Узагальнення зведень щодо сутності інноваційних впроваджень у європейське мистецтво від традиційної китайської творчості ХХ століття. Аналіз романсів Рахманінова, опери "Іоланта" Чайковського в аспекті демонстрації чуйності до символістської абстракції.
Аннотация к работе
Актуальність теми дослідження визначена значенням культурних взаємодій Схід - Захід, які спостерігаються у різноманітних перетинаннях і проекціях у буттєвості, у науковій і творчій художній діяльності. Бартока), а релігійно-цивілізаційна архаїка вираженого мелодійного-псалмодичного стилю визначила відкриття символізму (“Соловей” І. Обєктом дослідження є музично-символістський шар творчості, емблематичним вираженням якого являється “Китайський рондель” К. Предметом дослідження виступає мистецтво символізму в його звязках зі східно-цивілізаційними цінностями та в культурно-парадигматичному прояві у вокальній творчості композиторів - сучасників “епохи символізму”. Мета роботи - виявлення рис мистецтва Китаю, що зіграли вирішальну роль у становленні європейського символізму, та визначення символістських тенденцій у творах П.Чайковського, С.Рахманінова, Дж.Пуччіні.У Розділі 1 “Символізм у мистецтві і музиці 1870-х-1900-х років та його роль у формуванні модерну” розкриваються методологічні аспекти названого стилю-напрямку, що мають виявлення на тлі інших історично-стильових єдностей. По-третє, символізм у філософії та у мистецтві Європи наприкінці ХІХ - початку ХХ століття складає методологічне узагальнення світового розумового-творчого досвіду, у якому європейська криза системи раціоналізму обумовлена потребою планетарного розуму людей у зєднанні зусиль Сходу і Європи для вибудовування нового культурного витка людського буття. В узагальнення тих відомостей, що стали основою проведеного дослідження щодо ролі символістського художнього методу в мистецтві модерну та звязків його з елементами традиційного мислення Сходу і Китаю, зокрема, відмічаємо: 1) напрямок символізму в мистецтві, що запозичив назву з позначень релігійних-філософських вчень Стародавності і Середньовіччя, самим імям своїм визначив розрив з європоцентризмом мислення для творчих установок Європи, заохотивши до серйозного вивчення спадщину Сходу видатних представників європейського наукового і художнього світу; 3) символізм як підстава модерну не складає єдності з останнім, оскільки його розрив з традицією не утворює антитези до традиції; символізм, що заперечує езопову волю (див. безглуздість волі у волюнтаристській концепції Ф. Достоєвського, що стало ідіомою: “краса врятує світ”, - у світорозумінні символістів одержало мислительно-інструментальний зміст, вказуючи в європейському культурному ареалі на солідарність з цінностями східної Культури, яка зводить людську культуротворчу роботу створення “штучності” у найвищий ранг діяльності Підтримки Рівноваги Гармонії Світу.
План
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
Список литературы
1) Лю Сімей. Ритмічні аспекти виконання партії Іоланти в одноіменній опері П.Чайковського // Метроритм-1. Київ, 2002. С. 60-61.
2) Лю Симэй. “Иоланта” П.И.Чайковского в исполнении китайских певцов // Музика в житті людини: Наука і освіта. Том 4. Дніпропетровськ, 2003. С. 25.
3) Лю Сімей. Партія Іоланти в опері “Іоланта” П.Чайковського і романси С.Рахманінова у художньому контексті символізму // Теоретичні та практичні питання культурології. Мелітополь, 2003. С. 155-165.
4) Лю Сімей. Символізм художнього мислення Сходу у формуванні філософії мистецтва та музично-художньої практики ХХ століття // Музичне мистецтво і культура. Науковий вісник ОДМА ім.А.В.Нежданової. Вип. 5. Одеса, 2004. С. 87-98.
5) Лю Сімей. Ритмічні аспекти виконання партії Іоланти в одноіменній опері П.Чайковського // Наукові записки. Тернопіль-Київ, 2005. С. 51-55.
6) Лю Сімей. Ритми понятійної “музики розуму” і ідей-символів “музики душі” у світобаченні гуманістів кінця Х1Х - початку ХХ ст. // Проблеми сучасності: культура, мистецтво, педагогіка. Зб. наукових праць. Вип.3. Луганськ, 2005. С. 254-267.
7) Лю Симэй. Китайское искусство и символизм // Музичне мистецтво і культура. Науковий вісник ОДМА ім. А.В. Нежданової. Вип. 6, кн. 1. Одеса, 2005. С. 108-119.