Дослідження кримінальної відповідальності за контрабанду в Україні та іноземних державах. Характеристика об’єктивних, суб’єктивних і кваліфікуючих ознак злочину, межі покарання. Вдосконалення правових норм у сфері порядку перетинання митного кордону.
Аннотация к работе
В умовах сьогодення контрабанда в Україні набула поширеності та якісно нового характеру: відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень за період січень 2006 - квітень 2009 судами різної юрисдикції у справах по контрабанді прийнято близько 618 рішень, що знайшли своє відображення у вироках, постановах, ухвалах тощо. Чинний Кримінальний кодекс (КК) України хоча і встановлює відповідальність за контрабанду, однак при цьому диференціює тільки власне контрабанду (ст.201) та контрабанду наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів (ст. Чимало питань щодо тлумачення відповідних термінів та здійснення правильної кваліфікації діянь не знайшли свого висвітлення у постанові Пленуму Верховного Суду України (ППВСУ) від 03.06.2005 №8 “Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил”, а також від 30.05.2008 №8 “Про внесення змін та доповнень до постанови Пленуму Верховного Суду України від 3 червня 2005 року №8 “Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил”. Саме ж кримінальне законодавство низки зарубіжних країн передбачає цілі глави (розділи) норм про контрабанду, ретельне вивчення яких посприяло б удосконаленню відповідних положень КК України. З урахуванням специфіки теми, мети і завдань дослідження застосовувалися такі методи: порівняльно-правовий - використовувався у всіх розділах дисертації при виявленні загального, схожого, відмінного та унікального у кримінальному законодавстві України та іноземних держав, в їх юридичній практиці та положеннях доктрини щодо відповідальності за контрабанду; історико-правовий - дозволив розкрити генезис кримінальної відповідальності за контрабанду в Україні та іноземних державах - у підрозділі 1.2; діалектичний - застосовувався у всіх розділах дисертації, забезпечив дослідження кримінально-правових положень про відповідальність за контрабанду в їх взаємозвязку, вплинув на формулювання висновків і пропозицій за темою дослідження; системного аналізу - використовувався при аналізі конкретних елементів та ознак складу контрабанду, що дозволило простежити їх взаємозвязок - підрозділ 1.1, розділи 2 і 3; структурно-функціональний - використовувався у всіх розділах дисертації, посприявши комплексному дослідженню питань уніфікації норми про кримінальну відповідальність за контрабанду з урахуванням існуючих умов і потреб практики; логіко-юридичний - використовувався при формулюванні висновків і виробленні пропозицій теоретико-прикладного значення; соціологічний (враховувався у всіх розділах дисертації при вивченні судової практики, проведенні опитування); статистичний - застосовувався у розділах 2 і 3, зокрема, при встановленні статистичних даних про кількість учинених злочинів, відповідних показників.При роботі над дисертацією було ретельно вивчено, проаналізовано й опрацьовано кримінальне законодавство понад сорока зарубіжних країн, а також модельне кримінальне законодавство, зокрема: Модельний КК для країн - учасниць СНД, КК Російської Федерації (РФ), КК Азербайджанської Республіки, КК Вірменії, КК Республіки Білорусь (РБ), КК Грузії, КК Республіки Казахстан, КК Киргизької Республіки, КК Республіки Молдова, КК Республіки Таджикистан, КК Республіки Узбекистан, КК Австрії, КК Албанії, КК Голландії, КК Данії, КК Іспанії, КК Італії, КК Латвії, КК Литви, КК Польщі, КК Республіки Болгарії, КК Сан-Марино, КК Франції, КК ФРН, КК Швейцарії, КК Швеції, КК Естонії, кримінальне законодавство Англії, США (на рівні федерації) та Австралії, КК Ірану, КК Туреччини, закони Арабської Республіки Єгипет, Сирії, Йорданії, Катару, Йемену, Туніса, Марокко, Алжиру, Іраку, Кувейту та Судану, КК Китаю, КК Південної Кореї, КК Японії. У підрозділі 1.2 “Історичний розвиток кримінальної відповідальності за контрабанду” зясовано, що контрабанда виникає разом зі становленням міждержавних торгових стосунків і має економічне підґрунтя. “Загальні питання кримінальної відповідальності за контрабанду в Україні та зарубіжних країнах”, що складається з чотирьох підрозділів, містить наукову дискусію щодо методології порівняльного пізнання та специфіки кримінального законодавства й доктрини держав різних правових сімей щодо відповідальності за контрабанду. Процюка, доведено, що переміщення отруйних, сильнодіючих, вибухових речовин, радіоактивних матеріалів, зброї та боєприпасів (крім гладкоствольної мисливської зброї та бойових припасів до неї), не може утворювати контрабанду як злочин у сфері господарської діяльності, оскільки такі дії є суспільно небезпечними вже самі по собі (це випливає з основного призначення таких предметів - ураження живої цілі, знищення чи пошкодження оточуючого середовища тощо), через це запропоновано виділити їх в окремий склад злочину проти громадської безпеки - ст.2631 “Контрабанда потенційно небезпечних предметів, обіг яких обмежено чи заборонено” КК України (це підтримують 76% з усіх респондентів). Зясовано, що у кримінальному законодавстві держав романо-германської правової сімї обєкт і предмет контрабанд