Славне минуле Міста Мукачеве. Мукачівський замок як визначний архітектурний пам’ятник середньовіччя, його сучасний опис. Експозиції музею замка, картинна галерея. "Білий палац" в Мукачеві. Монастир на Чернечій горі. Таємниці мукачівських цвинтарів.
Аннотация к работе
Місто Мукачево має давню славну історію. За цей період Мукачево будувалось, розширювалось, змінювало склад населення. Тепер добре імя в Україні мають лижники, трикотажники, швейники, меблевими, кондитери та інші мукачівські виробники. У XVII - XIX століттях Мукачево було відомим в Європі виробами паперу і текстилю та ярмарками, на які зїжджалися купці не тільки із Закарпаття, а й із Галичини, Польщі, Австрії, Трансільванії. Ратуша завжди була політичним і культурним центром міста.Мукачівський замок - визначний архітектурний памятник середньовіччя - був збудований для охорони і контролю торгових і воєнних шляхів, що схрещувалися тут. Гадають, що вже у ІХ-Х сторіччі на горі було невелике укріплення, збудоване для охорони кордонів Київської Русі за Карпатами. Замок являв собою квадратну жилу башту (донжон), розташовану на вершині гори. Вони обслуговували замок, а також брали участь в його обороні, якщо він був у облозі. Південним схилом гори до замку вела крута звивиста дорога.На Черничій горі на віддалі трьох кілометрів від монастиря , у лісі, знаходиться печера довжиною до 25 метрів з чотирма ходами викопана вона, першопоселеннями - монахами, подібно до Київських та Псковських печер. Якщо в ХІ столітті на чернечій горі було поселення монахів, які могли прийти з Анастасією дочкою Ярослава Мудрого, дружиною угорського короля Андрія, то під час татарської навали його було зруйновано. Тут князь побудував монастирську деревяну церкву, невеличкий будиночок для монахів і дав грамоту , якою забезпечив монастир виноградником, млином і заповів, щоб його там, на горі, й поховали. Період ігумена Луки можна вважати епохою розквіту монастиря, адже з того часу розпочалася ведення літопису, а монастир одержав право на свої володіння. Від пробував збирати десятину і з тих сіл, які були підпорядковані Грушівській ставропігії, що загострило стосунки між монастирями.Наступні покоління, які вже не відають про ці поховання, використовують ці місця на власний розсуд: десь на кістках померлих споруджуються будинки і навіть заводи». Майже тисячу років тому угорські королі ввели закон, яким християн ховали на цвинтарях біля церков. Не випадково при спорудженні нової римо-католицької церкви, що на вулиці Миру, під час розкопок для котловану було знайдено багато останків поховань, датованих минулими століттями. Коли це кладовище було заповнено, то греко-католицький цвинтар відкрили на вулиці Тагловетвутцо (сьогодні південна частина вулиці Горького). Це кладовище було закрито у 1873 році.Під плащаницею святого Мартина, який впродовж століть протегував місту, кипіло напружене, колоритне життя. Злагода в роботі й порозуміння в житті й нині єднають стотисячну багатонаціональну родину - українців, угорців, росіян, німців, болгар, словаків, євреїв, циган… Заслуговує пензля художника панорама географічного розташування старовинного міста на оперезаній з північного сходу горами рівнині, яка тягнеться у південно-західному напрямку. Побудовану ще в ХІІІ ст.. церкву на Чернечій горі, в 1904 році було розібрано і на її місці зведено сучасний красивий собор. На місці багатоповерхового графського палацу на головній вулиці міста колись протягом століть стояв будинок, де проживали володарі замку.
План
Зміст
1. Слово про Мукачево
2. Замок “Паланок”
2.1 З історії замку
2.2 “ Паланок ” сьогодні
3. “ Білий палац ” в Мукачеві
4. Монастир на Чернечій горі
5. Таємниці мукачівських цвинтарі
Висновки
Список використаної літератури
1.
Вывод
В історії Закарпаття Мукачеве посідає особливе місце. Під плащаницею святого Мартина, який впродовж століть протегував місту, кипіло напружене, колоритне життя. Титуловане королівською відзнакою, Мукачеве мало ряд привілеїв, але найголовніше - це люди. Нащадки лабертинів, куруців - люди мирні й дружні. Злагода в роботі й порозуміння в житті й нині єднають стотисячну багатонаціональну родину - українців, угорців, росіян, німців, болгар, словаків, євреїв, циган…
Заслуговує пензля художника панорама географічного розташування старовинного міста на оперезаній з північного сходу горами рівнині, яка тягнеться у південно-західному напрямку. Чисельні історичні памятки, якими протягом століть, з доісторичної епохи та часів приходу сюди древніх угорців, збагачувалося місто, тільки підкреслюють це.
Нажаль, у Мукачеві не збереглося памяток цікавого історичного минулого міста. Побудовану ще в ХІІІ ст.. церкву на Чернечій горі, в 1904 році було розібрано і на її місці зведено сучасний красивий собор. Від старої церкви залишилася лише апсида, яка у XVI ст., за часів правління короля Мікши, була зруйнована пожежею. Її відремонтували, але при цьому вона повністю втратила свій первісний вигляд.
На місці багатоповерхового графського палацу на головній вулиці міста колись протягом століть стояв будинок, де проживали володарі замку. Він був збудований з каменю, і жителі міста називали його «Білим палацом». Під такою назвою цей будинок фігурує і в давніх грамотах. Це була проста одноповерхова споруда з вікнами в камяних рамах. Кілька з них з боку двору і саду в кінці минулого століття ще залишилися на старому місці, та заради симетрії їх замурували. У 1740 році попередники теперішнього графа-власника побудували тут новий багатоповерховий просторий палац, тож від старого будинку збереглися лише підвали з північного боку та склепіння.
Мукачівський замок, який виник у ХІІІ ст.., звитяжно переборовши нещастя й лихоліття, донині стоїть неушкоджений і гордий. Завдяки багатій історії, він заслуговує уваги і вартий того, щоб його оглянути. Від створених за угорським методом зовнішніх укріплень XVI ст.. донині зберігся лише кільцевий рів. Цей штучний водний рів мав ширину 12м і глибину 5 м. На березі з боку замку його оточували 15 веж-бастіонів, побудованих одна від одної на однаковій відстані. Між ними тягнувся, утворений із високих, гострих, вбитих у землю колод - частокіл (паланок). Вхід в укріплення знаходився зі сходу між двома вежами. Це був деревяний міст через зовнішню багнисту територію.
Цікавим є також у місті старовинний так званий соляний будинок, на поверсі якого народився наш відомий художник Міхай Мункачі. На його честь 3 березня 1882 року на стіні будинку встановлено мармурову табличку з написом: «У цьому будинку 20 лютого 1844 року народився Міхай Мункачі.
Після довгого шляху тут спочивав здобувач батьківщини Арпад. Звідси він окинув поглядом орлиних очей батьківщину свого предка. Тут народився Міхай Мінкачі, звідси він рушив у світ. І його полумяний пензель підкорив нову ідеальну батьківщину».
(Кароль Сас).
Ость таке чудове в нас місто. І ми маємо ним пишатися!
Список литературы
1. Василь Пагиря. Історія міста над Латорицею. - Мукачево: Карпатська вежа, 2006 р.
2. М. Дочинець, В. Пагиря, І. Лукеча. Мукачево і мукачівці. - Ужгород: «Громада», 1994 р.
3. Сотов В., Филипов А., Коровай І., Сагун М. Мукачево. Ужгород: Творча група «Експромт», 2006 р.
4. Д. Бурма, О. Горшков. Мукачеве. Мукачево. Mukachevo. Ужгород: «Карпати», 1967 р.