Визначення сутності хуліганства - злочину проти громадського порядку. Ознайомлення з особливостями кримінальної відповідальності за хуліганство. Характеристика порядку розгляду судами кримінальних справ про хуліганство. Аналіз якості досудового слідства.
Аннотация к работе
2.2 Особливості кримінальної відповідальності за хуліганствоПри цьому під громадським порядком в широкому сенсі прийнято розуміти сукупність всіх соціальних звязків і відносин, що складаються під впливом всіх соціальних норм, на відміну від правопорядку, що включає лише відносини, що регулюються нормами права. У загальній теорії права громадський порядок розглядається як соціальна категорія, що охоплює систему (стан) вольових, ідеологічних суспільних відносин, зумовлює економічним базисом і характеризуються відповідністю поведінки їх учасників пануючим у суспільстві соціальним нормам (правовим і неправовим). Даньшина: «Громадський порядок - це порядок вольових суспільних відносин, що складаються в процесі свідомого і добровільного дотримання громадянами встановлених в нормах права і інших нормах неюридичного характеру правил поведінки в сфері спілкування, і тим самим забезпечують злагоджену і стійку спільне життя людей в умовах розвинутого суспільства». Еропкин визначав громадський порядок як «обумовлену інтересами всього: народу, регульовану нормами права, моралі, правилами гуртожитку і звичаями систему вольових суспільних відносин, що складаються головним чином у громадських місцях, а також суспільних відносин, що виникають і розвиваються поза громадських місць, але за своїм характером забезпечують охорону життя, здоровя, честі громадян, зміцнення народного надбання, громадський спокій, створення нормальних умов для діяльності підприємств, установ і організацій » Серьогін характеризує громадський порядок як «врегульовану нормами права та іншими соціальними нормами систему суспільних відносин, встановлення, розвиток і охорона яких забезпечують підтримку стану громадського та особистого спокою громадян, повагу їх честі, людської гідності і суспільної моралі»У літературі висловлено думку про можливість вчинення хуліганства з непрямим умислом 3. Визнання хуліганства як злочини з формальним складом виключає непрямий умисел, оскільки неможливо, здійснюючи певні дії по своїй волі, не бажати вчинення цих дій. Особа усвідомлює, що своїми діями, повязаними із застосуванням насильства чи погрозою його застосування, грубо порушує громадський порядок і висловлює явну неповагу до суспільства, і бажає вчинити ці дії, або усвідомлює, що грубо порушує громадський порядок і висловлює явну неповагу до суспільства, передбачає можливість знищення або пошкодження чужого майна, і бажає або свідомо допускає настання цих наслідків або байдуже ставиться до їх настання. Хуліганство завжди викликається специфічним, притаманним цього злочину мотивом хуліганськими спонуканнями. В основі хуліганських спонукань лежать прагнення показати нарочито-показне зневагу до оточуючих, до суспільства, до особистої гідності людини, його праці, явно протиставити свою поведінку вимогам громадського порядку, бажання показати свою грубу силу, пяну завзятість, жорстокість, познущатися над беззахисним, в зухвалому формі висловити протест проти громадської дисципліни, кинути виклик суспільній моралі та інші ниці прагнення.У справах, повернених судами на додаткове розслідування, найчастіше не були встановлені час, місце, спосіб, мотиви вчинення злочинних дій, не було притягнуто до відповідальності всіх осіб, які брали участь у вчиненні злочину, й не був зясований розмір завданої шкоди. При цьому явною (очевидною як для винної особи, так і для потерпілих чи оточуючих) неповагою до суспільства вважається прагнення показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, самоутвердитися за рахунок приниження інших осіб, протиставити себе іншим громадянам, суспільству, державі. За ознакою особливої зухвалості хуліганством може бути визнано таке грубе порушення громадського порядку, яке супроводжувалося, наприклад, насильством із завданням потерпілій особі побоїв або заподіянням тілесних ушкоджень, знущанням над нею, знищенням чи пошкодженням майна, зривом масового заходу, тимчасовим припиненням нормальної діяльності установи, підприємства чи організації, руху громадського транспорту тощо, або таке, яке особа тривалий час уперто не припиняла. Дії, що супроводжувалися погрозами вбивством, завданням побоїв, заподіянням тілесних ушкоджень, вчинені винним щодо членів сімї, родичів, знайомих і викликані особистими неприязними стосунками, неправильними діями потерпілих тощо, слід кваліфікувати за статтями КК, якими передбачено відповідальність за злочини проти особи. Як хуліганство зазначені дії кваліфікують лише в тих випадках, коли вони були поєднані з очевидним для винного грубим порушенням громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства та супроводжувались особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.Працюючи над написанням цієї роботи, розслідуючи кримінальні справи, серед яких є справи про хуліганство та узагальнюючи практику розслідування таких справ слідчими с Криворізького РУ ГУ МВС України в місті Кривий Ріг, я дійшла до наступних висновків. При розслідуванні кримінальних справ про хуліганства слідчі досить часто перекваліфіковую
План
Зміст
Вступ
1. Хуліганство як злочин проти громадського порядку
1.1 Обєктивні ознаки хуліганства
1.2 Субєктивні ознаки хуліганства
Список литературы
Вступ
Тема роботи актуальна, тому що справи повязані з хуліганством на жаль зустрічаються досить часто у судовій практиці, а не всяке хуліганство підлягає кримінальній відповідальності, і нам, як фахівцям важливо розрізняти.
Метою роботи є вивчення кримінальної відповідальності за хуліганство.
Обєкт дослідження: громадський порядок. Його додатковим факультативним обєктом можуть виступати здоровя особи, авторитет органів державної влади, громадська безпека.
Предмет дослідження - кримінально-правова характеристика хуліганства і проблеми кваліфікації.
Завдання: - Охарактеризувати поняття хуліганства;
- Визначити види хуліганства, підлягають кримінальної відповідальності;
- Вивчити статистичний матеріал по країні.
Вперше хуліганство як злочинне діяння на нормативному рівні було закріплене в радянському кримінальному законодавстві, яке пройшло такі періоди свого розвитку: а) 1917-1922 рр. - політико-нормативними документами хуліганство визначається як діяння з ознаками контрреволюційного вчинку (політичне хуліганство);
б) 1922-1927 рр. - хуліганство визнається злочином проти особи;
в) 192-1960 рр. - хуліганство визнається злочином проти порядку управління, яким завдається шкода громадському порядку;
г) 1960- 2001 рр. - злочин проти громадської безпеки, громадського порядку та народного здоровя;
д) з 2001р. по цей час - злочин проти громадського порядку та моральності.
Хуліганство і хуліган слова англійського походження. Як відзначають багато дослідників, Hooligan - прізвище злісної сімї злочинців, які проживали у XVIII ст. в Ірландії і прославилася безпрецедентним бешкетом.
Хуліганство як злочин зазнає постійні скачки в зростанні злочинності і відображається в статистиці як найбільш поширене злочин. Так, зростання числа засуджених за вироками, що набрали законної сили, у 2013 році відбулося за такими видами злочинів: - за вбивство - на 3,5%;
- хуліганство - на 17,8%;
- злочини, повязані зі зброєю, - на 14,9%;
- злочини, повязані з наркотиками, - на 8,5%.
У минулому 2014 році в Україні зареєстровано 2839,5 тис. злочинів, що на 5,4% менше, ніж у 2013 році. Проте аналіз даних судової статистики за 2013 рік свідчить про те, що навантаження на суди загальної юрисдикції, повязана з розглядом кримінальних, цивільних та адміністративних справ, залишається на досить високому рівні.
Як риторики можна відзначити деякі моменти з книг про хуліганстві, і не можна не згадати такого "хулігана", як Володимир Маяковський, А. Вертинський, наприклад, згадує про нього наступне: "У всій його манері триматися, в фігуру, поставу і жести відчувалися непередаване презирство до оточуючих і явний виклик суспільству. Він був непримиренний і нещадний у всіх своїх судженнях і помилки. А про богему того часу в цілому: “Ми, які оголосили себе футуристами, носили жовті кофти з чорними широкими смужками, на голові циліндр, а в петлиці деревяні ложки. Ми размалевывали собі особи, як індіанці, і гуляли Ковальській, збираючи довкола себе натовпи. Ми зявлялися в ресторанах, кафе і кабаре і читали там свої незрозумілі вірші, роздавлюють і ламаючи все століттями сформовані смаки і поняття"[1].
Сальвадор Дали чудово володів технікою скандалу з метою "конструювання" власного іміджу. Художник міг спокійно стати на прес конференції голим, читати лекції в скафандрі, невпинно оголошувати себе генієм. Сальвадор Дали став не просто хуліганом, ексцентричним живописцем, несуперечливих критики, але і героєм масової культури.
Можна наводити ще безліч прикладів неправомірної поведінки, описаної в літературі які у своїй суті є викликом суспільству. Кажучи іншими словами це «грубе порушення громадського порядку, що виражає явну неповагу до суспільства»[2].
Нам як істинним «обожателям закону» необхідно точно і без пробілів фокусувати увагу на злочинну поведінку, у відповідності з нормами позитивного права.