Лінгвістичні та психологічні засади удосконалення культури мовлення майбутнього вчителя-словесника в українсько-російському мовному середовищі. Інтерферентні помилки, допущені студентами-філологами. Рівні сформованості культури українського мовлення.
Аннотация к работе
Потреби у формуванні мовної особистості, яка досконало володіє нормами української літературної мови, уміннями й навичками вільно й комунікативно виправдано користуватися усіма мовними засобами під час спілкування, необхідність наукових і методичних розробок щодо подолання інтерферентних впливів другої (російської) мови, що збереглися у мовленні студентів після вивчення ними шкільного курсу української мови, зумовили вибір дисертаційного дослідження “Культура мовлення майбутнього вчителя-словесника в умовах українсько-російської двомовності”. розробити інтенсивну методику вдосконалення культури мовлення студентів шляхом: а) опори на комунікативно-діяльнісний принцип навчання; б) пошуку ефективних методів засвоєння фонетичного та лексико-граматичного матеріалу, що має високий ступінь інтерферованості; в) опори на випереджальний розвиток усного мовлення студентів; г) побудови спеціальної системи вправ, спрямованих на корекцію мовлення студентів з урахуванням помилок інтерферентного характеру; емпіричні - цілеспрямоване педагогічне та соціолінгвістичне спостереження над мовленням студентів у процесі аудиторної та позааудиторної роботи; анкетування; тестування з метою виявлення їхнього мовленнєвого досвіду та створення передумов для подолання інтерферентного впливу другої (російської) мови; пошук ефективної методики удосконалення культури мовлення студентів-філологів у білінгвальних умовах; аналіз навчально-методичної документації; вивчення й узагальнення досвіду роботи, даних соціолінгвістичного дослідження забезпечило практичне вивчення стану проблеми; експериментальні педагогічний експеримент (констатуючий та формуючий) дали змогу виявити рівні сформованості культури мовлення студентів у білінгвальних умовах; статистичні методи кількісного і якісного аналізу й обробки експериментальних даних довели ефективність запропонованої методики удосконалення культури мовлення майбутнього вчителя-словесника в умовах білінгвізму. На другому етапі - основному - (1998-2000 рр.) аналізувалися програми з предметів лінгвістичного циклу для студентів-філологів; досліджувалися фонетичний та лексико-граматичний аспекти правильності мовлення студентів-філологів, визначалися рівні сформованості їхньої культури мовлення, проводився педагогічний експеримент (констатуючий і формуючий етапи), апробовувалася програма формуючого експерименту, визначався зміст технології удосконалення культури мовлення студентів, зясовувалися умови, принципи, вимоги щодо ефективності розробленої методики удосконалення культури українського мовлення студентів філологічних факультетів, яка забезпечила б високий рівень сформованості мовленнєвих умінь і навичок майбутніх учителів-словесників; систематизувалися, аналізувалися й узагальнювалися експериментальні дані в теоретичному та прикладному аспектах, а також упроваджувалися одержані результати в практику роботи Херсонського державного університету. Проаналізовано стан досліджуваної проблеми у вітчизняній і зарубіжній літературі (уточнено сутність понять “мова”, “мовлення”, “культура мови”, “культура мовлення”, “якості мовлення”, “норми літературної мови”); лінгвістичні та лінгводидактичні засади вдосконалення культури усного і писемного мовлення студентів-філологів; психолінгвістичний аспект досліджуваної проблеми (обґрунтовано роль теорії мовленнєвої діяльності в удосконаленні культури мовлення студентів); висвітлено проблему інтерференції у засвоєнні норм літературної мови (уточнено сутність понять мовної взаємодії, як-от: “запозичення”, “калькування”, “русизми”, “мовні покручі”, “суржикове мовлення”); зясовано причини інтерферентних впливів контактуючої мови на першу (рідну) мову студентів, які знаходяться в двомовному середовищі.З огляду на це формування та вдосконалення культури мовлення в українсько-російському мовному середовищі слід вважати одним з важливих напрямів професійної підготовки сучасного вчителя-словесника. Аналіз наукової літератури дозволив визначити теоретичні (лінгвістичні, соціолінгвістичні, психологічні, психолінгвістичні та лінгводидактичні) засади удосконалення культури мовлення студентів-філологів у білінгвальних умовах: культура мовлення в цілому підпорядковується загальним вимогам вербального спілкування, структурними компонентами якого є: правильність мовлення (досконале володіння нормами літературної мови, точність, логічність), мовна майстерність (навички добору із співіснуючих варіантів найточнішого, найбільш доречного у певній комунікативній ситуації), мовна свідомість (уміння оцінювати й удосконалювати мовленнєву діяльність комунікантів на кожному етапі навчання). Критеріями сформованості культури мовлення майбутніх учителів-словесників вважаємо: а) досконале володіння нормами літературної мови на всіх рівнях мовної системи в усному і писемному різновидах; Зважаючи на це, удосконалення культури мовлення майбутніх учителів-словесників необхідно розглядати, враховуючи соціолінгвістичні умови, повязані з впливом другої (російської) мови на культуру мовлення студентів. Спо