Екологічні, економічні та соціальні чинники, якими зумовлюється введення в чинне кримінальне законодавство норми про кримінальну відповідальність за забруднення або псування земель. Правові засоби охорони земель, що не є кримінальною відповідальністю.
Аннотация к работе
Охорона цього обєкту спрямована на захист земельних ресурсів від негативного суспільно небезпечного антропогенного та техногенного впливу, збереження родючості ґрунтів, підвищення їх продуктивності, використання земельних ресурсів у відповідності з їх цільовим призначенням, недопущення забруднення та псування земель шкідливими для життя та здоров‘я людей або довкілля елементами тощо. Разом з тим, на землю як елемент довкілля посилюється негативний антропогенний вплив, особливо небезпечний у випадках її забруднення шкідливими засобами та іншого псування землі. Зберігаючи адміністративну відповідальність за псування і забруднення сільськогосподарських та інших земель, законодавець передбачив і кримінальну відповідальність за такі діяння за більш небезпечних умов їх вчинення, реалізуючи багатий науково-практичний матеріал щодо правової охорони як довкілля в цілому, так і окремих його елементів (в тому числі і землі), що накопичився за останні роки. Слід зазначити, що дослідження більшості вказаних авторів проводилось до введення в дію нового КК України, а також те, що до цього часу поза увагою кримінально-правової доктрини залишаються такі важливі аспекти проблеми, як соціальна обумовленість криміналізації суспільно-небезпечних діянь, повязаних із забрудненням або псуванням земель, форми реалізації кримінальної відповідальності за цей злочин, кримінально-правова характеристика обєктивних та субєктивних ознак складу зазначеного злочину, інші, окрім кримінальної відповідальності, засоби кримінально-правової охорони земель від забруднення або псування тощо. Недосконалість законодавчої регламентації кримінальної відповідальності за забруднення або псування земель, відсутність спеціального дисертаційного дослідження кримінально-правових засобів охорони земель від забруднення або псування, суперечливість висновків різних авторів з приводу окремих питань даної тематики породжує певні труднощі при застосуванні відповідної кримінально-правової норми на практиці і заважає ефективній протидії таким діянням.Він містить розробку проблеми забезпечення охорони земель від забруднення або псування земель різними кримінально-правовими засобами. На підставі того, що в сучасних умовах екологічна ситуація в Україні визнана кризовою, а одним із чинників такого її стану є погіршення якісного стану землі внаслідок антропогенної діяльності людини, дисертант приходить до висновку про обєктивну необхідність кримінально-правової охорони земель від забруднення або псування, тобто зазначає наявність достатніх підстав для криміналізації суспільно небезпечних посягань на землю, як елемент довкілля. У складі необхідних і достатніх підстав такої криміналізації окремо досліджуються: 1) висока ступінь суспільної небезпечності забруднення або псування земель; 2) поширення негативного антропогенного навантаження на землю; 3) наявність умов вчинення забруднення або псування земель, які неможливо усунути без застосування кримінальної відповідальності; 4) необхідність кримінально-правової гарантії охорони відповідних конституційних прав та установлень; 5) необхідність у забезпеченні глобальної екологічної безпеки. “Кримінально - правова охорона земель від забруднення або псування засобами, що не становлять кримінальної відповідальності” присвячено загальним теоретичним проблемам забезпечення кримінально-правової охорони земель від забруднення або псування іншими, окрім відповідальності, засобами. З огляду на це, потрібно говорити не про забруднення або псування земель взагалі, а конкретно про забруднення або псування ґрунтового покриву земель та закріпити це в якості предмета злочину у статті 239 КК України.Родовим обєктом злочину, передбаченого статтею 239 КК України, необхідно визнавати екологічну безпеку, а основним безпосереднім обєктом - природний якісний стан ґрунтового покриву земель як необхідну ознаку екологічної безпеки; 2) для більш ефективного застосування статті 239 КК України пропонується чітко розділити поняття “забруднення” та “інше псування” ґрунтового покриву земель, як дві самостійні форми злочинного впливу на екологічну безпеку; 3) вважати, що забруднення - це окремий випадок псування, яке може вчинюватися речовинами, відходами чи іншими матеріалами шкідливими для життя, здоров‘я людей або довкілля внаслідок порушення спеціальних правил. Всі інші випадки погіршення якісного стану ґрунтів являються “іншим псуванням” земель; 4) у звязку із особливостями обєктивної сторони забруднення земель його суб‘єктом може бути лише спеціальний субєкт злочину, а субєкт іншого псування є загальний; 5) субєктивна сторона забруднення або псування земель зазвичай характеризується складною формою вини, тобто різним психічним ставленням субєкта до діяння та його наслідків; 6) проста вина у формі необережності перетворює злочинне забруднення або псування земель у незлочинне, а проста вина у формі умислу утворює ідеальну сукупність злочину проти довкілля з іншим злочином; 7) в диспозиції статті 239 КК України пропонується закріпити умисну форму вини по