Характеристика та проблематика питання обмеження сфери приватного інтересу в кримінальному процесуальному праві. Обмеження втручання держави в приватне життя людини та громадянина. Забезпечення прав та свобод людини в сфері кримінального судочинства.
Аннотация к работе
Цілком визнаючи безперечну вагомість саме такої постановки питання, проте все ж враховуючи особливості предмету та обєкту нашого наукового дослідження, осмілимось поглянути на протилежну сторону медалі - прослідкувати межі, що є допустимими для проникнення приватного інтересу в сферу здійснення кримінального судочинства. Як справедливо зазначають дослідники, в умовах розширення сфери приватних начал в кримінальному процесі одним з найактуальніших питань є визначення оптимальної межі, до якої може бути розширена їх дія, для того щоб максимально забезпечити права та свободи людини в сфері кримінального судочинства і водночас залишити місце для публічного примусу на усунення перепон в діяльності органів розслідування та суду з метою забезпечення правильного та справедливого вирішення кримінальних справ [див. 69 КК, тобто у разі узгодження ними покарання, яке за своїм видом та/або розміром не відповідає характеру, тяжкості вчиненого діяння та особі винного, суд має визнати умови цієї угоди такими, що не відповідають інтересам суспільства, та відмовити в її затвердженні. Якщо до суду надійшла угода про примирення, однією зі сторін якої є юридична особа публічного права та в змісті якої, незважаючи на визнання факту заподіяння винним юридичній особі майнової шкоди і визначення її розміру, замість встановлення строку її відшкодування наведено перелік дій, не пов’язаних з відшкодуванням, які підозрюваний чи обвинувачений зобов’язаний вчинити на користь потерпілого, або якщо розмір шкоди взагалі не визначено, суд має відмовити у затвердженні угоди про примирення на підставі п. Прикладами обмеження приватного інтересу в кримінальному судочинстві за тяжкістю кримінального правопорушення може бути: можливість примирення потерпілого й правопорушника з подальшим звільненням останнього від кримінальної відповідальності, передбачена лише у провадженнях щодо злочинів невеликої тяжкості або необережних злочинів середньої тяжкості (ст.