Створення комфортного психологічного клімату в колективі. Основні підходи щодо формування ефективної взаємодії керівника з підлеглим. Правила субординації при спілкуванні з керівником. Стратегії поведінки керівника у конфліктній ситуації.
Аннотация к работе
Основою будь-якої організації і її головним багатством є люди. Були часи, коли вважалося, що машина, автомат чи робот витиснуть людину з більшості організацій і остаточно затвердять перевагу техніки над працівником. Однак хоча машина і стала повновладним хазяїном у багатьох технологічних і управлінських процесах, хоча вона і витиснула людину частково чи навіть цілком з окремих підрозділів організацій, роль і значення людини в організації не тільки не упали, але і збільшилися. Багато організацій, бажаючи підкреслити свою вага і розмах діяльності, говорять не про розмір їхніх виробничих потужностей, обсяг виробництва чи продажів, фінансовому потенціалі і т.п., а про число працівників в організації і їхній професіоналізм.Сюди ж відносяться морально-психологічний клімат, способи спілкування, громадська думка і настрій, звичаї і традиції, проблема лідерства, природа внутрішньогрупових конфліктів і т.д. У рамках аналізу створення комфортного психологічного клімату в колективі можна виділити наступні сфери: професійну, ціннісно-світоглядну і сферу міжособистих відносин. Особисті розбіжності швидко усуваються, дисципліна носить свідомий характер, зявляється почуття гордості за свій колектив, складаються стійкі традиції. Чинники, що визначають міру зрілості робочої групи, її здатність продуктивно функціонувати, можна умовно розділити на наступні: 1. технологічні чинники, включаючи особливості спільного використання знарядь і предметів праці, наприклад, передових технологій, персональних компютерів тощо; Не претендуючи на спеціальний розгляд проблеми керівництва, звернемо увагу на цікаву класифікацію типів взаємовідносин в робочій групі, запропоновану американськими дослідниками Блейком і Мутоном.Неформальні відносини між керівником і підлеглими заслуговують самого серйозної уваги. Нарівні з умінням вибрати оптимальний в даній ситуації стиль керівництва, менеджер повинен передусім знати типові помилки, властиві людям його статусу, і правильно будувати між особистісні відносини з персоналом. До типових помилок відносяться випадки, коли: · керівник не дає конкретних завдань, але постійно докучає підлеглим великою кількістю питань загального характеру; Успіх неформальних відносин з підлеглими, без чого неможливе формування почуття поваги до свого керівника, залежить від дотримання цілого ряду принципів і правил ділового спілкування [4, c.115]. Отже, керівник зобовязаний бачити в кожному підлеглому не посаду, а особистість, виявляти доброзичливість і терпимість, з повагою відноситься до його особистого життя, але при цьому уникати порад в цій сфері.Кожен керівник відрізняється своєю індивідуальністю, тобто наявними у нього діловими, моральними, соціальними та психологічними якостями. Однак всю різноманітність індивідуальних особливостей керівника можна звести до певних типів, користуючись такою класифікаційною ознакою, як відносини керівника з підлеглими. Керівник автократичного типу прагне підпорядкувати весь колектив своїй волі, не виносить заперечень і не прислуховується до думки інших, часто втручається в роботу підлеглих і жорстоко контролює іх дії, вимагає пунктуального виконання своїх вказівок. Звичайно, такий керівник здатний зробити багато для вирішення проблем господарської системи вмілою самоорганізацією її підрозділів, сміливо і своєчасно приймаючи рішення і настирливо добиваючись виконання їх. Демократичний тип керівника на відміну від автократа прагне до надання підлеглим, самостійності відповідно до їх кваліфікації, і функцій, які вони виконують, залучає їх до таких видів діяльності, як визначення цілей оцінка роботи /підготовка та прийняття рішень, створює необхідні для виконання роботи передумови і справедливо оцінює їх зусилля , з повагою ставиться до людей і турбується про них [7, c.43-44].Subordinatio - підпорядкування) - відносини між субєктами управлінської діяльності, що виражають безпосереднє підпорядкування одного іншому в процесі управління єдиним обєктом. У відносинах субординації знаходить свою конкретну реалізацію централізм в управлінні. Субординація вказує на пріоритет загальних інтересів, загальних цілей над особистими, на їхній взаємозвязок і співпідпорядкованість. При збільшенні чисельності організації і розширенні її функцій виникає необхідність у деякій кількості керівників, що стоять на чолі різних підрозділів. При цьому встановлюється службова субординація, тобто система службового підпорядкування одних керівників, разом з їхніми підрозділами, іншим керівникам, що займають більш високу ступінь на ієрархічній градації.Нечіткість або не розробленість функціональних обовязків співробітників і керівника часто буває джерелом конфліктів, оскільки породжує неспівпадання уявлення конкретного працівника про те, що і як він повинен робити відповідно до посади, і навколишніх його співробітникові», керівників, що чекали від цього працівника більшого. Наявність у керівника великої кількості безпосередніх підлеглих також може привести до конфліктів в колективі. Профілактикою таких конфліктів може
План
ПЛАН
Вступ 3
1. Створення комфортного психологічного клімату в колективі 5
2. Основні підходи щодо формування ефективної взаємодії керівника з підлеглим 9
3. Типи керівників та способи ефективної комунікації з ними 12
4. Правила субординації при спілкуванні з керівником 17
5. Стратегії поведінки керівника у конфліктній ситуації 18
6. Приклади взаємодії керівник-підлеглий з світового досвіду 23