Об’єкт, суб’єкт та предмет злочину, пов’язаного з торгівлею або незаконною угодою щодо передачі людини. Кваліфікуючі ознаки вказаного злочину і тлумачення їх з урахуванням положень кримінально-правової доктрини та логіко-граматичного методу дослідження.
Аннотация к работе
Сучасне ж “обличчя” згаданої проблеми має певні відмітні риси, які полягають перш за все в тому, що протиправний вплив на свободу й особисту недоторканність людини повязується із вчиненням стосовно неї тих чи інших злочинів, серед яких особливе місце займає торгівля людьми. 149 передбачено відповідальність за злочин, що має назву “Торгівля людьми або інша незаконна угода щодо передачі людини”. Це і загальна складність тексту норми для розуміння, і некоректність формулювання обєктивної сторони зазначеного складу злочину (чомусь не криміналізовано купівлю людини й таку форму придбання людини, як “інше оплатне одержання людини”, що призводить до певних труднощів у правозастосовчій діяльності при кваліфікації дій злочинців), і зайва кількість цілей, наявність яких значно ускладнює доведення вини торговців людьми, і залишення поза законодавчою увагою певних ознак (зокрема, обману), що підвищують суспільну небезпеку злочину й заслуговують на віднесення до числа кваліфікуючих, і непродуманість міри покарання за діяння, описані в ч. Глибоке теоретичне розроблення питання кримінальної відповідальності за торгівлю людьми має надати можливість розвязати існуючі проблеми (кримінально-правова оцінка цього злочину, учиненого в співучасті, відмежування його від суміжних злочинів, кваліфікація торгівлі людьми за наявності сукупності злочинів, визначення меж злочинного при вчиненні акту торгівлі тощо), а також сприяти поліпшенню як правотворчої, так і правозастосовчої діяльності. Відповідно до мети дослідження поставлено такі завдання: 1) вивчити історичну еволюцію відповідальності за торгівлю людьми; 2) дослідити міжнародно-правові документи з приводу запобігання “білому рабству”; 3) проаналізувати слідчо-прокурорську та судову практику щодо питань кримінальної відповідальності за торгівлю людьми за КК України; 4) оцінити коректність уживаної термінології в тексті кримінально-правової норми про відповідальність за торгівлю людьми; 5) дослідити склад злочину “торгівля людьми або інша незаконна угода щодо передачі людини” (ст.149 КК України; піддається розгляду поняття “предмет злочину”; обґрунтовується доцільність уживання поняття “людина” на означення потерпілого замість поняття “особа”; проводиться порівняльний аналіз норми про відповідальність за торгівлю людьми або іншу незаконну угоду щодо передачі людини з аналогічними нормами КК деяких країн світу. Аргументуючи такий підхід, автор доводить, що поняття “особа” на відміну від поняття “людина” не може поширюватися на немовлят або неосудних, оскільки ця категорія людей або ще не набула ознак соціалізованої субстанції внаслідок дуже малого віку, або вже позбулась їх унаслідок повного ураження своєї особистості хворобою. Це, по-перше, продаж людини, по-друге, інша її оплатна передача, а по-третє, здійснення стосовно людини будь-якої іншої незаконної угоди, повязаної із законним чи незаконним переміщенням за її згодою або без згоди через державний кордон України для подальшого продажу чи іншої передачі іншій особі (особам) з зазначеними в законі цілями. Крім цього, дисертант пропонує законодавчо зафіксувати в нормі про відповідальність за торгівлю людьми або іншу незаконну угоду щодо передачі людини спеціальний інститут дійового каяття як підставу звільнення від кримінальної відповідальності покупця, який придбав людину з метою наживи або іншої вигоди але, не вчинивши стосовно неї ніяких злочинних дій, відпустив її на волю, компенсувавши цій людині завдану шкоду. 149 КК України: продаж людини - це незаконна угода, яка полягає в передачі людини однією особою в незаконну фактичну “власність” іншій особі з метою наживи або іншої вигоди; купівля людини - це незаконна угода, спрямована на придбання людини в фактичну незаконну “власність” з метою наживи або іншої вигоди; інша оплатна передача людини - це незаконне оплатне відчуження людини лише для подальшого незаконного фактичного тимчасового володіння та користування нею, що робиться однією особою на користь іншої з метою наживи або іншої вигоди; інше оплатне одержання людини - це незаконне оплатне придбання людини лише для подальшого незаконного фактичного тимчасового володіння та користування нею з метою наживи або іншої вигоди; інша незаконна угода стосовно людини - це будь-яка незаконна угода з приводу передачі людини однією особою (особами) у незаконну фактичну “власність” іншій особі (особам) з метою одержання будь-якої вигоди чи винагороди, за виключенням грошової.
План
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Список литературы
кримінальний відповідальність людина торгівля
1. Лизогуб Я.Г. Кримінальна відповідальність за торгівлю людьми або іншу незаконну угоду щодо передачі людини: Монографія / МВС України, Луган. акад. внутр. справ ім. 10-річчя незалежності України; [Наук. ред. д-р юрид. наук, проф. С.С. Яценко]. - Луганськ: РВВ ЛАВС, 2003. - 206 с.
2. Лизогуб Я.Г. Еволюційний процес міжнародно-правової боротьби з торгівлею людьми як злочином, що посягає на волю та недоторканність людини // Вісник Луганського інституту внутрішніх справ МВС України. - 2000. - № 4. - С. 85-97.
3. Лизогуб Я.Г. Стаття 124-1 Кримінального кодексу України: проблеми правової термінології та необхідність її вдосконалення // Вісник Луганського інституту внутрішніх справ МВС України. - 2001. - № 2. - С. 115-122.
4. Лизогуб Я.Г. Норма про відповідальність за торгівлю людьми або іншу незаконну угоду щодо передачі людини: можливий спосіб її удосконалення // Український часопис міжнародного права. - 2002. - № 1. - С. 66-68.
5. Лизогуб Я.Г. Про врахування обману як способу вчинення злочину, передбаченого ст. 149 КК України // Вісник Луганського інституту внутрішніх справ МВС України. - 2002. - № 1. - С. 127-133.
6. Лизогуб Я.Г. Відмежування торгівлі людьми або іншої незаконної угоди щодо передачі людини від суміжних злочинів // Вісник Луганської академії внутрішніх справ МВС ім. 10-річчя незалежності України. - 2002. - № 2. - С. 112-121.
7. Лизогуб Я.Г. Особливості кримінально-правової заборони торгівлі людьми в памятках права досоціалістичного періоду: порівняльно-правовий аспект // Вісник Луганської академії внутрішніх справ МВС ім. 10-річчя незалежності України. - 2002. - № 4. - С. 94-105.
8. Лизогуб Я.Г., Карчевский Н.В. Группа лиц попредварительному сговору с позиций нового Уголовного кодекса Украины // Вісник Луганського інституту внутрішніх справ МВС України. - 2001. - № 4. - С. 48-52.