Особливості військово-політичного союзу Війська Запорозького з Кримським ханством та його наслідки для національно-визвольної війни на території України. Аналіз рівня дипломатичної майстерності українського гетьмана та його уряду у відносинах з Кримом.
Аннотация к работе
Великі прогалини в історичній літературі стосовно ведення Україною дипломатичних стосунків з найближчими її сусідами штовхає автора до зясування історичної істини. Одним із важливих векторів тогочасної дипломатії гетьмана був кримський. Під кримським напрямком зовнішньої політики уряду Б.Хмельницького автор розуміє всю сукупність тогочасних міжнародних відносин гетьман та його адміністрації з Кримським ханством. Цей напрям визначався кількома чинниками і насамперед безпосереднім сусідством з Кримським ханством та сприйняттям його як потужної військово-політичної сили. Мета роботи - узагальнити і систематизувати наукові знання для визначення значущості відносин уряду Богдана Хмельницького з Кримським ханством (ханатом) в становленні та зміцненні Української козацької держави на міжнародній арені та формуванні подальших напрямів зовнішньополітичної діяльності.Друга група - документи, що дають нам змогу зрозуміти логіку зовнішньополітичної діяльності Б.Хмельницького в кримському напрямку, проте не містять конкретних фактів зносин (універсали, накази, законодавчі акти, посольські звіти). Це одне з видань, де найповніше представлені документи, що стосуються контактів Б.Хмельницького з Кримським ханством. Окремою групою джерел для вивчення міжнародних відносин уряду Б.Хмельницького є козацько-старшинські літописи: „Літопис Гадяцького полковника Григорія Граб’янки” [19], „Літопис Самійла Величка” [18], „Літопис Самовидця” [20], що водночас зараховуються і до історіографічних праць. Так, Самовидець підкреслює, що дарма Хмельницький завязав стосунки із кримським ханом: „аже не статечная приязнь барану з вовком, так і християнинові з бусурманином” [20, c. Автор на основі опрацьованих ним джерел, велику увагу приділив вивченню проблеми формування зовнішньополітичної програми гетьмана та аналізу відносин Б.Хмельницького з Кримським ханством.Згоджуючись на союз з запорозькими козаками, Іслам-Гірей розраховував зміцнити своє становище. В листі від 19 лютого до калги-султана гетьман просив, не гаючи часу вирушити козакам на допомогу в їхній боротьбі проти Польщі [16, c. Проте гетьман не дуже довіряв татарам, адже розумів, що сам Іслам-Гірей ІІІ, плекаючи надію на створення могутньої держави, прагнув включити до сфери її впливу й Україну. Іслам-Гірей надіслав листа до Хмельницького, в якому просив надіслати кілька тисяч козаків, щоб ті допомогли зібрати „данину в Черкасах”, а також скаржився на напад донських козаків на татарські улуси під час його перебування в Україні. Хмельницький відправив посольство Івана Бондаря до хана, щоб відмовити його від наміру організувати похід на донських козаків, а вже в першій половині січня 1650 р. гетьман повідомляв Іслам-Гірея, що не може взяти участь у поході проти донців, бо не зібрав військо.6 липня, після поразки під Берестечком, Хмельницький з метою плану вироблення наступних дій провів раду присутньої старшини, на якій було вирішено розпочати мобілізацію армії [11, c. До Війська Запорозького прибув лист від Іслам-Гірея, в якому той виправдовував свій відступ з-під Берестечка наявністю там лісів і боліт, а також висловлював готовність прибути на допомогу, якщо виникне загроза “від ляхів” [3, c. Щоб врятувати справу, до Бахчисарая було негайно відряджено посольство з підтвердженням вірності козацької України дружбі з ханством і проханням допомоги у війні проти поляків. Хмельницький отримав звістку від Іслам-Гірея про те, що в разі розвязання воєнних дій на допомогу українцям піде нурадин-султан [26, c. В середині січня 1653 р., гетьман повідомляє хана, що польський уряд готується розпочати війну проти України, тому просить прислати допомогу.Хмельницького з Кримським ханством впродовж 1648-1653 рр. ще й дотепер залишаються білі плями. Проаналізований нами історіографічний доробок вітчизняних авторів показує, що до проблеми міжнародних відносин періоду Хмельниччини, слід підходити на базі якісно нових методологічних підходів, які дають змогу зрозуміти логіку подій в тих конкретно-історичних реаліях епохи. Іслам-Гірей ІІІ у своїй політиці дотримувався принципу вигідного для нього співвідношення українсько-польських сил, що не задовольняло українську сторону і призвело до укладення невигідного Зборівського договору та поразки під Берестечком. Хмельницького з Кримським ханатом забезпечував для України тил з Півдня, а, також, давав надії на отримання необхідної військової допомоги (тогочасне козацьке військо, основну масу якого складала піхота, могло стати грізною силою лише в поєднанні з сильною кіннотою). В добрих стосунках з Кримом, українська сторона вбачала запоруку існування доволі-таки ненадійного українсько-кримського союзу, отримувала вагомі аргументи у дипломатичних зносинах насамперед з Польщею та Московською державою і, звичайно, нейтралізувала Кримське ханство як можливого ворога.
Вывод
У зясуванні політичних відносин уряду Б. Хмельницького з Кримським ханством впродовж 1648-1653 рр. ще й дотепер залишаються білі плями.
Проаналізований нами історіографічний доробок вітчизняних авторів показує, що до проблеми міжнародних відносин періоду Хмельниччини, слід підходити на базі якісно нових методологічних підходів, які дають змогу зрозуміти логіку подій в тих конкретно-історичних реаліях епохи. Серед праць дослідників, присвячених проблемі ведення Б.Хмельницьким зовнішньої політики в кримському напрямку, найбільш аргументованими, на наш погляд, є роботи таких сучасних українських істориків як В. Степанков, В. Смолій, Т.Чухліб, Ю. Мицик, Я. Федорук.
Стосунки гетьманського уряду з Кримським ханством пройшли досить складний шлях. Іслам-Гірей ІІІ у своїй політиці дотримувався принципу вигідного для нього співвідношення українсько-польських сил, що не задовольняло українську сторону і призвело до укладення невигідного Зборівського договору та поразки під Берестечком.
В той же час, союз Б. Хмельницького з Кримським ханатом забезпечував для України тил з Півдня, а, також, давав надії на отримання необхідної військової допомоги (тогочасне козацьке військо, основну масу якого складала піхота, могло стати грізною силою лише в поєднанні з сильною кіннотою). Для хана цей альянс давав змогу отримувати багату здобич після вдалих битв. В добрих стосунках з Кримом, українська сторона вбачала запоруку існування доволі-таки ненадійного українсько-кримського союзу, отримувала вагомі аргументи у дипломатичних зносинах насамперед з Польщею та Московською державою і, звичайно, нейтралізувала Кримське ханство як можливого ворога.
Основними причинами невдач та прорахунків козацького уряду у відносинах з Кримським ханством, на наш погляд, були: брак досвіду, складна внутрішньо- та зовнішньополітична ситуація, релігійна несумісність.
Військово-політичний союз козацької України часів Б. Хмельницького з Кримом не був, як відомо, винятком. Так, в 1624-1628 роках уряд хана Мегмед-Гірея ІІІ тримався при владі, спираючись на підтримку українських козаків під проводом Михайла Дорошенка. У 1637 р. хан Інаєт-Гірей з допомогою козаків Тараса Федоровича завдав поразки ногайцям, що вчинили заколот.
1709-1734 рр. Кримський ханат дав притулок запорозьким козакам, які шукали у володіннях хана прихисток від репресій російського царя Петра І за союз із шведським королем Карлом ХІІ. Як бачимо, українсько-кримські стосунки не вкладаються у звичну схему постійного військового протистояння. Тема взаємовідносин українців і кримських татар заслуговує докладного вивчення і цим я хочу займатись у майбутньому.
Список литературы
1. Голобуцкий В. Дипломатическая история освободительной войны украинского народа 1648-1654 гг. - К.: Госполитиздат., 1962. - 360 с.
2. Грушевський М. Історія України-Руси: В 11т., 12 кн. - К.: Наукова думка, 1996. - Т.8.: Роки 1626-1650. - 730 с.
3. Грушевський М. Історія України-Руси: В 11т., 12 кн. - К.: Наукова думка, 1996. - Т.9. - Кн.1.: Роки 1650-1654. - 880 с.
4. Дашкевич Я.Р. Україна і Туреччина: Дослідження взаємовідносин XV-XVII ст. // Проблеми української історичної медієвістики. - К., 1990. - С. 163-189.
5. Документи Богдана Хмельницького (1648-1657) / Упорядники І. Крипякевич, І. Бутич. - К., 1961. - 738 с.
6. Джеджула Ю. Таємна дипломатія Богдана Хмельницького Політика і час.- 1994. - № 6. - С. 97-112.
7. Замлинский В. Богдан Хмельницкий. - М.: Мол. гвардия, 1989. - 336 с., ил.
8. Записка руського гонца Г. Кунакова, ездившего с цар ской грамотой к польському королю в Варшаву о событиях в Польще и на Украине после заключения Зборовского договора, об отказе сейма утвердить этот договор и об отношении различных кругов Польши к России и Украине // Воссоединение Украины с Росией: Документы и материалы: В 3.т. - М., 1953. - Т.ІІ. - С.299-317.
9. Из статейного списка Г. и С.Пушкиных, русских послов в Польшу, и из дел Посольского приказа о переговорах с польскими уполномочеными по украинским делам // Воссоединение Украины с Росией: Документы и материалы: В 3.т. - М., 1953. - Т.ІІ. - С.337-351.
10. Киданюк А. Наростання суперечностей та ускладнення українсько-кримських відносин Після Зборівського миру (осінь 1649-літо 1651 рр.) // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Історія. - Тернопіль, 2003. - Вип. 4. - С.10-15.
11. Крипякевич І.П. Богдан Хмельницький. - Львів, 1990. - 509 с.
12. Лист до турецького султана Мухамеда з повідомленням про укладення миру з поляками та з проханням наказати ханові підтримувати дружбу з Запорізьким Військом // Документи Богдана Хмельницького (1648-1657). - С.225-226.
13. Лист до яничарського аги з проханням, щоб султан наказав кримському ханові допомогти Запорозькому Війську // Документи Богдана Хмельницького (1648-1657). - К., 1961. - С.204-205.
14. Лист до Яна Казимира з повідомленням про перепис Запорізького Війська та про посилку козацьких полків на допомогу кримському ханові // Документи Богдана Хмельницького (1648-1657). - К., 1961. - С.148-149.
15. Лист до кримського калги-салтана з повідомленням про наказ пятитисячному загону козаків виступити на Дон і про те, що донські козаки доброзичливо ставляться до Криму // Документи Богдана Хмельницького (1648-1657). - К., 1961. - С.166-167.
16. Лист до кримського старшини Антимира з закликом подати військову допомогу // Документи Богдана Хмельницького (1648-1657). - К., 1961. - С.110-111.
17. Лист до перекопського старшини Пері-аги з закликом прийти на допомогу Запорізькому Війську // Документи Богдана Хмельницького (1648-1657). - К., 1961. - С.113-114.
18. Літопис Самійла Величка: В 2-х т./ Пер. В.Шевчука. - К.: Дніпро, 1991. Т.І. - 213 с.
19. Літопис Гадяцького полковника Григорія Граб’янки / Пер. із староукр. - К.: Знання, 1992. - 192 с.
20. Літопис Самовидця / Під ред. Я.І.Дзира К.: Наукова думка, 1971. - 206 с.
21. Мыцык Ю. Анализ архивных источников по истории освободительной войны украинского народа 1648-1654 годов. - Днепропетровск., 1988. -
319 с.
22. Мицик. Ю. Джерела з історії Національно-визвольної війни українського народу середини XVII століття. - Д.: Дніпро, 1996. - 262 с.
23. Пріцак О. Союз Хмельницького з Туреччиною 1648 р.- Мюнхен, 1948. - 208 с.
24. Санин. Г.А. Украина и русско-османские отношения второй половины XVII в. (Историография вопроса) // Внешняя политика России: (Историография). - М., 1988. - С.159-160.
25. Санин Г.А. Отношения Росии и Украины с Крымским ханством в середине XVII в. - М., 1987. - 283 с.
26. Сергійчук В. Дипломатична служба Богдана Хмельницького: Хроніка 1648-1657 років. // Жовтень. - 1988. - №9. - С. 72-98.
27. Смолій В. А., Степанков В. С. Богдан Хмельницький : хроніка життя та діяльності. - К. : Наукова думка, 1994 р. - 262 с.
28. Смолій В., Степанков В. Богдан Хмельницький: соціально-політичний портрет. - К.: Знання, 1995. - 610 с.
29. Соловьев С.М. История России с древнейших времен. Т.9-10 // Соловьев С.М. Сочинения: В 18 кн. - Кн.5. - М.: Мысль, 1990. - 718 с
30. Стороженко І. Богдан Хмельницький і воєнне мистецтво у визвольній війні українського народу середини XVII ст.. Книга перша: Воєнні дії 1648-1652 рр. - Дніпропетровськ, 1996. - 320 с.
31. Федорук Я. Зовнішньополітична діяльність Богдана Хмельницького та формування його політичного програми (1648 - серпень 1649 рр.). - Львів., 1994. - 65 с.
32. Феденко П. Тріумф і катастрофа: Оцінка досягнень і поразки революції Богдана Хмельницького // Культура і життя. -1990. - №12. - С. 68-84.
33. Шевчук В. Козацька держава: Етюди до історії українського державотворення. - К.: Абрис, 1995. - 392 с., іл.