Дослідження комплексу проблем теоретичного і практичного характеру, пов’язаних з відповідальністю за вбивство через необережність. Характеристика сучасного кримінального законодавства України. Об’єктивні та суб’єктивні ознаки необережного вбивства.
Аннотация к работе
У звязку з прийняттям нового Кримінального кодексу України підвищується увага до багатьох новел, інститутів, проблем кримінальної відповідальності у цілому і, зокрема, за вбивство, вчинене через необережність. Кількість засуджених за вбивство через необережність, на відміну від умисного вбивства, порівняно невелика. Так, у 2001 р. в Україні було зареєстровано 4517 умисних вбивств (за цей період засуджено 2865 осіб, що їх вчинили) та 258 вбивств через необережність. Вивчення судової практики свідчить про те, що близько 30% судових рішень, які стосуються злочинів проти особи, повязані з вадами у кваліфікації саме цих діянь і проблемами відмежування їх від інших злочинів. Відповідно до мети дослідження були сформульовані такі основні завдання: провести порівняльно-правовий аналіз розвитку національного і зарубіжного законодавства про відповідальність за необережне позбавлення життя; дослідити поняття, обєкт, обєктивну сторону, субєкт і субєктивну сторону вбивства через необережність, а також його кваліфікуючу ознаку; встановити й проаналізувати юридично значущі ознаки вбивства через необережність, які дозволяють відмежувати цей злочин від суміжних складів; вивчити стан судової та слідчої практики застосування кримінального закону про вбивство через необережність, виявити недоліки у правозастосуванні, а також здійснити аналіз статистичних даних про поширеність цього виду злочинів; підготувати рекомендації щодо вдосконалення змісту кримінально-правових норм, закріплених у ст.“Соціальна зумовленість кримінально-правової заборони вбивства через необережність” досліджуються соціальні фактори, що зумовлюють існування кримінально-правової охорони життя від необережних злочинних посягань (ст. “Історичний огляд розвитку законодавства про вбивство через необережність” присвячено дослідженню виникнення і розвитку інституту вбивства через необережність. Автором відзначено, що кримінально-правові норми про відповідальність за вбивство через необережність в законодавстві України формувалися поступово і зявилися набагато пізніше, ніж більшість норм, що передбачають відповідальність за інші види суспільно небезпечних посягань. У разі зміни назви кримінально-правової заборони - “Вбивства через необережність” на “Заподіяння смерті з необережності” термінологія закону буде адекватно відображати зміст складу цього злочину. “Зміст обєктивної сторони вбивства через необережність” досліджуються суспільно небезпечне діяння, суспільно небезпечні наслідки у вигляді смерті іншої особи, причинний звязок між діянням і цими наслідками та факультативні ознаки обєктивної сторони вбивства через необережність.Автор дійшов висновку, що зниження верхніх меж санкцій за вбивство через необережність є перспективним напрямком удосконалення кримінального законодавства України в цій сфері. У 8% від загальної кількості вивчених автором кримінальних справ вбивству через необережність передував вчинений раніше особою злочин, у результаті якого настала смерть іншої особи з необережності. 119 КК України пропонується виділити таку кваліфікуючу ознаку злочину, як повторне заподіяння смерті з необережності. Заподіяння смерті з необережності, - карається обмеженням волі на строк до 3 років або позбавленням волі на той самий строк. Заподіяння смерті з необережності двом або більше особам чи повторно, а так само у сфері дії джерела підвищеної небезпеки,-карається обмеженням волі на строк до 5 років або позбавленням волі на той самий строк з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до 3 років або без такого”.
План
2. Основний зміст роботи
Вывод
Автор дійшов висновку, що зниження верхніх меж санкцій за вбивство через необережність є перспективним напрямком удосконалення кримінального законодавства України в цій сфері.
У 8% від загальної кількості вивчених автором кримінальних справ вбивству через необережність передував вчинений раніше особою злочин, у результаті якого настала смерть іншої особи з необережності. З урахуванням цього у ч. 2 ст. 119 КК України пропонується виділити таку кваліфікуючу ознаку злочину, як повторне заподіяння смерті з необережності. Повторним за ст. 119 КК України слід вважати злочин, вчинений особою, яка раніше вчинила будь-який із злочинів, передбачених цією статтею або ч. 2 ст. 134, ч. 2 ст. 194, ст. 196, ч. 2 ст. 267, ч. 2 ст. 270, ч. 2 ст. 271, ч. 3 ст. 276, ч. 2 і 3 ст. 286 КК України (у разі настання смерті (загибелі) людини чи людей).
У висновках викладені основні теоретичні положення стосовно ознак вбивства через необережність, сформульовані пропозиції щодо вдосконалення кримінального законодавства.
Статтю про відповідальність за заподіяння смерті з необережності пропонується викласти у такій редакції: “Стаття 119. Заподіяння смерті з необережності
1. Заподіяння смерті з необережності, - карається обмеженням волі на строк до 3 років або позбавленням волі на той самий строк.
2. Заподіяння смерті з необережності двом або більше особам чи повторно, а так само у сфері дії джерела підвищеної небезпеки,- карається обмеженням волі на строк до 5 років або позбавленням волі на той самий строк з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до 3 років або без такого”.
Список опублікованих праць здобувача за темою дисертації
1. Гороховська О.В. Відповідальність за необережне позбавлення життя за кримінальним законодавством деяких зарубіжних держав // Держава і право. Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. - К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України; Спілка юристів України. - 2000. - Вип. 7. - С. 368-374.
2. Гороховська О.В. Розвиток законодавства про вбивство з необережності в Україні (з найдавніших часів до середини XVIII ст.) // Держава і право. Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. - К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України; Спілка юристів України. - 2000. - Вип. 8. - С. 368-372.
3. Гороховська О.В. Пропозиції щодо вдосконалення змісту ст. 119 “Вбивство через необережність” проекту Кримінального кодексу України //Держава і право. Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. - К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України; Спілка юристів України. - 2001. - Вип. 12. - С. 480-482.
4. Гороховська О.В. Про покарання за вбивство через необережність // Проблеми пенітенціарної теорії і практики: Щорічний бюлетень Київського інституту внутрішніх справ. - К.: КІВС, МП “Леся”. - 2002. - № 7. - С. 161-165.
5. Гороховська О.В. Вбивство, вчинене через необережність: мотив та мета // Держава та регіони. Серія: Право. - 2001. - № 3. - С. 76-80.
6. Гороховська О.В. Обєктивна сторона вбивства через необережність // Держава та регіони. Серія: Право. - 2002. - № 5. - С. 80-85.
7. Гороховська О.В. Спосіб вчинення вбивства через необережність // Наука і вища освіта: Матеріали конференції. - Запоріжжя: ЗІДМУ. - 1999. - Вип. 2. - С. 60-62.
8. Гороховська О.В. Відмежування вбивства через необережність від виправданого ризику // Наука і вища освіта: Матеріали конференції. - Запоріжжя: ЗІДМУ. - 2000. - Вип. 3. - С. 213-214.
9. Гороховська О.В. Предмет вбивства, вчиненого через необережність // Становлення і розвиток правової системи України: Тези доповідей і наукових повідомлень науково-практичної конференції. - К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. - 2002. - С. 183-185.
10. Гороховська О.В. Співзаподіяння вбивства через необережність // Теорія і практика застосування чинного кримінального та кримінально-процесуального законодавства у сучасних умовах: Тези доповідей науково-практичної конференції: У 2-х ч. - К.: Національна академія внутрішніх справ України. - 2002. - Ч. 1. - С. 53-54.
11. Гороховська О.В. Безпосередній обєкт вбивства, вчиненого через необережність // Актуальні проблеми боротьби зі злочинністю на етапі реформування кримінального судочинства: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції: У 2 ч. - Запоріжжя: Юридичний інститут МВС України. - 2002. - Ч. 1. - С. 137-141.