Об’єктивна сторона незаконного заволодіння транспортним засобом, юридична та кримінологічна характеристика суб’єкта цього злочину. Родовий, основний і додатковий безпосередні об’єкти злочину, його предмет, а також механізм заподіяння шкоди об’єктам.
Аннотация к работе
Істотні зміни були внесені в цю статтю в 2000 р., коли вона була названа «Незаконне заволодіння транспортним засобом» і передбачала відповідальність за відповідне діяння, під яким розумілося вчинене умисно, з будь-якою метою протиправне вилучення будь-яким способом транспортного засобу у власника чи користувача всупереч їх волі. Кримінальний кодекс України (далі - КК) передбачив кримінальну відповідальність за незаконне заволодіння транспортним засобом у ст. У роботі здійснено спробу проаналізувати обєктивні та субєктивні ознаки незаконного заволодіння транспортним засобом, кваліфікуючі та особливо кваліфікуючі ознаки цього злочину, покарання за нього, а також звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ч. Для досягнення цієї мети були поставлені такі завдання: 1) дослідити родовий, основний і додатковий безпосередні обєкти злочину, його предмет, а також визначити механізм заподіяння шкоди обєктам; 2) охарактеризувавши ознаки обєктивної сторони злочину, визначити зміст і форми незаконного заволодіння транспортним засобом; 3) розкрити ознаки субєктивної сторони цього посягання; 4) дати юридичну та кримінологічну характеристику субєкта незаконного заволодіння транспортним засобом; 5) проаналізувати зміст кваліфікуючих і особливо кваліфікуючих ознак відповідного злочину; 6) дослідити покарання та звільнення від кримінальної відповідальності за незаконне заволодіння транспортним засобом; 7) вивчити й узагальнити практику застосування ст. У процесі дослідження застосовувалися такі наукові методи: логіко-історичний і історико-правовий (при аналізі розвитку поглядів на обєкт злочину й юридичну природу незаконного заволодіння транспортним засобом), діалектичний (при дослідженні елементів і ознак складу злочину, покарання та звільнення від кримінальної відповідальності за незаконне заволодіння транспортним засобом), догматичний (при обробці законодавчих і підзаконних нормативно-правових актів, які покликані регулювати суспільні відносини з охорони безпеки руху та експлуатації транспорту), порівняльно-правовий (при порівнянні чинного законодавства і законодавства минулих років, а також окремих положень зарубіжного кримінального законодавства із приписами КК України), системно-структурний і функціональний (при дослідженні обєктивних і субєктивних ознак незаконного заволодіння транспортним засобом, покарання та звільнення від кримінальної відповідальності за цей злочин під кутом зору зясування змісту й удосконалення норм чинного законодавства, а також практики його застосування), статистичний (при узагальненні судово-слідчої практики й аналізі статистичних даних).Аргументовано доводиться, що додатковим обовязковим обєктом незаконного заволодіння транспортним засобом є відносини власності на транспортний засіб, що виникають між власником і невласниками, та інші речові відносини між володільцем обмеженого речового права на транспортний засіб (титульним володільцем) і всіма іншими особами, крім самого власника. 289 КК має бути доповнена вказівкою на юридичну приналежність транспортного засобу, а саме - що він є чужим для винного, оскільки незаконно можна заволодіти і своїм транспортним засобом, але це не буде тягнути кримінальної відповідальності за ст. Дисертант вважає, що термін «вилучення», за допомогою якого законодавець розкриває поняття незаконного заволодіння транспортним засобом, в аспекті розглядуваної норми слід розуміти тільки в його фізичному значенні, тобто як протиправне фізичне переміщення транспортного засобу з володіння власника (користувача, володільця) у володіння винного, оскільки тільки такі дії здатні заподіяти шкоду основному та додатковому обєктам цього злочину. Зазначається, що незаконне заволодіння транспортним засобом може бути вчинене з метою: 1) обернення транспортного засобу на користь винного або інших осіб; 2) тимчасового використання транспортного засобу (покататися, доїхати до певного місця, перевезти вантаж, викрасти людей або майно, що знаходяться у транспортному засобі, спонукати потерпілого до виконання або невиконання певних дій, знищити або пошкодити транспортний засіб). Автор аргументовано доводить, що не відсторонені від керування транспортним засобом водії, які самовільно здійснили поїздку на закріпленому за ними транспортному засобі, а також посадові особи підприємств, установ і організацій, що мають певні повноваження з оперативного управління, використання й розпорядження транспортними засобами, не можуть визнаватися субєктами тимчасового незаконного заволодіння транспортним засобом.У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що полягає в дослідженні теоретичних і практичних питань кримінальної відповідальності за незаконне заволодіння транспортним засобом, передбаченої ст. Родовим обєктом незаконного заволодіння транспортним засобом є суспільні відносини, які забезпечують безпеку руху та експлуатації всіх видів транспорту, що входять у єдину транспортну систему (механічного й трубопровідного). На рівні безпосереднього обєкт