Кримінальне право України - Контрольная работа

Науку кримінального права як систему кримінально-правових поглядів, ідей, уявлень і понять слід відрізняти від кримінального права як системи (сукупності) юридичних норм, галузі права. Кримінальне право як галузь права виступає для науки як предмет її вивчення. Саме наука кримінального права, вивчаючи кримінальне законодавство, зясовуючи його соціальне призначення, характер усіх його інститутів, їх ефективність, виявляє практичне значення кожної норми, прогалини в правовому регулюванні, досліджує проблеми вдосконалення кримінально-правових норм. Вона розкриває їх соціальний зміст, юридичні ознаки, зясовує підстави кримінальної відповідальності, вивчає проблеми складу злочину, розробляє теоретичні основи відповідальності за попередню злочинну діяльність, співучасть у злочині, дає поняття і класифікацію видів множинності злочинів, зокрема поняття рецидиву злочинів, обставин, що виключають злочинність діяння. Наука кримінального права досліджує поняття покарання, визначає зміст його мети, аналізує окремі види покарань, підстави і порядок їх призначення.Існують різноманітні методи, якими користується наука кримінального права. Як допоміжні методи наука кримінального права використовує методи математичного моделювання, екстраполяції, психологічного аналізу, експертних оцінок та ін. Філософський, або діалектичний, метод як загальний метод пізнання застосовується в науці кримінального права для пояснення багатьох явищ. Такі категорії діалектики, як причина і наслідок, необхідність і випадковість, можливість і дійсність, сутність і явище, зміст і форма, використовуються в науці кримінального права при розгляді питань щодо причинного звязку, тлумачення вини та її форм, стадій вчинення злочину та ін. Критичний аналіз норм кримінального права за допомогою вироблених наукою прийомів тлумачення складає серцевину цього методу.Злочин, як і будь-яке інше правопорушення, є вчинком людини. Але на відміну від інших вчинків людини злочин за своєю соціальною сутністю є посяганням на ті відносини, що склалися в суспільстві, відображають його найбільш важливі інтереси, внаслідок чого охороняються законом про кримінальну відповідальність. А оскільки саме обєктивні закономірності розвитку суспільства, його потреби та інтереси виступають критерієм, мірилом цінності чи антицінності людської поведінки, відповідності чи невідповідності її цим потребам та інтересам, злочин завжди є антисоціальною поведінкою. Тому поняття злочину не може бути незмінним: воно завжди повинно відповідати конкретному етапу розвитку суспільства, потребам та інтересам, притаманним саме цьому етапу. У цьому розумінні формально-матеріальне визначення має перевагу - воно дозволяє відповісти не лише на питання, які діяння закон визнає злочином, але й на питання, чому закон визнає їх злочинами, що в сукупності відбиває соціальну і правову природу, суть злочину.11 КК показує, що в ній чітко закріплені три ознаки злочину: суспільна небезпечність діяння, винність і передбаченість діяння в законі про кримінальну відповідальність. Перші дві ознаки - суспільна небезпечність і винність - є матеріальними, що розкривають як зовнішню, так і внутрішню соціально-психологічну природу злочину. Третя - передбачення діяння КК - формальна, що відбиває юридичну, нормативну природу злочину, тобто його протиправність. 1 вказує, що для здійснення завдання захисту суспільних відносин від злочинних посягань кодекс визначає, "які суспільне небезпечні діяння є злочинами та які покарання застосовуються до осіб, що їх вчинили".Суспільна небезпечність як матеріальна ознака злочину полягає в тому, що діяння або заподіює шкоду відносинам, які охороняються кримінальним законом, або містить у собі реальну можливість заподіяння такої шкоди. Виникнення, зміна, втрата суспільної небезпечності діяння обумовлені обєктивними закономірностями суспільного розвитку, нерозривним звязком з тими соціально-економічними процесами, що відбуваються в суспільстві. 11 КК суспільна небезпечність як обовязкова ознака злочину тільки називається, її зміст закон не розкриває. Між тим порівняльний аналіз різних видів правопорушень (адміністративних, дисциплінарних тощо) свідчить, що їх суспільна небезпечність не рівнозначна суспільній небезпечності злочину: суспільна небезпечність злочину як виду правопорушення є значно більшою.Другою обовязковою ознакою злочину, що виражає його внутрішній психологічний зміст, є винність. У цій ознаці відбивається найважливіший принцип кримінального права - принцип субєктивного ставлення, тобто відповідальності тільки за наявності вини, що випливає зі ст. 2 КК закріпила цей принцип, вказавши, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.Протиправність як формальна ознака злочину означає передбачення його в кримінальному законі. Виділення законом кримінальної протиправності як обовязкової ознаки злочину являє собою конкретне вираження

Зміст

1. Теоретична частина

1.1 Предмет науки кримінального права. Методи наукових досліджень кримінального права

1.1.1 Предмет науки кримінального права

1.1.2 Методи наукових досліджень кримінального права

1.2 Поняття і ознаки злочину; класифікація злочинів. Підстави кримінальної відповідальності

1.2.1 Поняття злочину

1.2.2 Ознаки злочину

1.2.3 Суспільна небезпечність злочину

1.2.4 Винність злочину

1.2.5 Протиправність злочину

1.2.6 Караність злочину

1.2.7 Класифікація злочинів

1.2.8 Кримінальна відповідальність та її підстави

2. Практична частина

2.1 Тест

2.2 Ситуаційне завдання

Література

1. Теоретична частина

1.1 Предмет науки кримінального права. Методи наукових досліджень кримінального права кримінальний право злочин

1.1.1 Предмет науки кримінального права

1. Кримінальне право України: Особлива частина: Підручник / М.І. Бажанов, Ю.В. Баулін, В.І .Борисов та ін.; за ред. проф. М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. - 2-ге вид., перероб. і доп. - К.: Юрінком Інтер, 2005. - 544 с.

2. Правознавство: Підручник / Авт. кол.: Демський С.Е., Ковальський B.C., Колодій А.М. (керівник авт. кол.) та інші; за ред. В.В. Копєйчикова. - 7-е вид., стер. - К.: Юрінком Інтер, 2003. - 736 с.

3. Кримінальне право України: Загальна частина: Навчальний посібник / С.І. Селецький - 2-ге вид., - К.: ЦУЛ, 2008. - 248 с.

4. Кримінальний кодекс України [Текст] // Відомості Верховної Ради України, 2001, N 25-26, ст.131.

Размещено на .ru