Кримінально-правова характеристика злочину, передбаченого статтею 375 КК України, а саме постановлення суддею завідомо неправосудного вироку, рішення, постанови. Відповідальність за посягання на відносини, які виникають під час здійснення правосуддя.
Аннотация к работе
Відповідно до статті 375 Кримінального кодексу України (далі-ККУКРАЇНИ), а саме постановления суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови, в Україні закріплено відповідальність за посягання на одні із найважливіших суспільно-правових відносин, які виникають під час здійснення правосуддя. Ситуація, яка склалася сьогодні з кількістю порушених проваджень щодо суддів за статтею 375 КК, складна, про що свідчить звернення Вищої ради правосуддя із запитом до Генерального прокурора про надання інформації стосовно розкриття і розслідування внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань заяв щодо постановления суддями завідомо неправосудних рішень. Єдиним законодавчим актом, в якому вжито, але не розкрито поняття «неправосудний», є стаття 375 КК України, положеннями частини першої якої передбачено, що «постановления суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанов карається обмеженням волі на строк до пяти років або позбавленням волі на строк від двох до п‘яти років». Ототожнення поняття «неправосудність» із поняттям «незаконність» та/або «необґрунтованість» приведе до того, що всі судові рішення, які були скасовані судами апеляційної чи касаційної інстанцій, зокрема рішення, у яких суд помилково чи передчасно, однак за відсутності грубої недбалості чи злочинного наміру, дійшов певних висновків і які вплинули на ухвалення ним рішення, повинні визнаватися неправосудними. Водночас зазначений аспект порушує також принцип рівності громадян перед законом та створює правову невизначеність, оскільки за наслідками ухвалення аналогічних судових рішень суддя, рішення якого було оскаржено і скасовано, та суддя, рішення якого не оскаржувалося, опиняться в різному правовому становищі.
Список литературы
1. Пошва Б.В. Не стоит свою профессиональную работу и ответственность перекладывать на другой орган / Б.В. Пошва // Закон и бизнес [Електронний ресурс]. - Режим доступу: svoyu_professionalnuyu_rabo.htm].
2. Постановления суддею завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови: окремі аспекти застосування ст. 375 Кримінального кодексу України / [В.І. Тютюгін, О.В. Капліна, І.А. Тітко] // Вісник Верховного Суду України. - 2012. -№2.- С. 42-48.
3. Рішення Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005.
4. Рішення Конституційного Суду України від 29 червня 2010 року № 17-рп/2010.
5. Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010.
6. Рішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2011 року №Ю-рп/2011.
7. Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Реквеньї проти Угорщини» від 20 травня 1999 року.
8. Європейська хартія про Закон «Про статус суддів» м. Лісабон від 10 липня 1998 року.
9. Грошевий Ю.М. Правові властивості вироку - акту правосуддя: [навч. посібник] / Ю.М. Грошевий. - X., 1994. -215 с.
10. Карташов А.Ю. Уголовная ответственность за вынесение заведомо неправосудного приговора, решения либо иного судебного акта: автореф. дисс.... канд. юрид. наук / А.Ю. Карташов. - Ставрополь, 2004. - 15 с.
11. Квасневська Н.Д. Кримінальна відповідальність судді за неправосуддя в Україні / Н.Д. Квасневська. - К., 2010, - 320 с.
12. Кримінальне право України. Судові прецеденти (1864-2007) / за ред. В.Т. Маляренка. - К., 2008. - 1044 с.
13. Богдановский Ф.М. Судья получил приговор за проведение судебного заседания «на бумаге» / Ф.М. Богдановский [Електронний ресурс]. -Режим доступу: .