Кримінологічний аналіз і характеристика стану екологічної злочинності в Україні. Виявлення факторів, що зумовлюють вчинення злочинів проти довкілля. Розробка проекту цільової регіональної програми профілактики екологічних правопорушень та злочинів.
Аннотация к работе
Разом з тим злочини, що повязані з забрудненням природного середовища і тому являють надзвичайну небезпеку екосистемам та здоровю людей, виявляються вкрай рідко (6,6%), ще меншу долю становить кількість осіб засуджених за вчинення злочинів цієї категорії (0,8%). Особливості правозастосовчої практики у сфері охорони природного середовища значною мірою обумовлені оцінкою злочинів проти довкілля як таких, що не становлять великої суспільної небезпеки, а тому не приділяється належної уваги протидії екологічній злочинності на державному рівні. Так, у Комплексній програмі профілактики злочинності на 2001-2005 роки не заплановано жодного заходу, спрямованого на запобігання злочинам проти довкілля. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на підставі аналізу джерел кримінологічної інформації та чинного законодавства про охорону довкілля, а також з використанням теоретичних здобутків юридичних наук визначити стан екологічної злочинності у Причорноморському регіоні України (Одеська, Миколаївська та Херсонські області), найбільш суттєві фактори, що її зумовлюють, і на цій основі розробити науково обґрунтовані заходи запобігання злочинам проти довкілля. Предмет дослідження становлять поняття екологічної злочинності та її характерні ознаки; сучасний стан злочинності у сфері охорони довкілля та її детермінанти; система заходів запобігання злочинам проти довкілля у Причорноморському регіоні України.Автором запропоновано класифікацію злочинів проти довкілля залежно від безпосереднього обєкту злочинного посягання: 1) злочини, що посягають на довкілля в цілому та конституційні екологічні права громадян (ст.ст.236-238, 253); 2) злочини, що посягають на окремі елементи чи обєкти довкілля. Залежно від виду природного обєкта, на який спрямоване злочинне посягання, доцільно поділити всі злочини, що відносяться до другої групи, на сім підгруп: злочини у сфері охорони земель (ст.ст.239, 254 КК); злочини у сфері охорони надр (ст. 240 КК); злочини у сфері охорони вод (ст.ст.242, 243 КК); злочини у сфері охорони атмосферного повітря (ст.241 КК); злочини у сфері охорони тваринного світу (ст.ст.248-251 КК); злочини у сфері охорони рослинного світу (ст.ст.245-247 КК, а також ст.249 КК - в частині незаконного добування промислових водних рослин і водоростей); злочини у сфері охорони природних територій та обєктів особливої охорони (ст.ст.244, 252 КК). “Злочини, що посягають на навколишнє природне середовище в цілому та конституційні права громадян на безпечне довкілля” автором звертається увага на відсутність в розділі “Злочини проти довкілля” норм, що встановлюють відповідальність за порушення правил поводження з небезпечними матеріалами і відходами, їх незаконне ввезення та захоронення на території України. Зважаючи на нелогічне, на думку автора, розміщення окремих норм екологічного характеру у розділі 9 КК “Злочини проти громадської безпеки”, а також на зарубіжний досвід, представляється доцільним включення до розділу “Злочини проти довкілля” ст.ст.265-267 та 326 КК.У дисертаційному дослідженні автором запропоновано нове вирішення наукового завдання, що виявляється в удосконаленні розуміння сутності екологічної злочинності, її стану, тенденцій, детермінант та специфічних особливостей у Причорноморському регіоні України; поняття та ознак запобіжної діяльності у сфері охорони довкілля, системи субєктів та основних напрямків такої діяльності; шляхів її удосконалення в українському Причорноморї. Запропонована конструктивна схема за класифікаційними ознаками основних груп злочинів проти довкілля (що посягають на довкілля в цілому й конституційні екологічні права громадян та посягають на окремі елементи чи обєкти довкілля) з відповідними коментарями та пропозиціями щодо удосконалення кримінального законодавства в сфері охорони довкілля: пропонується розмістити в Особливій частині КК розділ 8 “Злочини проти довкілля” четвертим; декриміналізувати діяння, передбачене ст.250 КК України “Проведення вибухових робіт з порушенням правил охорони рибних запасів” та створити аналогічну, без змін у диспозиції, адміністративно-правову норму; доповнити розділ статтею, що носила б загальний характер і встановлювала відповідальність за незаконне поводження з відходами; включити до розділу “Злочини проти довкілля” ст.ст.265-267 КК, що встановлюють відповідальність за порушення правил поводження з радіоактивними та іншими небезпечними матеріалами, а також ст.326 КК “Порушення правил поводження з мікробіологічними або іншими біологічними агентами чи токсинами”; зафіксувати в загальних положеннях розділу “Злочини проти довкілля”, примітці до статей, що його утворюють, або розясненні Верховного суду України, яке саме з перевищень критеріїв забруднення в обєктах довкілля повинно тягти за собою кримінальну відповідальність; доповнити диспозицію ст.246 КК словами “а також пошкодження до ступеня припинення росту”; змінити назву та диспозицію ст.249 КК “Незаконне зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом” на “Незаконне добування водних