Критерії прогнозу перебігу епілепсії у дітей - Автореферат

Розповсюдженість цього захворювання невпинно зростає, і 0,8-1,2% населення земної кулі, що становить понад 40 мільйонів хворих, страждає на епілепсію [Волошин П.В., Мерцалов В.С., Волошина Н.П. з співавт., 1996; Brodie M.J. et al., 1998]. Близько 12-15% із хворих на епілепсію становлять діти та підлітки. З появою методів нейровізуалізації, таких, як рентгенівська компютерна томографія(КТ) та магнітно-резонансна томографія(МРТ), стало можливим прижиттєве вивчення структурних змін речовини головного мозку у хворих на епілепсію [Зозуля Ю.О., Цимбалюк В.І. з співавт., 1998; Міщенко Т.С. з співавт., 2000; Wolf H.K., 1999]. Мета і задачі дослідження: Мета дослідження - розробити критерії прогнозу перебігу епілепсії у дітей шляхом вивчення структурно-функціональних змін головного мозку та стану імунної системи. 4.Провести співставлення клінічних даних з структурними змінами головного мозку та станом імунної системи у дітей, хворих на епілепсію, залежно від форм епілепсії, тривалості захворювання та частоти епілептичних нападів.

За матеріалами дисертації опубліковано 8 робіт, з них 4 - у фахових наукових виданнях (згідно переліку ВАК України). Три публікації самостійні.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Загальна характеристика спостережень та методи дослідження.

Основою роботи є матеріали комплексного обстеження 95 дітей, хворих на епілепсію, віком від 1-го до 14 років (50 хлопчиків і 45 дівчаток середнім віком 8,7 4,5 років). Контрольну групу становили 40 здорових дітей відповідного віку. Термін перебігу захворювання у обстежених хворих становив від 1-го до 11 років. Динамічний нагляд здійснювався протягом 3-х років. Розподіл на відповідні форми захворювання проводився згідно з класифікацією МКБ-10 та класифікацією, прийнятою Міжнародною лігою боротьби з епілепсією в жовтні 1989 року у Нью-Делі [Бурд Г.С., 1995].

Згідно з визначеним завданням використані такі методики дослідження: 1.Клінічне обстеження хворих. Докладне клінічне обстеження проводилося за спеціально розробленою картою.

2.Електрофізіологічні дослідження. Всім хворим проводився запис електроенцефалограм (ЕЕГ) за допомогою діагностичної системи DX-NT, “DX-Systems” з визначенням типів і класів ЕЕГ за методикою Є.А. Жирмунської (1984).

3.Нейровізуалізаційні дослідження головного мозку. Структурні особливості головного мозку вивчалися за допомогою методів КТ на томографі СРТ-1010 та МРТ на магнітно-резонансному томографі “Образ-1”. Томографічний аналіз включав загальну візуальну оцінку та кількісні показники. Враховували розміри, кількість і локалізацію вогнищ змін щільності речовини головного мозку, які виявлялися на послідовних зрізах, а також наявність дифузної зміни щільності білої речовини в перивентрикулярних зонах та семіовальних центрах. Стан просторів, що містять ліквор, оцінювали за кількісними критеріями, розробленими С.Б. Вавіловим (1986). Вивчалися такі показники, як ширина та індекси передніх та задніх рогів, центральних відділів бокових шлуночків, третього та четвертого шлуночків. Субарахноїдальний простір характеризували за показниками максимальної ширини передніх відділів міжпівкульової та сильвієвої щілин, кількості борозен, які лічили на томографічних зрізах вище тіл бокових шлуночків.

4.Імунологічні дослідження. Дослідження імунітету було комплексним і проводилося за стандартизованими методами згідно з рекомендаціями НДІ імунології МОЗ СРСР (1985). Вивчалися субпопуляції лімфоцитів периферійної крові у реакції мембранної імунофлюоресценції, використовуючи набір моноклональних і поліклональних антитіл (МАТ) до поверхневих кластерів диференціації клітин (“Статус”, реєстраційний №9/5/96 ТУ9398-331-13180653-97). Функціональна активність клітин досліджувалася у реакції бласттрансформації лімфоцитів. Вивчали у периферійній крові вміст імуноглобулінів (Ig) за модифікованим методом Манчіні, рівень циркулюючих імунних комплексів (ЦІК) методом преципітації 3,5% розчину поліетиленгликолю, вміст комплементу шляхом оцінки 50%-го гемолізу в еритроцитарній системі (СН"50). Вивчали наявність антитіл до антигену водно-сольового екстракту речовини головного мозку [Йегера Л., 1990; Тертеан М. з співавт., 1991].

5.Статистичні дослідження. Статистична обробка отриманих даних проводилася за допомогою компютерної програми Microsoft Excel-97.

Результати дослідження та їх обговорення

Згідно з класифікацією захворювання генералізовані форми епілепсії визначені у 71 хворого (74,7%), локалізовані форми хвороби - у 24 дітей (25,3%).

У 32 (33,7%) хворих на генералізовану епілепсію визначалися тоніко-клонічні судомні напади, приступи тонічних судом - у 8 (8,4%), клонічні напади - у 2 (2,1%) хворих. Абсанси виявлені у 24 (25,3%) хворих, у 19 з яких розцінювалися як пікнолепсія. Міоклонічні напади спостерігали у 5 (5,3%) хворих, атонічно-астатичні приступи - у 4 (4,2%) хворих. У 11 (11,6%) хворих з локалізованою епілепсією визначалися вторинно-генералізовані тоніко-клонічні напади, адверсивні приступи - у 3 (3,2%), геміконвульсивні приступи - у 2 (2,1%) хворих, з тонічними судомами - у 6 (6,3%) хворих, психомоторні - у 1 (1,1%) та вегето-вісцеральні приступи - у 1 (1,1%) хворого. У 20,8% хворих з локалізованою епілепсією реєструвалися прості парціальні напади, а у 45,8% хворих відмічалися комплексні парціальні приступи. У 12(12,6%) хворих на епілепсію зареєстровано більш ніж один варіант нападів, переважно відзначається поєднання абсансів з різними варіантами судомних нападів.

При диспансерному нагляді у 16,7% хворих на локалізовану епілепсію відмічали появу абсансів.

Аналіз анамнестичних даних показав, що у 64,2% хворих під час внутрішньоутробного розвитку визначалися фетоплацентарна недостатність та виразний гестоз у матерів. Такі зміни відмічалися у 63,4% хворих з генералізованою та у 66,7% хворих з локалізованою епілепсією. Обтяженість спадкового анамнезу на епілепсію визначалася у 13,7% хворих.

У 33,7% хворих на епілепсію спостерігалася затримка темпів становлення моторних навичок. Такі зміни визначалися у 54,2% хворих з локалізованою та у 26,8% хворих з генералізованою епілепсією.

У 14,8% хворих з генералізованою та у 33,3% хворих з локалізованою епілепсією появі епілептичних нападів передували перенесені закриті черепномозкові травми, менінгоенцефаліти чи інсульт.

Аналіз неврологічного обстеження дітей, хворих на епілепсію, вказував як на подібні риси симптоматики, так і на певні розбіжності у досліджених групах.

У 50,0% хворих з локалізованою та у 32,4% хворих з генералізованою епілепсією виявляли ознаки вестибуло-мозочкового синдрому. Цей синдром частіше зустрічався у хворих з більшою тривалістю захворювання.

У хворих з локалізованою епілепсією частіше спостерігали ознаки ураження підкоркових утворень та майже вдвічі частіше - клінічні ознаки лікворної гіпертензії.

Порушення когнітивних функцій та розлади особистості відмічалися у 45,8% хворих з локалізованою та у 23,9% хворих з генералізованою епілепсією. З підвищенням тривалості епілепсії у хворих зростала частота проявів порушення когнітивних функцій і розладів особистості. Клінічні ознаки неврозоподібного синдрому відзначалися у 21,1% хворих з генералізованою та 16,7% хворих з локалізованою епілепсією. Залежності між проявами цього синдрому і тривалістю хвороби не відмічалося. Невротичні реакції часто виглядали як роздратованість, підвищення емоційного збудження.

У 54,2% хворих з локалізованою та у 36,6% хворих з генералізованою епілепсією виявлялося поєднання кількох синдромів. Переважно спостерігалося поєднання порушення когнітивних функцій і розладу особистості, вестибуло-мозочкового синдрому і ознак ураження підкоркових утворень.

У хворих з більшою тривалістю захворювання частота поєднання кількох синдромів поступово зростала.

Проведене ЕЕГ дослідження продемонструвало зміни біоелектричної активності головного мозку у обстежених хворих. Так, появу спонтанної пароксизмальної активності виявлено у 94,4% хворих з генералізованою та у 83,3% хворих з локалізованою епілепсією. Асиметрію міжкульової біоелектричної активності реєстрували у 37,5% хворих з локалізованою та у 16,9% хворих з генералізованою епілепсією.

З усієї кількості обстежених у 5,3% хворих визначено II тип ЕЕГ, у 6,3% - III тип, у 53,7% - IV тип та у 34,7% хворих - V тип ЕЕГ. У 7,4% хворих відмічали клас А ЕЕГ, у 70,5% - клас В, у 21,1% - клас D, у 1,1% хворого - ЕЕГ класу С. У хворих на локалізовану епілепсію часто виявлялися V тип і клас D ЕЕГ. Разом з цим, у хворих з парціальними епілептичними нападами ЕЕГ - зміни не мали специфічних ознак.

У хворих відмічалася залежність між тривалістю захворювання, частотою епілептичних нападів та наявністю генералізованої епілептичної активності.

Структурні зміни головного мозку дітей, хворих на епілепсію (за даними КТ та МРТ).

Виявлені неврологічні симптоми та синдроми вказували на можливі структурні зміни головного мозку у хворих, уточненню локалізації яких мали сприяти КТ та МРТ дослідження.

Результати томографічного дослідження показали, що у 27,4% обстежених хворих томографічні дані не відрізнялися від даних контролю і були у межах норми.

У 50,7% хворих з генералізованою та у 50,0% хворих з локалізованою формою епілепсії відмічалися ознаки розширення шлуночкової система мозку. Частіше спостерігалося розширення задніх рогів бокових шлуночків. Розширення субарахноїдальних просторів було помітним у 67,6% хворих з генералізованою та у 87,5% хворих з локалізованою епілепсією. Розширення сильвієвих щілин відзначалося у 59,2% хворих з генералізованою та у 66,7% хворих з локалізованою епілепсією. Асиметрію розширення сильвієвих щілин виявляли у 62,5% хворих з локалізованою та у 59,2% хворих з генералізованою епілепсією. У 4,2% хворих з локалізованою та у 1,4% хворих з генералізованою епілепсією виявлялися кістозно-гліозні утворення в субарахноїдальному просторі.

У 61,1% хворих виявлялися ознаки розширення субарахноїдальних просторів, поєднувалося з розширенням шлуночкової системи.

У 20,8% хворих спостерігали змазаність демаркаційної лінії між білою та сірою речовиною, підкресленість борозен і звивин, а у 16,7% хворих це було помітним у одній з півкуль мозку. Такі зміни можуть бути наслідком дії різних факторів, можливо, таких, як гіпоксично-ішемічні ушкодження, метаболічні порушення, нейротравми [Алиханов А.А., 1998; Kramer U. et al, 1998; Smith B.J. et al., 1999].

У 7 (7,4%) хворих були виявлені ознаки дизонтогенетичного розвитку мозку, в тому числі деякі ембріофетальні ураження. Так, у 2 хворих з локалізованою епілепсією відмічалися ознаки дисгенезії мозолистого тіла, а у одного хворого - повна його відсутність (візуалізувалися міжкульова щілина, специфічне розширення бокових шлуночків і формування порожнини Верге). Поява таких змін має поліетіологічний характер і може сприяти розвитку епілептичних нападів [Богданов Н.Н., 1999; Тесленко Н.А., 1999; Barkovich A.J.,1990; Abdel-Salam G.M.H. et al, 1999].

У одного хворого нами були виявлені ознаки фокальної коркової дисплазії, гетеротопії сірої речовини, а у іншої хворої - ознаки туберозного склерозу. Такі зміни повязують з дизембріогенетичним розвитком нервової та інших систем організму цих хворих [Siegel A.M. et al., 1999; Villani F. et al., 1999], який супроводжується порушеннями просторової організації клітин головного мозку [Kipervasser S. et al., 1999; Spreafico R. et al., 1999]. Це вказує на можливу причетність коркових дисплазій до розвитку епілептичних нападів у таких хворих.

У 3 (12,5%) хворих з локалізованою та у 3 (4,2%) хворих з генералізованою епілепсією спостерігалися ознаки поренцефалії.

При аналізі томограм у 12,6% хворих відмічалися зміни щільності речовини у перивентрикулярній ділянці, підкорковій білій речовині та на рівні середнього мозку - у 9,9% хворих з генералізованою та у 20,8% хворих з локалізованою епілепсією.

Зіставлення клінічних даних з компютерними та МР томограмами головного мозку показало, що при частих епілептичних нападах частіше відмічалося симетричне розширення бокових шлуночків. У хворих з більшою тривалістю захворювання частіше відмічалися ознаки атрофічних змін головного мозку, які супроводжувалися когнітивними порушеннями.

У більшості хворих з ознаками когнітивних функцій та розладами особистості, вестибуло-мозочковим та лікворно-гіпертензивним синдромами частіше спостерігали розширення шлуночкової системи, переважно задніх рогів бокових шлуночків.

У хворих з поєднанням декількох неврологічних синдромів - когнітивних порушень та розладів особистості, вестибуло-мозочкового синдрому і ознак ураження підкіркових структур, частіше відмічалися ознаки дизонтогенетичного розвитку головного мозку.

При порівнянні даних ЕЕГ з томографічними не визначено анатомо-електроенцефалографічного корелятивного звязку між характером ураження речовини головного мозку та типом ЕЕГ (за Жирмунською Є.А., 1984).

Стан імунної системи дітей, хворих на епілепсію.

Оскільки при епілепсії серед структур головного мозку, охоплених патологічним процесом, є утворення, що відповідають за регуляцію імунних реакцій організму, нами проведено вивчення ланок імунітету у хворих на епілепсію дітей.

Дослідження показників стану імунітету показало зміни кількісного вмісту лімфоцитів та їх функціональної спроможності у хворих залежно від тривалості захворювання та частоти епілептичних нападів.

Аналіз показників Т-імунітету у дітей, хворих на епілепсію, показав варіабельність кількісного вмісту лімфоцитів. Кількість їх у окремих хворих відрізнялася від норми на 56,1%. У 95,8% хворих з локалізованою та 88,7% хворих з генералізованою епілепсією виявлено підвищення кількості активних лімфоцитів (різниця з групою контролю є вірогідною з P<0,05). Нами були помічені підвищені спонтанна та стимульована фітогемаглютиніном (ФГА) реакції бласттрансформації лімфоцитів (РБТЛ) у хворих на епілепсію дітей.

У хворих з нападами, що були виявлені вперше, та у хворих з показниками просторів, що містять ліквор, близькими до норми, було помітним підвищення спонтанної РБТЛ, що вказувало на схильність до можливого розвитку гіперергічної реакції імунітету [Яковлев Г.М. з спвіавт., 1990; Дранник Г.Е., 1999; Змушко Е.И. з співавт., 2001].

При вивченні показників Т-імунітету у хворих встановлено обумовлені взаємозвязки між кількісним вмістом лімфоцитів-CD3 , CD3 CD4 , CD16 , О-лімфоцитів та частотою епілептичних нападів - коефіцієнт парної кореляції становив r=-0,64 при P<0,05.

Підвищення імунорегулюючого індексу виявлялося у 91,7% хворих з локалізованою та 71,8% хворих з генералізованою епілепсією. Було помічено підвищення цього індексу у хворих з рідкими епілептичними нападами. У хворих з більшою тривалістю епілепсії імунорегулюючий індекс зберігався підвищеним та супроводжувався підвищенням відносного вмісту лімфоцитів-CD16 -натуральних кілерів.

Зміни імунітету у дітей, хворих на епілепсію, супроводжувалися кількісним відхиленням В-лімфоцитів(CD20 і CD21 ) при порушенні вмісту імуноглобулінів у сироватці крові та підвищенням рівня ЦІК.

При дослідженні В-лімфоцитів у крові хворих дітей, порівняно з контролем, помічено виразну активацію цих клітин у хворих зі структурними змінами речовини мозку та у пацієнтів з більшою тривалістю захворювання, що вказувало на поглиблення імунопатологічного процесу при взаємодії з імунними комплексами.

Отже, результати досліджень доводять факт зрушень у системі клітинної і гуморальної ланок імунітету у дітей, хворих на епілепсію. Зниження Т-лімфоцитів-CD8 -супресорів, імовірно, вказувало на розвиток адаптивних реакцій з боку імунної системи. Це свідчить про утягнення до імунопатологічного процесу всіх чинників імунітету в умовах дезинтеграції регулятивних ланок імунної системи на фоні підвищеної активності лімфоцитів.

Такі зміни створюють передумови для формування аутоімунітету та призводять до підвищення циркуляції у крові медіаторів запалення та цитокінів. Останнє може сприяти порушенню мікроциркуляції, що призводить до ішемічно-гіпоксичного ушкодження церебральних структур під час нападу. Надалі, на нашу думку і деяких авторів [Chiron C. Et al., 1993], така ситуація створює умови для появи нових епілептичних нападів у цих хворих.

Уточненню патогенетичної ролі стану імунної системи сприяло вивчення рівня ЦІК у сироватці крові хворих на епілепсію як найактивнішого фактора ушкодження ендотелію судин. Вміст ЦІК був збільшеним у 41,7% хворих з локалізованою та 42,3% хворих з генералізованою епілепсією та супроводжувався появою аутоантитіл до речовини головного мозку у цих хворих.

Крім того, у 45,8% хворих з локалізованою та 53,5% хворих з генералізованою епілепсією відмічалося зниження вмісту комплементу, коливання якого було особливо виразним у хворих з генералізованою епілепсією та у хворих зі структурними змінами речовини мозку та розширеним лікворовміщувальним простором. Підвищення рівня ЦІК в сироватці крові свідчило про важливу роль судинних і повязаних з цим гемоліквородинамічних розладів у дітей, хворих на епілепсію. Протимозкові аутоантитіла виявлено у всіх хворих з локалізованою та у 73,2% хворих з генералізованою епілепсією.

Продукція імуноглобулінів змінювалася різнонаправлено. Дефіцит всіх трьох класів імуноглобулінів спостерігався досить рідко. Виявлялося підвищення вмісту в сироватці крові IGA і IGM у хворих з рідкими епілептичними нападами. Помічено зниження в сироватці крові рівнів IGG, IGM та комплементу, що супроводжувалося високим вмістом ЦІК у хворих з підвищеною тривалістю епілепсії. Частота виявлення протимозкових аутоантитіл серед усіх хворих зберігалася підвищеною.

Такі зміни імунологічного стану вказують на загострення адаптаційних реакцій різних гілок імунітету. Це може сприяти прогредієнтності перебігу захворювання у дітей, хворих на епілепсію [Базика Д.А., 1998; Gobbi G. et al, 1999]. У таких хворих можлива поява аутоімунних реакцій при будь-яких провокуючих зовнішніх та внутрішніх факторах - зявляються передумови для виникнення перехресних реакцій між збудливими чинниками.

Тим часом порушення імунного статусу можуть бути зумовлені і безпосередньо захворюваннями, з якими епілепсія може бути повязана етіологічно [Лукачер Г.Я. з співавт., 1991; Дзяк Л.А., 1998].

З іншого боку, поява активної нейроімунізації, яка виявлена у хворих з епілепсією, в свою чергу, є одним із факторів, що порушують гематоенцефалічний барєр. Розвиток сенсибілізації до неспецифічних сполук речовини головного мозку свідчив не тільки про проникнення у кров аутоантигенів, а й про можливе імунне ураження окремих клітин нервової системи, проти яких спрямовані гуморальні і клітинні аутоімунні реакції. Такі процеси призводять до підсилення атрофії, деміелінізації, загибелі нервових клітин, що й визначає подальше прогресування недуги у цих хворих[Лисяний М.І., 1993; Zivcec Z., Lievenbrueck D., 1999; Carter Snead III O. et al., 2000].

Отже, комплекс досліджень різних форм епілепсії у дітей дав змогу визначити патогенетичні механізми цього захворювання.

Визначну роль у цьому явищі відіграє і порушення проникності гематоенцефалічного барєра, особливо при наявності вогнищевих змін речовини мозку. Такі структурно-функціональні порушення призводять до імунологічних зрушень в організмі хворих - відповідних реакцій Т- і В-ланок системи імунітету з подальшим утворенням протимозкових антитіл і виникненням клітинної гіперчутливості. З іншого боку, активна нейроімунізація є одним з факторів, що також ушкоджує гематоенцефалічний барєр. Імовірно, особи, у яких розвивається епілепсія, належать до тих, хто активно реагує на мозковий антиген за своїм імунореактивним типом [Zivcec..Z., Lievenbrueck.D., 1999].

Виявлені у дітей, хворих на епілепсію, порушення тієї чи іншої ланки імунітету свідчили про напруженість компенсаторних можливостей усієї системи в цілому. Це, можливо, є одним із механізмів патогенезу епілептичних нападів у дітей і може сприяти появі нових приступів. Прогредієнтність перебігу епілепсії визначається формуванням і подальшим розвитком нейроаутоімунних процесів. Про це свідчать і дослідження Zinchenko Y.K., Gnoevaya O.I.,1999.

За цих обставин повязана з віковими особливостями імунологічна реактивність у дітей призводить до підтримки власної аутоімунізації, яка порушує спільну ауторегулятивну направленість нервової та імунної систем під час дії стресорних факторів[Стефані Д.В., Вельтєщев Ю.Є., 1996; Змушко Є.І. з співавт., 2001; Sigal L.H., Ron Y., 1994], що може сприяти прогредієнтності перебігу епілепсії.

Одержані нами результати щодо змін імунної системи можуть бути науковою основою для застосовування супресивно-направленої імуномодулюючої терапії у комплексному лікуванні хворих з епілепсією, яка повинна бути диференційною, індивідуальною, з урахуванням даних клінічного та імунологічного обстеження.

Використання в комплексному обстеженні дітей, хворих на епілепсію, засобів нейровізуалізації та дослідження імунологічного стану дозволяє встановити деякі етіопатогенетичні механізми розвитку епілепсії та визначити критеріїв прогнозу розвитку та перебігу епілепсії у дітей.

Динамічне спостереження за хворими, а також аналіз одержаних даних дозволив виділити критерії несприятливого перебігу епілепсії: поява абсансних нападів у хворих з локалізованою епілепсією;

порушення когнітивних функцій і особистості дитини та наявність вестибуло-мозочкового синдрому;

наявність IV та V типів і класів B та D ЕЕГ (за Жирмунською Є.А., 1984);

ознаки кірково-підкоркових атрофічних змін головного мозку;

зміни білої речовини в перивентрикулярній ділянці головного мозку;

ознаки дизонтогенетичного розвитку головного мозку у дітей;

порушення імунологічної резистентності зі схильністю до гіперергічних реакцій імунітету, а саме підвищення функціональної активності лімфоцитів, що супроводжується дисбалансом регуляторних ланок клітинного імунітету, підвищенням рівня ЦІК в сироватці крові та поява протимозкових аутоантитіл.

До ознак сприятливого перебігу епілепсії належать відсутність поєднання декількох варіантів нападів і раннього початку нападів, порушень когнітивних функцій і особистості та вогнищевих неврологічних симптомів, ЕЕГ змін, структурних змін речовини головного мозку та порушень імунологічної резистентності.

Таким чином, проведені нами дослідження дозволили виявити особливості клінічного перебігу епілепсії у хворих дитячого віку, визначити характерні структурні зміни речовини головного мозку та роль імунної системи у патогенезі розвитку епілепсії, розробити критерії прогнозу розвитку та перебігу захворювання, обґрунтувати напрямки лікування.

ВИСНОВКИ

1.У дисертації наведені теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі щодо визначення критеріїв прогнозу перебігу епілепсії у дітей шляхом дослідження структурних змін головного мозку та стану імунної системи, одержано дані про взаємовідносини нервової та імунної систем у хворих дитячого віку.

2.Особливостями клінічних проявів епілепсії у дітей є поліморфізм клінічних проявів епілептичних нападів. У 74,7% хворих встановлено генералізовані та у 25,3% хворих - локалізовані форми хвороби. Найбільш характерною особливістю епілептичних нападів у дітей є тонічний компонент судом( у 60,0% хворих) та абсансні форми нападів(у 25,3% хворих). У 66,0% хворих на епілепсію відмічено розвиток та прогресування порушень когнітивних функцій і особистості дитини, поява вестибуло-мозочкового синдрому, переважно при локалізованих формах захворювання.

3.Найбільш характерними структурними змінами речовини головного мозку у дітей, хворих на епілепсію, є ознаки кірково-підкіркової атрофії мозку (у 61,1% хворих), перивентрикулярного ішемічного ушкодження білої речовини мозку (у 12,6% хворих), аномалії розвитку головного мозку у вигляді дисгенезії мозолистого тіла, поренцефалії, гетеротопії сірої речовини, фокальної кіркової дисплазії, туберозного склерозу та інших (у 7,4% хворих). Підвищення частоти епілептичних нападів і тривалості захворювання супроводжується наявністю атрофічних змін, ознак перивентрикулярного ішемічного ушкодження білої речовини мозку, ембріофетальних аномалій розвитку головного мозку у порівнянні з іншими хворими.

4.При епілепсії у хворих дітей виявляються порушення імунітету: зменшення кількості Т-лімфоцитів(CD8 ), підвищення імунорегулюючого індексу та кількості В-лімфоцитів. Висока активність лімфоцитів була помітною у 95,8% хворих з локалізованою та 88,7% хворих з генералізованою епілепсією. У хворих з більшою тривалістю епілепсії простежувалося зменшення рівня Т-лімфоцитів(CD8 ) і підвищувалася функціональна активність лімфоцитів, особливо В-лімфоцитів і натуральних кілерів, що супроводжувалося порушенням гуморального імунітету.

5.Підвищення рівня ЦІК в сироватці крові відмічено у 41,7% хворих з локалізованою та 42,3% хворих з генералізованою епілепсією, аутоантитіла - у всіх хворих з локалізованою та 73,2% хворих з генералізованою епілепсією. Розлад імунологічної резистентності на фоні схильності до гіперергічних реакцій імунітету може відігравати одну з патогенетичних ролей у розвитку захворювання, сприяти прогресуванню клінічних проявів епілепсії у дітей та створювати передумову для появи нових епілептичних нападів.

6.Зіставлення структурно-функціональних змін головного мозку та стану імунологічної реактивності дозволяє визначити критерії прогнозу перебігу захворювання. Несприятливими ознаками перебігу та розвитку епілепсії у дітей можуть бути: поява абсансних нападів у хворих з локалізованою епілепсією; порушення когнітивних функцій і особистості дитини та наявність вестибуло-мозочкового синдрому; наявність IV та V типів і класів B та D ЕЕГ (за Є.А.Жирмунською, 1984); ознаки кірково-підкоркових атрофічних змін головного мозку; зміни білої речовини в перивентрикулярній ділянці головного мозку;ознаки дизонтогенетичного розвитку головного мозку у дітей; порушення імунологічної резистентності зі схильністю до гіперергічних реакцій імунітету, а саме, підвищення функціональної активності лімфоцитів, що супроводжується дисбалансом регуляторних ланок клітинного імунітету, підвищення рівня ЦІК в сироватці крові та поява протимозкових аутоантитіл.

7.До ознак сприятливого перебігу епілепсії належать - відсутність: поєднання декількох варіантів нападів і раннього початку епілептичних нападів; порушень когнітивних функцій і особистості; вогнищевих неврологічних симптомів; ЕЕГ-змін; структурних змін речовини головного мозку та порушень імунологічної резистентності.

8.Методи нейровізуалізації та дослідження імунологічного стану необхідно використовувати в комплексі лабораторно-інструментальної діагностики у дітей з епілепсією для визначення етіопатогенезу захворювання, критеріїв прогнозу розвитку і перебігу хвороби та вироблення тактики лікування хворих на епілепсію.

СПИСОК РОБІТ, ЯКІ ОПУБЛІКОВАНІ ПО ТЕМІ ДИСЕРТАЦІЇ

1.Кадук Є.Г. Показники імунітету у дітей, хворих на епілепсію, з визначеними структурними змінами головного мозку./ Український вісник психоневрології.-1999.- Т.7; Вип.2 (20) - с.24-25.

2.Кадук Є.Г. Застосування імуномоделюючої терапії у комплексі реабілітаційного лікування дітей, хворих на епілепсію./ Український вісник психоневрології.-1999.-Т.7; Вип.4 (22)- с.62-64.

3.Кадук Є.Г. Структурні зміни речовини головного мозку у дітей, хворих на епілепсію./Український радіологічний журнал. - 2000. - Том VIII, №1. - с.26-29.

4.Мищенко Т.С., Кадук Е.Г. Структурные изменения головного мозга и состояние иммунной системы у детей при эпилепсии. / Врачебная практика.-1998. - №2- с.24-27. (Здобувачем проведений літературний огляд, зібрано клінічний матеріал і первинно оброблено, проведена статистична обробка, написана робота та підготовлена до друку).

5.Мищенко Т.С., Кадук Е.Г. Состояние иммунитета у детей с дебютом эпилепсии в виде фебрильных припадков. / Врачебная практика.- 2000. - №5. - с.44-47 (матеріал первинно оброблено здобувачем, проведено підбір і аналіз літератури, проведена статистична обробка отриманих результатів, написана робота та підготовлена до друку).

6.Міщенко Т.С., Кадук Є.Г. Структурно-функціональна характеристика головного мозку і стан імунної системи як критерії прогнозу розвитку і перебігу епілепсії у дітей./ Збірник наукових праць співробітників КМАПО ім. П.Л. Шупика.- Київ, 2001.- випуск 10, книга 3.- с.1144-1151 (Здобувачем проведений інформаційний пошук та огляд літератури, зібрано клінічний матеріал і первинно оброблено, проведена статистична обробка, зроблені узагальнення результатів, написана робота та підготовлена до друку).

7.Міщенко Т.С., Кадук Є.Г. Структурні зміни речовини головного мозку та зміни імунологічного стану дітей, хворих на епілепсію./ IV Міжнародна конференція Української протиепілептичної ліги. Тези конференції. - Київ, Україна, 11-13 травня 2000 рік. - с.39 (Матеріал підібрано і статистично оброблено здобувачем, проведено аналіз літературних джерел, написана робота та підготовлена до друку).

8.Мищенко Т.С., Кадук Е.Г. Структурные изменения головного мозга и состояние иммунитета как факторы развития эпилепсии у детей./ Медико-социальные аспекты реабилитации детей - инвалидов. Материалы научно-практической конференции - Харьков, Украина, 10-11 октября 2000 год. - с.133-135 (Здобувачем проведений літературний огляд, зібрано клінічний матеріал і первинно оброблено, проведена статистична обробка, написана робота та підготовлена до друку).