Культура повсякденності в контексті "філософії Іншого" (на матеріалах спадщини Еманюеля Левінаса) - Автореферат

У свою чергу, як окремі дослідницькі стратегії, культура повсякденності й «філософія Іншого» стверджують себе в другій половині ХХ ст. Левінаса в значенні можливості осмислення культури повсякденності як набутого людиною досвіду, який проявляє себе на рівні тіла, простору, мови, взаємин, а також інтерпретувати Левінаса як теоретика культури повсякденності, наріжним каменем концепції якого є Інший. Таким чином, актуальність теми дисертації зумовлена необхідністю дослідження сучасним українським культурологічним знанням культури повсякденності як однієї з пояснювальних моделей дійсності, а також творчого доробку Еманюеля Левінаса, чия «філософія Іншого» дозволяє осмислити проблематику культури повсякденності. Дисертаційна робота відповідає темі науково-дослідної роботи Харківської державної академії культури «Вітчизняна та світова культура: історико-теоретичні аспекти» (Державний реєстраційний номер 0109V000511) і темі «Філософські проблеми культури, компаративістські дослідження культури» плану наукових досліджень кафедри культурології на період 2006-2010 рр., затвердженому рішенням вченої ради Харківської державної академії культури від 26.02.2006 р. Загальний виклад матеріалу дисертаційного дослідження здійснено за допомогою системно-генетичного і компаративістського підходів, що дозволило поєднати аналіз стратегій і методологію дослідження культури повсякденності в просторі євроатлантичних інтелектуальних настанов, експлікацію соціокультурних чинників формування «філософії Іншого», визначення складових концепції повсякденності у філософії М.У вступі обґрунтовано вибір теми дисертації, доведено її актуальність, зазначено звязок роботи з основними науковими програмами, сформульовано мету і завдання, визначено обєкт, предмет і методологічні засади дослідження, розкрито наукову новизну і практичне значення отриманих результатів, наведено структуру дисертації, відомості про апробацію результатів дослідження. Перший розділ «Стратегії вивчення і методологія дослідження культури повсякденності» присвячено аналізові стратегій і виявленню методології дослідження культури повсякденності в просторі євроатлантичних інтелектуальних настанов. «Основні напрями вивчення культури повсякденності» висвітлено історію формування наукового інтересу до повсякденності. Левінаса» обґрунтовується вибір текстів мислителя, в яких «філософію Іншого» проблематизовано крізь призму аналітики повсякденності й використано як методологічний інструментарій у процесі осмислення етичного виміру культури. «Методологічні засади дослідження культури повсякденності» розглянуто методологічну основу дослідження, яка відповідає меті та завданням, сформульованим у дисертації, і являє собою міждисциплінарний культурологічний підхід до осмислення проблем повсякденності крізь виміри «філософії Іншого» Е. Левінаса.У висновках висвітлено ключові результати проведеного в дисертації дослідження, яке уможливило дослідити специфіку концепції культури повсякденності у «філософії Іншого» Еманюеля Левінаса і досягти вирішення конкретних завдань, а саме: проаналізувати стратегії і методологію дослідження культури повсякденності в просторі євроатлантичних інтелектуальних настанов; експлікувати соціокультурні чинники формування «філософії Іншого»; визначити складові концепції повсякденності у філософії М. Левінаса; виявити, які елементи утворюють концепцію культури повсякденності у «філософії Іншого» Е. Левінаса; визначити прагматичний потенціал концепції культури повсякденності Е. Левінаса. В результаті культуру повсякденності можна охарактеризувати як багаторівневе явище і як інтерсубєктивний простір, що дозволяє ввести до проблемного кола культури повсякденності просторово-тілесний вимір і мовні практики. Доведено, що німецька культура вплинула на Левінаса в питаннях уявлення про тіло як базовий щабель культури повсякденності, думка про що була наявна в поглядах Зиґмунда Фройда, Томаса Манна й Едмунда Гусерля.

2. Основний зміст роботи

У висновках висвітлено ключові результати проведеного в дисертації дослідження, яке уможливило дослідити специфіку концепції культури повсякденності у «філософії Іншого» Еманюеля Левінаса і досягти вирішення конкретних завдань, а саме: проаналізувати стратегії і методологію дослідження культури повсякденності в просторі євроатлантичних інтелектуальних настанов; експлікувати соціокультурні чинники формування «філософії Іншого»; визначити складові концепції повсякденності у філософії М. Гайдеґґера і простежити їх вплив на формування концепції повсякденності у «філософії Іншого» Е. Левінаса; виявити, які елементи утворюють концепцію культури повсякденності у «філософії Іншого» Е. Левінаса; визначити прагматичний потенціал концепції культури повсякденності Е. Левінаса.

1. У дисертації зазначено, що появі наукової концепції повсякденності передували фрагментарний інтерес і переважно негативне ставлення до цього явища з боку вчених. Зясовано, що перша цілісна концепція повсякденності належить Е. Гусерлю, який створив вчення про інтенційність, що стало початком формування традиції наукового дослідження повсякденності. Подальший пласт розвідок з повсякденності в дисертації поділено на окремі школи: феноменологічну, соціологічну, історичну, екзистенційну школи та школу семіотики і структуралізму.

2. Доведено, що осмислення повсякденності у вимірах культурологічного знання здійснюється на метатеоретичному рівні з узагальненням здобутків попередніх досліджень інших галузей гуманітарного знання. В результаті культуру повсякденності можна охарактеризувати як багаторівневе явище і як інтерсубєктивний простір, що дозволяє ввести до проблемного кола культури повсякденності просторово-тілесний вимір і мовні практики. Така ознака культури повсякденності як структурованість допомагає під час дослідження впорядкувати всі елементи навколо єдиного логічного стрижня та встановити звязок між ними. Культура повсякденності як синтез матеріально-тілесного й екзистенційного світів уможливлює аналітику цього явища як просторово-речового виміру, який слугує фоном, та міжсубєктних стосунків, що є домінуючими. Вибір ракурсу погляду на культуру повсякденності як на культурний текст дозволяє розглянути окремі елементи та встановити звязок між ними.

3. У дослідженні показано, що одним із можливих шляхів осмислення культури повсякденності може стати «філософія Іншого» Еманюеля Левінаса. Історіографічний огляд первинної і вторинної літератури з вивчення спадку Левінаса свідчить, по-перше, про наявність потенціалу концепції Левінаса з позицій культурології, по-друге, про початковий рівень розробки думки філософа культурологічним знанням. Тому наголошується на доцільності аналізу культури повсякденності в контексті «філософії Іншого» Еманюеля Левінаса.

4. Дослідження історико-культурного контексту формування світоглядних та наукових настанов Левінаса дозволило назвати єврейську культуру базовою в системі поглядів майбутнього філософа, чому сприяли соціокультурні умови існування єврейської громади в литовському Ковно та виховання, отримане відповідно до традицій. Також зясовано, що через постійні гоніння, яких зазнавав єврейський народ, та увязнення Левінаса в концтаборі формується образ домівки як необхідної для відокремлення і формування субєкта локалізації, але який майже постійно втрачається, що згодом знайде своє відображення у створенні категорій оселі та гостинності в концепції культури повсякденності. Звернено увагу на висновок про те, що події Голокосту спонукали до осмислення Левінасом тем насильства, відповідальності і посиленої уваги до повсякденності через її тілесний аспект. Ці теми стали основою самостійної філософської концепції мислителя. Зазначено, що первісно філософ не дотримував позиції непротивлення злу насильством, натомість наголошував на активності субєкта у світі культури.

5. У дисертації розглянуто повсякденні реалії єврейської общини Харкова за період перебування в ньому родини Левінасів у 1916-1920 рр. Імунітет, який отримала община в роки громадянської війни, врятував життя родині Левінасів. Самі ж події 1917-1919 рр. призвели до різкої зміни акцентів у ставленні майбутнього мислителя до російської літератури щодо етичних питань, повязаних з тілесною проблематикою і питаннями відповідальності у культурі повсякденності.

6. Доведено, що німецька культура вплинула на Левінаса в питаннях уявлення про тіло як базовий щабель культури повсякденності, думка про що була наявна в поглядах Зиґмунда Фройда, Томаса Манна й Едмунда Гусерля. Показано, що феноменологія Гусерля стала методологічним інструментарієм для «філософії Іншого» Левінаса стосовно питань визначення місця тіла в повсякденності. Хід думок Гайдеґґера був прикладом застосування феноменології при створенні власної системи поглядів, але особисте ставлення до свого попередника із захопленням онтологією (чому сприяв історико-культурний контекст) трансформувалося в негативне (через події Голокосту), що посилило увагу Левінаса до теми відповідальності і радикалізувало етичну спрямованість його думки.

7. Визначено, що ознайомлення Левінаса з французькою культурою почалось зі здобуття ним вищої освіти і спілкування з науковцями за неформальних умов. Викладацький склад сприяв формуванню в Левінаса уявлення про інтелектуала як моральну людину, що посилило його етичну спрямованість. Під впливом нового інтелектуального середовища відбулося розширення призначення російської літератури в уявленні Левінаса: окрім джерела етичних інтенцій для «філософії Іншого», було додано обізнаність у російській літературі як можливість істотного поліпшення сприйняття філософської освіти. Теза про свободу як властивість особистості є похідною від поглядів Анрі Берґсона. Післявоєнна філософська думка Еманюеля Левінаса зазнала впливу прози Моріса Бланшо щодо питання безособового буття. Філософія Ґабріеля Марселя слугувала прикладом екзистенційного виміру повсякденності і можливості оптимістичного погляду на це явище. Зясовано, що левінасова думка набула визнання в результаті зміщення акцентів у тематиці й методології дослідницьких стратегій.

8. З метою виявлення і дослідження елементів, які складають концепцію культури повсякденності Левінаса, було зіставлено уявлення про повсякденність у М. Гайдеґґера й Е. Левінаса. Експлікація елементів, які утворюють концепції повсякденності в обох мислителів, дозволила простежити модифікацію уявлень про повсякденність від поля безособового існування інших, взаємини з якими здійснюються через речовий вимір, до уніфікації кожного Іншого, спілкування з яким здійснюється безпосередньо, що досягається через усвідомлення смерті як смерті Іншого та гетерогенність свідомості.

9. У дослідженні доведено, що матеріально-тілесний рівень культури повсякденності наділяється значимістю через наявність у ньому відповідальності. Мовні практики як безпосередній контакт з Іншим не зменшують важливості соматичного рівня, оскільки слово, через потужний вплив юдейської думки на погляди Левінаса, наділяється ознаками сакрального, залучає тіло до участі в спілкуванні з Іншим. Аналіз тіла Іншого і Третього дозволив дійти висновку про синхронізацію соматичного існування субєкта й появи відповідальності як базового почуття в стосунках з Іншим, а також Третього як соціального контексту, що спонукає до справедливості.

10. Дисертаційне дослідження містить екстраполяцію образу оселі та категорії гостинності на концепцію культури, виявлену у філософській думці Левінаса. В результаті чого стало можливим розглядати думку мислителя не як слабку соціальну теорію, а як теорію культури й основу соціальності. Модус існування Іншого як жінки дозволив визначити культурформуючу роль інакшості в поглядах Левінаса на світ щоденних практик. Дитина, гість і суспільство як модуси категорії Третього зумовлюють множинність культури повсякденності в думках Левінаса.

11. Культура повсякденності в контексті «філософії Іншого» розглядається на прикладі думки Левінаса як поле щоденної діяльності субєкта, де відповідальність є чільним почуттям, що дозволяє персоніфікувати Іншого. Асиметричні стосунки з Іншим - основа культури повсякденності. Концепція, запропонована Левінасом, є моделлю індивідуальної поведінки, в якій рушійною силою визнання домінуючого становища Іншого є усвідомлення його привілею в порівнянні з власними потребами. Такий рівень узагальнень свідчить про універсальність концепції Левінаса.

1. Шолухо Н. Є. Еманюель Левінас та Жан-Поль Сартр: на перехрестях повсякденності / Н. Є. Шолухо // Культура України : зб. наук. пр. Вип. 23. Культурологія. Мистецтвознавство / Харк. держ. акад. культури ; відп. ред. В. М. Шейко. - Х. : ХДАК, 2008. - С. 93-104.

2. Шолухо Н. Є. Поняття жіночого як елемент культури у філософії Еманюеля Левінаса / Н. Є. Шолухо // Культура України : зб. наук. пр. Вип. 27. Культурологія. Мистецтвознавство / Харк. держ. акад. культури ; відп. ред. В. М. Шейко. - Х. : ХДАК, 2009. - С. 149-157.

3. Шолухо Н. Є. Інший як джерело майбутнього: етика відповідальності - основа концепції культури повсякденності Еманюеля Левінаса / Н.Є. Шолухо // Культура України : зб. наук. пр. Вип. 29. Культурологія. Мистецтвознавство / Харк. держ. акад. культури ; відп. ред. В.М. Шейко. - Х. : ХДАК, 2010. - С. 76-86.

4. Шолухо Н. Є. Слід структуралізму в етиці іншого: Еманюель Левінас і Клод Леві-Строс / Н. Є. Шолухо // Мультиверсум. Філософський альманах : зб. наук. пр. / гол. ред. В. В. Лях. Вип. 73. - К., 2008. - С. 179-190.

5. Шолухо Н. Е. Горизонты возможного: обращенность к Другому в виртуальном пространстве / Н. Е. Шолухо // Post Office. Образи часу - Образи світу / Вісн. Харк. нац. ун-ту ім. В. Н. Каразіна № 813. Серія: Теорія культури і філософія науки. - Х. : ХНУ ім. В. Н. Каразіна, 2008. - С. 207-218.

6. Шолухо Н. Культура в опытах другости / Шолухо Н. // Культура та інформаційне суспільство XXI ст. : матеріали наук. конф. молодих учених, 24-25 квітня 2007 р. - Х. : ХДАК, 2007. - С. 30-31.

7. Шолухо Н. Е. Эммануэль Левинас: другость, тойность, культура / Шолухо Н. Е. // IV Харківські філософські читання : матеріали міжнар. конф. 29-30 березня 2007 р., Харк. нац. ун-т ім. В. Н. Каразіна. - Х. : ХНУ ім. В. Н. Каразіна, 2007 р. - С. 164-166.

8. Шолухо Н. Иудейская культура и «философия Другого» Эммануэля Левинаса: аналоги и противоречия / Шолухо Н. // V Харківські філософські читання : матеріали міжнар. конф., 27-28 березня 2008 р., Харк. нац. ун-т ім. В. Н. Каразіна. - Х. : ХНУ ім. В. Н. Каразіна, 2008 р. - С. 132-134.

9. Шолухо Н. Є. Розмаїття інтерпретацій концепції культури Еманюеля Левінаса / Н. Є. Шолухо // Дні науки філософського факультету-2008 : міжнар. наук. конф. (16-17 квітня 2008 року) : матеріали доповідей та виступів. - К. : «Київський університет», 2008. - Ч. IV. - С. 122-123.

10. Шолухо Н. Є. Еманюель Левінас як теоретик культури повсякденності / Н. Є. Шолухо // Культура та інформаційне суспільство XXI століття : матеріали всеукр. наук.-теорет. конф. молодих учених, 24-25 квітня 2008 р. / Харк. держ. акад. культури. - Х. : ХДАК, 2008. - С. 22.

11. Шолухо Н. Тіло як аспект культури повсякденності у «філософії Іншого» (Гусерль - Гайдеґґер - Левінас) / Шолухо Наталія // VI Харківські філософські читання : матеріали міжнар. наук. конф. / Харк. нац. ун-т ім. В. Н. Каразіна. - Х. : ХНУ ім. В. Н. Каразіна, 2009. - С. 52-54.

12. Шолухо Н. Є. Вплив німецької культури на формування філософії Еманюеля Левінаса / Н. Є. Шолухо // Культура та інформаційне суспільство ХХІ століття : матеріали всеукр. наук-теорет. конф. молодих учених, 23-24 квітня 2009 р. / Харк. держ. акад. культури. - Х. : ХДАК, 2009. - С. 21.

13. Шолухо Н. Е. Тело как элемент концепции культуры повседневности в философии Э. Левинаса: нравственные мотивы русской литературы и феноменологическая традиция / Н. Е. Шолухо // Национальное своеобразие в философии : материалы межвуз. конф., Москва, 8-9 декабря 2009 г. / отв. ред. А. Н. Круглов. - М. : РГГУ, 2009. - С. 159-168.