна культура сарматів

4. Духовна культура та мистецтво сарматського народу

Висновок

Список використаної літератури