Кримськотатарська спільнота, як суб’єкт політики в Україні - Автореферат

Окрім проблеми національного обєднання, перед Україною постають завдання налагодити міжетнічні стосунки, захистити права етнічних і національних меншин, які, долучаючись до політичної діяльності, прагнуть посісти гідне місце в державно-культурному будівництві. Мета дослідження - визначити роль та місце кримськотатарської спільноти в Україні як первинного субєкта політики, основні чинники впливу на їх політичну активність; розкрити особливості її участі в сьогочасному політичному житті держави. виявити особливості та характерні риси політичної субєктності кримськотатарської спільноти в Україні; Методи порівняльного, кількісного і якісного політологічного аналізу дали змогу дослідити практику захисту прав і розвитку політичної активності етнічних і національних меншин і на вітчизняному, і на міжнародному рівнях, зясувати характерні риси функціонування кримськотатарської спільноти та особливості її соціально-політичного статусу в українському суспільстві. У роботі вперше запропоновано розглядати кримськотатарську спільноту як субєкт політики; наведено авторське визначення статусу кримських татар у контексті дослідження кримськотатарської спільноти в Україні.У “Вступі” обґрунтовано актуальність теми дослідження; показано її звязок з науковими програмами; визначено мету, завдання, обєкт, предмет і методи дослідження; сформульовано наукову новизну одержаних результатів; окреслено теоретичне і практичне значення роботи та апробацію одержаних результатів. У першому розділі - “Теоретико-методологічні основи дослідження” здійснено огляд літератури і джерел за темою дисертації, проаналізовано теоретичні підходи до сутності понять “національна меншина”, “етнічна меншина”, “корінний народ”, “субєкти політики”. Неузгодженість у законодавстві призводить до фактичної декларативності деяких нормативно-правових документів, залишаючи кримських татар поза межами правового поля України, провокує процеси політизації етнонаціонального життя. У другому розділі - “Вплив національно-культурних характеристик на політичну діяльність кримськотатарської спільноти в Україні” розкрито та проаналізовано характерні особливості кримськотатарської спільноти в Україні, які зумовлюють специфіку процесу їх політичної субєктивації, пояснюють природу суперечностей, що виникають у внутрішньогромадській, регіональній, міжнаціональній та міжнародній площинах. Проаналізовано комплекс консолідаційних факторів спільноти: історичну память, соціально-демографічні особливості, рівень розвитку її мови, релігії, що впливають на почуття солідарності кримськотатарської громади в Україні, є мотиваційним фундаментом, на основі якого формуються соціальні, політичні та національні інтереси спільноти.Це гостре політико-правове питання, однозначно, потребує вирішення: держава має сформулювати визначення статусу кримськотатарського народу, відмінне від національної меншини і корінного народу водночас. Статус має передбачити інтенсифікацію розвитку самобутньої кримськотатарської культури, вивчення і впровадження кримськотатарської мови у сферу освіти й окремі виконавчі органи, врахування кримськотатарського звичаєвого права і, що обовязково, повнокровне представництво кримських татар в органах державної влади. Враховуючи високий рівень задоволення етнокультурних та політичних інтересів кримських татар, кримськотатарська спільнота в Україні сьогодні займає одне з провідних положень в етнонаціональній структурі кримського соціуму. Політика Української держави щодо повернення та облаштування депортованих народів, відродження національних культур, захист прав і свобод громадян, незалежно від їх етнічного походження, допомагає подолати залишки міжнаціональних конфліктів, неприязні, запобігає посиленню нестабільності, утверджує взаєморозуміння, взаємоповагу, злагоду на півострові, адже від стабільності етнополітичних відносин у цьому регіоні великою мірою залежить стабільність та мир в Україні. Враховуючи український досвід щодо порозуміння титульного народу з іншими народами, що проживали в нашій державі, а також опираючись на базові міжнародні документи, сьогоднішній українській владі варто, по-перше, активізувати національний законодавчий процес для всебічного обговорення й ухвалення Верховною Радою закону про статус кримськотатарського народу України та Концепції державної політики України щодо корінних народів.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У висновках підбито підсумки наукового дослідження відповідно до поставленої мети та завдань.

В умовах формування громадянського суспільства, становлення сучасних демократичних відносин у поліетнічній Україні особливого значення набуває вивчення національних та етнічних меншин як важливого субєкта демократичного суспільства та його політичної системи. Статус кримськотатарського народу сьогодні можна визначити так: національна спільнота. У правовому полі - це народ, який постраждав внаслідок депортації, але є громадянами України і позиціонує себе як національну меншину. Самі ж кримські татари прагнуть статусу корінного народу. Це гостре політико-правове питання, однозначно, потребує вирішення: держава має сформулювати визначення статусу кримськотатарського народу, відмінне від національної меншини і корінного народу водночас.

Чітко визначений статус посилить інтеграцію кримських татар у громадянське суспільство України, а офіційний Київ забезпечить надійний захист державних інтересів на Кримському півострові. Статус має передбачити інтенсифікацію розвитку самобутньої кримськотатарської культури, вивчення і впровадження кримськотатарської мови у сферу освіти й окремі виконавчі органи, врахування кримськотатарського звичаєвого права і, що обовязково, повнокровне представництво кримських татар в органах державної влади. Це усуне властиві політичній верхівці України і Криму, численній верстві українського населення негативні стереотипи щодо загрози кримських татар національній безпеці України, активізує процеси сприйняття на півдні України євроатлантичних прагнень держави, сприятиме залученню до українськоцентристського інформаційно-економічного простору громадян України з південних і східних її областей.

Етнічна структура Криму, яка формувалася упродовж трьох тисячоліть, робить будь-які претензії тої чи тої держави на володіння Кримським півостровом безпідставними. Найдавніше населення Криму зникло з історичної карти, не залишивши незаперечної традиції етнічного розвитку. Гуни, хозари, печеніги, що зявлялися в Таврії як завойовники, не спромоглися втримати свого панування над Кримом. Зруйнувавши тодішню етнічну структуру, вони не утворили нової, принаймі досить сталої.

Це стосується і татар, які зявилися в Тавриді у XIII-XIV ст. під час монгольської навали і зникли разом із закінченням Золотоординської державності. Отже, Крим не можна вважати прабатьківщиною татарського народу, але для кожного татарина, що живе в наш час, півострів є територією предків, й ігнорувати цей факт не можна.

Компактність розселення меншини є одним з визначальних чинників і для збереження етнічної ідентифікації, і для політичної мобілізації спільноти. Власне компактність проживання робить кримських татар помітною політичною силою в Кримському регіоні. Враховуючи високий рівень задоволення етнокультурних та політичних інтересів кримських татар, кримськотатарська спільнота в Україні сьогодні займає одне з провідних положень в етнонаціональній структурі кримського соціуму.

Політична субєктність кримськотатарської спільноти полягає в набутті нею політичної свідомості, політичній самоорганізації і згуртуванні (організації себе як єдинодієвого субєкта), а також у виході на політичну арену (діяльність в імя реалізації своїх спільних етнополітичних інтересів). Кримськотатарська спільнота як субєкт політики усвідомлює своє місце та роль у системі політичних відносин України, самоорганізовується в громадські обєднання. Правові колізії щодо статусу в суспільстві ускладнюють проведення активної суспільно-політичної діяльності для реалізації своїх національних інтересів, отримання та здійснення влади на усіх рівнях. Кримськотатарська спільнота є особливим субєктом політики, оскільки в основі мотивації її політичних інтересів лежить етнокультурна специфіка.

З відновленням державної незалежності України розгорнулося національне і культурно-освітнє відродження усіх етносів АРК, насамперед, з-поміж раніше депортованих. Набутий досвід актуалізує низку невирішених завдань культурно-освітньої політики, зокрема досягнення міжетнічної гармонії й етнокультурної рівноваги на півострові, забезпечення реального права представників українського етносу на освіту рідною мовою, саме поширення української мови як державної у кримському соціумі, створення умов для вільного національного та культурно-освітнього розвитку депортованим і малим етнічним групам тощо. Політика Української держави щодо повернення та облаштування депортованих народів, відродження національних культур, захист прав і свобод громадян, незалежно від їх етнічного походження, допомагає подолати залишки міжнаціональних конфліктів, неприязні, запобігає посиленню нестабільності, утверджує взаєморозуміння, взаємоповагу, злагоду на півострові, адже від стабільності етнополітичних відносин у цьому регіоні великою мірою залежить стабільність та мир в Україні.

Враховуючи український досвід щодо порозуміння титульного народу з іншими народами, що проживали в нашій державі, а також опираючись на базові міжнародні документи, сьогоднішній українській владі варто, по-перше, активізувати національний законодавчий процес для всебічного обговорення й ухвалення Верховною Радою закону про статус кримськотатарського народу України та Концепції державної політики України щодо корінних народів. Основою правового визначення сторін має стати своєрідний універсал національної єдності, у якому варто закріпити історичну спадковість Криму як території українського поселення і розвитку і неможливість пропаганди чи реалізації антиконституційних програм майбутнього Криму.

Подальше вирішення етнокультурних проблем Криму має здійснюватися в межах єдиної “ідеології” державної політики - мультикультуралізму, поваги до різних етнокультурних груп і добровільної орієнтації соціальних інститутів суспільства на їх потреби. Відповідно до Гаазьких рекомендацій Фонду національних меншин, який існує при Верховному комісарі ООН зі справ національних меншин щодо основних принципів етнополітики, потрібно враховувати, що без знання державної мови інтеграція жодної етнічної групи в українське суспільство не відбудеться. Вільне володіння українською та рідною мовами, повага до українського етносу як титульної нації держави допоможуть представникам інших етнічних груп Криму розвивати власну культуру, збільшувати свій внесок у культурний розвиток української політичної нації.

Українське законодавство у сфері етнополітики загалом відповідає вимогам міжнародних норм та принципів. Усі питання, повязані з етнічними меншинами, Україна вирішує відповідно до чинного законодавства - за допомогою консультацій та через діяльність міждержавних змішаних комісій.

Оптимальним варіантом гармонізації етнополітичного розвитку нашої держави, зміцнення її політичної системи є формування затвердженої Конституцією України сучасної моделі української політичної нації. Головним завданням у сфері етнополітики держави є сьогодні формування такого поліетнічного громадянського суспільства в Україні, у яке максимально були б інтегровані всі народності України, але беручи до уваги особливості їх національного менталітету, культурного і соціального життя. Участь національних та етнічних меншин у політичному житті українського суспільства має відбуватись відповідно до демократичних норм функціонування держави, через схвалення усіма громадянами України, незалежно від етнічного походження, суспільних цінностей, спільних інтересів та сподівань на майбутнє.

За умови нормального розвитку інтеграції кримських татар в український соціум, кримськотатарський народ зможе стати активним фактором з боку України у її відносинах з ісламським світом загалом. Усвідомлення нового етапу конструктивної взаємодії і взаємовпливу християнського Заходу і мусульманського Сходу стає дедалі актуальнішим для Української держави. Ідеться про щоразу більший вплив і на внутрішньополітичне життя, і на зовнішню політику ісламського чинника.

Для України стратегічно важливо знайти цивілізовані форми співіснування різних етносів, релігій, інших суспільних груп на території держави. Зараз є всі можливості позитивно вирішити етноконфесійні проблеми, перетворити різноманітні релігійні чинники із загроз національній безпеці на фактори злагоди в суспільстві. Політична стратегія Української держави на найближчу перспективу щодо ісламу та громадян, які сповідують цю релігію, має бути глибоко продуманою та базуватись на науковій стратегії щодо Кримського регіону.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНО В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

Статті у фахових виданнях: 1. Щерба О. В. Кримськотатарське питання в Україні: політичні аспекти вивчення проблеми / О. В. Щерба // Українська національна ідея: реалії та перспективи розвитку. ? Львів : Видавництво Національного університету “Львівська політехніка”, 2006. ? № 18. - С. 248?252.

2. Щерба О. В. Політико-правові аспекти процедури визначення статусу кримськотатарського народу / О. В. Щерба // Українська національна ідея: реалії та перспективи розвитку. - Львів : Видавництво Національного університету “Львівська політехніка”, 2007. ? № 19. ? С. 216?221.

3. Щерба О. В. Релігійний фактор у політичному житті кримських татар в умовах трансформації державотворчих процесів в Україні / О. В. Щерба // Українська національна ідея: реалії та перспективи розвитку. - Львів : Видавництво Національного університету “Львівська політехніка”, 2008. ? № 20. - С. 173?177.

4. Щерба О. В. Кримськотатарська національна меншина як чинник формування міждержавних політичних відносин України / О. В. Щерба // Українська національна ідея: реалії та перспективи розвитку. ? № 21. - Львів : Видавництво Національного університету “Львівська політехніка”, 2009. - С. 176-179.

Статті у інших наукових виданнях: 1. Щерба О. В. Депортація 1944 року кримськотатарського народу в історичній ретроспективі / О. В. Щерба // Військово-науковий вісник. ? Вип. 8. - Львів : ЛВІ, 2006. - С. 291?301.

2. Щерба О. В. Татарське населення Криму у державотворчих процесах в Україні за роки незалежності / О. В. Щерба // Сучасне державотворення в Україні: проблеми теорії та історії : матеріали круглого столу. ? Львів, 2008. - С. 325?329.

3. Щерба О. В. Кримськотатарська спільнота в контексті реалізації державної політики України в культурно-освітній галузі / О. В. Щерба // Матеріали круглого столу, присвяченого 20-й річниці створення кафедри політології Національного університету “Львівська політехніка”. - Львів, 2009.