Виникнення Галицько-Волинської держави, етапи розвитку. Зовнішні і внутрішні зв’язки Галицько-Волинської держави. Вплив християнства на культуру Галицько-Волинської держави. Розвиток освіти і писемності, поширення наукових знань. Архітектура та малярство.
Аннотация к работе
Актуальність цієї теми для нашого сьогодення базується на необхідності обізнаності кожного свідомого громадянина держави Україна в її давній історії, джерелах і витоках тих, чи інших суспільно-політичних процесів, що відбувалися на території нашої Батьківщини протягом минулого тисячоліття і державно-правових відносин, що їх супроводжували. В наш час, коли події минулого виходять на арену сучасності є необхідним і своєчасним момент проаналізувати історико-культурні події Галицько-Волинської держави, яка мала подальший вплив на історію розвитку нашої країни. В 1199 р. на політичній карті тогочасної Європи, зявилася держава, яку пізніші історики назвали Галицько-Волинською. Оскільки в історії утворення Галицько-Волинського князівства провідну роль відводять Волинській, точніше Володимирській, землі, яка у пізніших джерелах фігурує під назвою Володимирія. Предмет і завдання курсової роботи полягають у тому, щоб прослідкувати розвиток культурних процесів в Галицько-Волинській державі, прослідкувати як вони впливали на обєднавчі тенденції, визначити внесок Галицько-Волинської держави як правонаступниці Київської Русі.Смерть Мстислава в 1132 р. позначила кінець історичної доби, в якій Київ відіграв роль основного центру руських земель, і поклала початок періодові політичної роздробленості, розпаду Київської Русі на окремі князівства та землі. Зокрема, на землях України сформувалися князівства Чернігівське, Переяславське, Волинське, Галицьке. Поглиблення соціально-економічних і культурних процесів, торговельних та інших звязків зумовило формування, починаючи з XIII ст., на основі цих земель і князівств територій української, російської та білоруської народностей. Так, на теренах Київської, Чернігово-Сіверської, Переяславської, Волинської, Галицької, Подільської земель, а також Буковини та Закарпаття утворюється українська народність [38, с. Після розпаду Київської Русі естафета державності перейшла до Галицько-Волинського князівства, яке продовжило традиції Київської Русі й стало її завершальним етапом [19, с.Основною рисою розвитку культури Галицько-Волинської держави були її тісні звязки з іншими землями Русі. Західні землі були звязані з Києвом економічними взаємовідносинами, єдністю матеріальної і духовної культури, політичними інтересами княжих династій. Київська митрополія була центром церковного життя всієї Русі, і у тісних звязках з Києвом перебували також єпископи Володимирський, Хомський, Перемишльський і Галицький. Близькі звязки західних земель з Києвом засвідчує письменство: Київський літопис подає точні відомості про події на Волині і в Галичині, Галицько-Волинський - про Київ. Звязки з Новгородом зміцнив Роман Мстиславич, що деякий час був новгородським князем і допоміг новгородцям організувати захист їх землі.У першій половині ХІІІ ст. єпископи, будучи найбільшими духовними феодалами, нерідко очолювали боярську «крамолу». Верхівка духовенства і пізніше зберегла великий вплив на державні справи, але писемність аж ніяк не була монополією духівництва. Буквені клейма на глиняному посуді і свинцевих пломбах, написи на повсякденних речах (прясельцях, кістяних рукоятях ножів) свідчать про те, що грамотні люди були й у середовищі ремісників. рядових дружинників. У Галицькій і Волинській землях також існували бібліотеки при монастирях і князівських палатах, де можна було поглибити свої знання. Знайдені предмети для письма, написи на стінах церков, бересті, речах, зброї та знаряддях праці (мітки) засвідчують, що серед ремісників, купців, бояр і дружинників була поширена грамотність.Перебуваючи в татарській неволі в Криму, він наказував опікунам знайти для його двох синів «дяка добре вченого і цнотливого або запросити того самого дяка, що в мене служив, і віддати дітей вчитися руській науці у Святому Письмі або в моєму домі, або в церкві святого Іллі у Володимирі, і не пестити їх, а пильно і порядно приводити до науки так, щоб потім вони з науки тої були придатні до помноження хвали милосердному Господу й до служби своєму господареві...» [6, с. В заповіті було враховано й те, що діти шляхтича мали в майбутньому посідати державні посади, а для цього необхідно володіти латинською мовою, оскільки це була мова міждержавного спілкування Західної Європи. Тому вельможа наказує опікунам знайти «статейного бакаляра, який би міг синів добре вчити письму латинської мови...» Літописи та інші джерела засвідчують, що в Галицько-Волинському князівстві, як і в усій Київській Русі, майже всі діти здобували початкову освіту. У Галицько-Волинському князівстві, як і в усій Київській Русі, перекладних творів було багато, але вони не задовольняли потреб освіти. Володимирі-Волинському була складена нова редакція Кормчої книги - збірки церковних та світських правових норм, що поширювалися на Україні та в Білорусії.Отже, Волинська земля у складі Галицько-Волинського князівства та в особі державця усієї Руської землі Романа Мстиславича відіграла домінуючу роль в обєднавчому русі України-Русі. Після занепаду Києва Галицько-Волинська дер
План
ЗМІСТ
ВСТУП
Розділ І. Історичні умови формування і розвитку культури Галицько-Волинської держави
1.1 Виникнення Галицько-Волинської держави. Основні етапи розвитку
1.2 Зовнішні і внутрішні звязки Галицько-Волинської держави
Розділ ІІ. Культура Галицько-Волинської Русі ХІІІ - XIV ст
2.1 Вплив християнства на культуру Галицько-Волинської держави
2.2 Розвиток освіти і писемності, поширення наукових знань
2.3 Архітектура та малярство
2.4 Роль Галицько-Волинської Русі у збереженні та розвитку Української культури