Крос-культурна комунікація в освітньому сегменті інформаційного суспільства - Автореферат

Глобалізація освітнього простору, його стрімка інформатизація, між-та крос-культурна комунікація стають виміром нової соціокультурної реальності, вона продукує сутнісні зміни форм освіти. Також, осмислення змін, що відбуваються у соціально-економічному, інституційному, комунікативному освітньому сегментах сучасного мультикультурного світу вельми актуалізують необхідність дослідження проблем професійного становлення студентства у інформаційному просторі, визначальним ресурсом якого виступає крос-культурна комунікація. Реформування української освіти, впровадження положень Болонського процесу створюють передумови для ефективного здійснення крос-культурних комунікацій студентства, дають змогу скористатися багатовимірними можливостями вказаної мобільності, але їх розвиток та реалізація зіштовхується з цілим рядом труднощів різного порядку та походження. Ця ситуація зумовлює необхідність якісно нового рівня рефлексії самого феномену “крос-культурна комунікація”, дослідження сутності процесів, зумовлених крос-культурною комунікацією в освіті, визначення оптимальних умов, засобів та механізмів її реалізації. Реалізація означеної мети зумовила необхідність розвязання таких дослідниюцьких завдань: · виявити ступінь розробки проблеми крос-культурної комунікації сучасною гуманітаристикою для експлікації її в контекст філософії освіти;У першому розділі - “Філософська рефлексія освіти як визначального сегменту інформаційного суспільства” - розкрито методологічні засади дисертації, викладено практичне значення, реконструйовано процес виникнення, еволюції феноменів крос-культурності і крос-культурної комунікації у освітніх вимірах та безпосередньо в контексті філософії освіти. 1 - “Феномен крос-культурної комунікації у концептах гуманітарної науки: ступінь розробки проблеми” - досліджено становлення концепту крос-культурності, специфіку і типологію крос-культурної комунікації. Доведено, що феномен крос-культурної комунікації обєктивно посідає чільне місце у філософії освіти в контексті сучасної трансформації національної освітньої парадигми. Саме крос-культурна комунікація створює такий процес взаємодії між різними типами культур і відповідних їм освітніх практик, який виступає головним каталізатором смислової і ціннісної апробації сучасних моделей освіти. Оскільки саме в освіті крос-культурна комунікація стає ключовим елементом стадій і етапів розвитку інформаційного суспільства, вона дозволяє переформатувати вічну дилему „культура-техніка”.Продемонстровано, що крос-культурні комунікації в освітньому сегменті інформаційного суспільства є тим матеріалом, який виводить на новий рівень осмислення та дозволяє виявити інноваційні складові сучасного українського освітнього простору в контексті філософії освіти. Інформаційне суспільство у дисертації досліджується як суспільство, у якому якість життя, перспективи соціальних змін та економічного розвитку залежать від інформації та її використання. З іншого боку, інформаційна культура визначається як показник добротності інформаційної діяльності, як якісна характеристика життєдіяльності людини в сфері отримання, передачі, збереження та використання інформації, і головне - визначається мірою гуманістичності цих процесів. При розгляді теоретико-методологічних підходів до розкриття проблеми інформаційної культури як умови функціонування сучасної вищої освіти, дисертанткою зазначено, що міжкультурна та крос-культурна комунікація представляє собою ключовий елемент інформаційного суспільства. Стратегії крос-культурного вектору опрацювання проблеми „інформаційна культура” на новому парадигмальному рівні дозволяють обєднати такі тенденції сучасного інформаційного простору як формування кодифікованого наукового знання, процес розвитку інтелектуальних технологій та теорії прийняття рішень.Інформаційна культура в комунікативних процесах сучасного суспільства // Вісник НТУУ„КПІ” Філософія Педагогіка Психологія. Особистий внесок здобувача полягає у дослідженні природи комунікативних процесів та ролі інформаційної культури в них. // Досвід та перспективи соціальної роботи: Україна - Німеччина: Збірник матеріалів ІІ Міжнародної науково-практичної конференції. // Творчість врятує світ: Матеріали 7-ї Міжнародної науково-практичної конференції. Досліджено специфіку кросс-культурної комунікації як невідємної ознаки розвитку сучасного суспільства.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДОСЛІДЖЕННЯОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ ВІДОБРАЖЕНО У ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

Продемонстровано, що крос-культурні комунікації в освітньому сегменті інформаційного суспільства є тим матеріалом, який виводить на новий рівень осмислення та дозволяє виявити інноваційні складові сучасного українського освітнього простору в контексті філософії освіти.

Інформаційне суспільство у дисертації досліджується як суспільство, у якому якість життя, перспективи соціальних змін та економічного розвитку залежать від інформації та її використання. Інформаційна культура визначається як спосіб існування цього суспільства. Під інформаційною культурою авторкою, передусім, розуміється тип культури, що повязаний з функціонуванням інформації в суспільстві та формуванням інформаційної свідомості. Це якісно новий тип мислення, світовідчуття та світосприйняття, що дозволяє людині вільно орієнтуватися в інформаційному просторі та бути учасником нового типу комунікацій. З іншого боку, інформаційна культура визначається як показник добротності інформаційної діяльності, як якісна характеристика життєдіяльності людини в сфері отримання, передачі, збереження та використання інформації, і головне - визначається мірою гуманістичності цих процесів.

При розгляді теоретико-методологічних підходів до розкриття проблеми інформаційної культури як умови функціонування сучасної вищої освіти, дисертанткою зазначено, що міжкультурна та крос-культурна комунікація представляє собою ключовий елемент інформаційного суспільства. У контексті аналізу загальнотеоретичного матеріалу, зверненні до інтерпретації і оцінки концепту “інформаційної культури” виділено два аспекти інформаційної культури - соціокультурний та технологічний. В соціокультурному сенсі інформаційна культура - це сукупність принципів та механізмів, що забезпечують взаємодію та діалог між культурами. Стратегії крос-культурного вектору опрацювання проблеми „інформаційна культура” на новому парадигмальному рівні дозволяють обєднати такі тенденції сучасного інформаційного простору як формування кодифікованого наукового знання, процес розвитку інтелектуальних технологій та теорії прийняття рішень.

В дослідженні доведено, що формування сучасної парадигми освіти потребує здійснення аналізу та експлікації таких понять як “комунікація”, “інтерсубєктивність”, “ідеальна комунікативна спільнота” та “комунікативний дискурс” в контексті комунікативної практичної філософії. Встановлено, що концептуальність значення у здійсненні творчої особистості сьогодення та майбутнього полягає у зверненні до моральної проблематики як шляху формування аксіосфери освіти, насамперед - кристалізації нових ціннісно-смислових універсалій. Таким чином, продемонстровано, що постановка та розвязання проблем, поставлених комунікативною практичною філософією, комунікативною етикою мають суттєве значення для вітчизняної філософії освіти, вони актуалізують проблематику, повязану з процесами гуманізації та модернізації нашого суспільства та освітнього простору саме в контексті крос-культурної комунікації.

Виявлено, що у сучасній філософії освіти відбувається перегляд методологічних засад, тому зараз науковці активно порушують проблеми щодо зміни традиційних парадигм у навчанні та вихованні. Здійснений огляд комунікативних стратегій освіти дає можливість простежити, як кожна модель прояснює зміст тієї чи іншої проблемної ситуації в освіті. Проведено типологію освітніх стратегій та виявлені їх основні риси: надіндивідуальність, функціональність, обєктивованість, опредмеченість, історична стабільність, динамічність, системна цілісність, розвиток, конфліктність, самозбереження та самовдосконалення, цілісно-функціональна єдність, соціальна локалізація, інституціоналізація.

Розкрито, що одним з вимірів глобалізації світового освітнього простору є зростаючі міграційні процеси серед студентської молоді. Дослідження міграційних настроїв сучасного українського студентства, їх експліцитних та імпліцитних причин, дозволили виділити як позитивні, так і негативні сторони міграційних процесів. Серед позитивних моментів, на думку дисертанта можна зазначити розширення комунікаційного простору, поглиблення міжкультурних та крос-культурних комунікацій серед сучасного студентства, інтернаціоналізацію освіти, залучення національної освіти до формування європейського освітнього простору. Серед негативних факторів міграційних процесів української студентської молоді було зазначено їх асиметричний характер. Виявлено проблеми самовизначення особистості, самотності, відчуження, ідентичності, самоідентифікації, невкоріненості буття, що особливо гостро постали у сфері освіти перехідних суспільств. Базуючись на результатах вищевказаних досліджень, в роботі запропоновано рекомендації щодо мінімізації негативних наслідків міграції студентів.

Необхідною умовою інтеграції української освіти до європейської освіти є розбудова національного освітнього простору. Його завдання, з одного боку, - забезпечувати засвоєння цивілізаційних здобутків, а з іншого - стати барєром культурній гомогенізації. Він має утверджувати національну ідентичність особи та її культурну самобутність.

Освітній процес є мережею людських взаємин, його учасники є відкритими для спілкування та взаємодії. Отже, крос-культурні комунікативні стратегії є тим контекстом, який зумовлює варіативність розвитку особистості та пріоритетність гуманізації освіти у сучасному інформаційному континуумі.