Історія розвитку кримінального законодавства з питань відповідальності за злісну непокору вимогам адміністрації виправної установи. Соціальна обумовленість, підстави і принципи криміналізації злісної непокори вимогам адміністрації виправної установи.
Аннотация к работе
391 КК України, яка передбачає кримінальну відповідальність за злісну непокору вимогам адміністрації виправної установи. В юридичній літературі проблеми кримінальної відповідальності за злісну непокору вимогам адміністрації виправної установи досліджувалися у працях таких відомих вчених, як М.І. Тому низка основних питань кримінальної відповідальності за злісну непокору вимогам адміністрації виправної установи залишається невирішеною. Кримінально-виконавчого кодексу України (надалі - КВК України) виявилися розбіжності між конструктивними ознаками складу злочину і нормами кримінально-виконавчого законодавства, які перешкоджають, а в деяких випадках і унеможливлюють застосування ст. У ході роботи з використанням діалектичного методу пізнання, відповідно до якого предмети (явища) вивчаються в єдності та суперечності їх протилежностей, досліджувалася кримінальна відповідальність за злісну непокору вимогам адміністрації виправної установи, практика призначення і відбування покарання за її вчинення у кримінальному і кримінально-виконавчому праві; використання історико-правового методу дозволило виявити генезис кримінального законодавства України стосовно встановлення відповідальності за злісну непокору вимогам адміністрації виправної установи та передбачити основні напрямки його розвитку у майбутньому; порівняльно-правовий метод був застосований при порівнянні кримінального законодавства України з законодавством інших країн, що передбачає відповідальність за вчинення злісної непокори вимогам адміністрації виправної установи, а також при порівнянні різних точок зору вчених з цього питання та підходів до вдосконалення вказаної норми; формально-логічний (догматичний) метод використовувався при аналізі положень ст.“Історія розвитку кримінального законодавства з питань відповідальності за злісну непокору вимогам адміністрації виправної установи” присвячено дослідженню історії кримінальної відповідальності за вчинення злісної непокори вимогам адміністрації виправної установи. Автором відзначено, що розвиток кримінальної відповідальності за вчинення злісної непокори вимогам адміністрації виправної установи починається з середини ХІХ ст., коли зявляються певні нормативно-правові акти, а саме „Статут про засланих” (1858 р.) і „Статут про утримуваних під вартою” (1890 р.), що регулювали порядок відбування покарання в царській Росії і передбачали як один із заходів дисциплінарних стягнень продовження строку покарання засудженим. “Соціальна обумовленість, підстави і принципи криміналізації злісної непокори вимогам адміністрації виправної установи” на базі розроблених теорією кримінального права концепцій криміналізації й декриміналізації суспільно небезпечних діянь стверджується, що на сучасному етапі розвитку України можна констатувати обєктивну необхідність кримінально-правової охорони суспільних відносин, що виникають з приводу встановленого порядку виконання і відбування покарання у виді позбавлення волі. Автором встановлено, що суспільна небезпека злісної непокори вимогам адміністрації виправної установи має рівень цілком достатній для криміналізації таких діянь, оскільки її величина перебуває на рівні тієї мінімальної суспільної небезпеки, що властива будь-якому кримінально карному діянню. Встановлення та існування кримінальної відповідальності за злісну непокору вимогам адміністрації виправної установи не порушує основних напрямків держави в сфері боротьби зі злочинністю, а також не суперечить положенням Конституції України і відповідає стану правової системи України.