Розробка основних положень вчення про затримання особи, що вчинила злочин. Дослідження зв’язка із суміжними кримінально-правовими явищами. Визначення правової природи покарання за перевищення заходів, необхідних для затримання особи, що вчинила злочин.
Аннотация к работе
Мова йде про використання цього інституту безпосередньо при запобіганні і припиненні злочинних посягань, затриманні осіб, винних у їхньому вчиненні, при проведенні дізнання і досудового слідства по справах, повязаних із застосуванням законодавства про затримання особи, що вчинила злочин, оптимізації позиції громадян і службових осіб щодо зазначеного інституту законодавства і практики його застосування. Дослідженню обставин, що виключають злочинність діяння, зокрема повязаних із затриманням особи, що вчинила злочин присвячені роботи ряду авторів. Метою роботи є розробка на основі сучасних поглядів нових концептуальних положень кримінально-правової природи норми про затримання особи, що вчинила злочин, як обставини, що виключає злочинність діяння; визначення поняття й основних ознак норми про затримання особи, що вчинила злочин, її місця в системі обставин, що виключають злочинність діяння та кваліфікації дій при перевищенні заходів, необхідних для затримання особи, що вчинила злочин. Обєктом дослідження є суспільні відносини з приводу застосування норми про затримання особи, що вчинила злочин, як обставини, що виключає злочинність діяння, а також історія та сучасний стан проблеми затримання особи, що вчинила злочин, обєктивні і субєктивні ознаки умов правомірності заподіяння шкоди при затриманні та спеціальні питання, що стосуються кримінальної відповідальності за перевищення заходів, необхідних для затримання особи, що вчинила злочин. У ході дослідження використані наступні наукові методи: діалектичний метод пізнання соціально-правових явищ, відповідно до яких норма про затримання особи, що вчинила злочин, як обставина, що виключає злочинність діяння, розглядається в єдності її соціального змісту і юридичної форми; історичний - при дослідженні історії розвитку норми про затримання особи, що вчинила злочин, як обставини, що виключає злочинність діяння і її складових; метод системно-структурного аналізу - при розгляді даної норми як системи взаємоповязаних положень адміністративного, кримінального та кримінально-процесуального права; формально-логічний - при аналізі комплексу теоретичних положень про затримання особи, що вчинила злочин; метод порівняльного правознавства - при дослідженні положень кримінального права України та зарубіжних країн, включно країн СНД, що регламентують кримінально-правове затримання особи; логіко-семантичний - при розмежуванні понять і термінів, аналізі змістовного значення деяких кримінально-правових категорій.У звязку з необхідністю приведення національного законодавства у відповідність до міжнародного, до загальних вимог охорони прав і свобод людини, власності, правопорядку, що є невідємною умовою становлення України як повноправного члена демократичного суспільства, автором розглядається позитивний досвід зарубіжних країн (США, Англії, Італії, Франції, Німеччини, Японії), включно країн СНД по вирішенню питання застосування на практиці та законодавчого закріплення обставин, що виключають злочинність діяння в кримінальному аспекті, зокрема положень, що регламентують затримання особи, що вчинила злочин. У підрозділі 1.2 “Правовий механізм затримання особи, що вчинила злочин, як обставини, що виключає злочинність діяння та її місце в системі інших обставин” досліджується історія розвитку законодавства про обставини, що виключають злочинність діяння, зокрема кримінально-правового затримання особи, що вчинила злочин. Норма кримінального закону, що регулює затримання особи, що вчинила злочин, має заохочувальний характер, суть якого полягає в тому, що за правомірні дії субєкта виникають сприятливі наслідки і який міститься в застосуванні кримінально-правового заохочення - виключення кримінальної відповідальності за заподіяння шкоди при затриманні особи, що вчинила злочин, за умови її правомірності. У підрозділі 2.1 “Кримінально-правове значення, функції та соціальна цінність норми про затримання особи, що вчинила злочин” автором розглядаються основні функції норми про затримання особи, що вчинила злочин: регулятивна, виховна, охоронна, які виражаються в тому, що дії по затриманню злочинця обєктивно спрямовані на захист інтересів суспільства від злочинних посягань і кінцевою своєю метою мають сприяти відправленню правосуддя. У підрозділі 2.2 “Підстави та ознаки кримінально-правової норми про затримання особи, що вчинила злочин” дається характеристика мети затримання особи, що вчинила злочин, характеру дій при затриманні, розглядається особа злочинця, що підлягає затриманню.Пропонується власне визначення поняття затримання особи, що вчинила суспільно-небезпечне посягання, як гарантований і охоронюваний державою, заснований на нормах кримінального права самостійний вид суспільно-корисного і правомірного поводження громадян, що виключає кримінальну і будь-яку іншу відповідальність за шкоду, заподіяну особі при її затриманні. Норма про затримання особи, що вчинила суспільно-небезпечне посягання, має заохочувальний характер - ставить під правовий захист тих, хто затримує і виключає криміналь