Дослідження сутності погрози як кримінально-караного діяння. Юридичний аналіз складу злочину "погроза вбивством". Юридичний аналіз санкцій, передбачених у ст. 129 КК України. Особливості кваліфікації злочинів при конкуренції кримінально-правових норм.
Аннотация к работе
Стан психічного здоровя впливає на інтелектуальний потенціал нації, його трудові ресурси, на моральну атмосферу в суспільстві. На сучасному етапі розвитку України відзначається надзвичайно високий рівень психоемоційної напруги населення - сучасна соціально-економічна й політична ситуація в суспільстві призвела до зміни громадської свідомості й життєвих орієнтирів більшості громадян нашої країни. Економічне розшарування, безробіття, інфляція, інформаційна перенапруга обумовлюють розпад звичних соціальних звязків, виникнення особистісних і міжособистісних конфліктів, що в остаточному підсумку призводить до збільшення числа психічних розладів. Враховуючи вищенаведене, а також те, що погроза є найбільш поширеним кримінально-караним різновидом психічного насильства, тема даної курсової роботи набуває особливої актуальності. Необхідність проведення дослідження такої форми психічного насильства викликана також тим, що в порівнянні із посяганнями на фізичну недоторканість, в науці кримінального права психічному насильству приділялось недостатньо уваги.Аналізуючи погрозу вбивством, науковець вказував, що законодавство не вимагає наявності умислу винної особи вчинити злочин, яким вона погрожує, крім того, відповідальність за погрозу настає і в тому випадку, коли особа, яка погрожує вбивством, не могла реально позбавити життя особу, яка сприймає погрозу. Безумовно, примус та погроза є взаємозалежними категоріями, однак очевидна помилковість беззастережного ототожнення термінів «погроза» та «психічний примус», оскільки, як вказує О.О.Крашенінніков, погрози можуть мати місце у звязку з минулою, теперішньою та майбутньою поведінкою потерпілого, в той час як психічний примус може стосуватись теперішньої та поведінки в майбутньому. Петрунєв поділяє таку позицію та вказує, що погрози бувають складними - погрози з істинними намірами та простими - погрози, вчиняючи які, субєкт не бажає їх здійснювати, а намагається лише залякати потерпілого. Таким чином, неправильно розуміти погрозу як особливо небезпечний вид виявлення наміру (в контексті етапу в розвитку злочинної діяльності), через що таке діяння визнається злочинним, оскільки особа, яка погрожує, зазвичай не має наміру на вбивство, а лише ззовні таке діяння виглядає як виявлення наміру на вбивство задля реалізації іншого наміру - залякування особи. У свою чергу, погроза в складі поставлення в небезпеку є конструктивною ознакою складу злочину, тобто наслідок, який характеризується реальною можливістю завдання шкоди, що супроводжується психічним впливом на особу (осіб), які виступають обєктом погрози, у випадку його(їх) обізнаності про цю погрозу.І. В.Самощенко визначає такі суттєві ознаки погрози: 1) це залякування, що дає змогу відмежувати погрозу від фізичних способів впливу.По-друге, більшість санкцій Особливої частини КК України, у яких одночасно передбачені і обмеження, і позбавлення волі, містять стале законодавче словосполучення: “…обмеження волі на строк до пяти років або позбавлення волі на той самий строк” (наприклад, ст.ст. Козак, яка зазначає: “… звільнення від кримінальної відповідальності - це здійснювана відповідно до вимог кримінального та кримінально-процесуального законів відмова держави в особі суду від застосування щодо особи, котра вчинила злочин, передбачених КК України, обмежень її прав і свобод, яка не тягне за собою кримінально-правових наслідків. Прихильники гуманізації законодавства, у тому числі й кримінального, одразу можуть забити на сполох з приводу того, що наші пропозиції стосовно покращення стану захисту особи від погроз вбивством порушують принцип гуманізму кримінального права, суперечать останнім змінам та доповненням до КК України, які приймаються у звязку із гуманізацією кримінальної відповідальності. Так, В.Є.Квашис, дослідивши гуманізм кримінального права на монографічному рівні, говорить про те, що на сучасному йому етапі розвитку суспільства завдання боротьби зі злочинністю вирішується у двох напрямках: помякшення кримінальної відповідальності, поступової заміни позбавлення волі альтернативними видами покарань стосовно осіб, які не представляють значної суспільної небезпеки і які вчинили злочини невеликої тяжкості, та збереження, а іноді й посилення, кримінальної відповідальності осіб, що вчиняють тяжкі злочини.С.Г.Келіна та В.М.Кудрявцев вказують, що широке розуміння кримінальної юстиції включає як їх обовязкові елементи суворе дотримання всіх принципів та інститутів, які багато в чому були створені ще класичною школою кримінального права: склад злочину як єдина підстава кримінальної відповідальності; невідворотність відповідальності; судовий розгляд як єдина форма кримінального судочинства; індивідуалізація кримінальної відповідальності залежно від ступеня вини; економія репресії; звільнення від покарання особи, яка не становить небезпеки для суспільства, та ін. Таку ж позицію пропонує зайняти судам і Верховний суд України: «якщо злочин одночасно передбачений загальною і спеціальною нормами, то сукупність злочинів відсутня, і зас
План
План
Вступ
1. Сутність погрози як кримінально-караного діяння
2. Юридичний аналіз складу злочину «погроза вбивством»
2.1 Обєкт складу злочину «погроза вбивством»
2.2 Обєктивна сторона складу злочину „погроза вбивством»
2.3 Субєкт складу злочину «погроза вбивством»
2.4 Субєктивна сторона складу злочину «погроза вбивством»
3. Юридичний аналіз санкцій, передбачених у ст. 129 КК України
4. Особливості кваліфікації злочинів при конкуренції кримінально-правових норм (на прикладі ст.129 КК України та ч.1 ст.345 КК України)