Розкриття змісту кримінально-правових ознак хуліганства, особливостей конструкції юридичних складів цього злочину. Встановлення критеріїв розмежування хуліганства та інших злочинів проти особи, власності, питання призначення покарання за його вчинення.
Аннотация к работе
Однією з необхідних і обовязкових умов нормального функціонування будь-якої держави є громадський порядок, стан убезпеченої життєдіяльності суспільства, який охороняється, у тому числі державними інституціями, шляхом захисту конституційних прав, свобод і законних інтересів громадян, інтересів суспільства в межах, визначених правовими нормами, з урахуванням традицій, звичаїв, норм моралі. Проблеми кримінальної відповідальності за хуліганство постійно досліджувались і їм було присвячено значну кількість наукових праць учених, серед яких особливий внесок становлять праці Г.З. 296 КК, аналіз узагальнень, проведених органами прокуратури та судами Хмельницької, інших областей, Верховним Судом України, свідчать про актуальність дослідження питань кримінальної відповідальності за хуліганство, необхідність комплексного дослідження проблеми боротьби з хуліганством, підтверджують своєчасність вибору теми дослідження та правильності основних напрямків його проведення. Мета дослідження реалізована у завданнях, які полягають у такому: 1) дослідити історичні аспекти генезису кримінальної відповідальності за хуліганство на теренах України та здійснити порівняльний аналіз норм про кримінальну відповідальність за порушення громадського порядку, громадського спокою, громадської безпеки та правопорядку за кримінальним законодавством України та окремих зарубіжних країн; 2) з наукових позицій та практичного їх значення дослідити та визначити зміст поняття „громадський порядок” і його співвідношення з поняттями „громадський спокій”, „громадська безпека”, „правопорядок”, а також зміст понять „особлива зухвалість” та „винятковий цинізм” та визначити їх кримінально-правове значення; дослідити значення термінологічних зворотів „з мотивів явної неповаги до суспільства”, “публічність хуліганства” та визначити їх вплив на механізм кримінально-правової охорони соціальних цінностей від хуліганських посягань; 3) провести аналіз юридичних складів окремих різновидів хуліганства; 4) на підставі аналізу обєктивних і субєктивних ознак, що утворюють юридичні склади хуліганства як злочину, перш за все кваліфікуючих та особливо кваліфікуючих ознак хуліганства, виявити існуючі недоліки в розумінні змісту цих ознак, які є оціночними; 5) виробити наукові пропозиції щодо удосконалення диспозиції ст. Для цього у роботі було використано такі методи: історико-правовий (для встановлення генезису та юридичної природи кримінально-караного хуліганства); порівняльно-правовий - при співставленні положень законодавства України, що регламентує відповідальність за хуліганство, з відповідними положеннями кримінального законодавства зарубіжних країн; діалектичний - при вивченні юридичної природи хуліганства як кримінально-правового явища, визначенні його ознак та структурних елементів; формально-логічний - при аналізі основного і кваліфікованих складів хуліганства; формально-догматичний (юридичний) - при здійсненні тлумачення окремих термінів, понять, визначень та понятійних (термінологічних) зворотів; статистичний - при дослідженні статистичних даних про злочин, склад якого передбачений ст.Вперше хуліганство як злочинне діяння на нормативному рівні було закріплене в радянському кримінальному законодавстві, яке пройшло такі періоди свого розвитку: а) 1917-1922 рр. - політико-нормативними документами хуліганство визначається як діяння з ознаками контрреволюційного вчинку (політичне хуліганство); б) 1922-1927 рр. - хуліганство визнається злочином проти особи; в) 192-1960 рр. - хуліганство визнається злочином проти порядку управління, яким завдається шкода громадському порядку; г) 1960-2001 рр. - злочин проти громадської безпеки, громадського порядку та народного здоровя; д) з 2001 р. по цей час - злочин проти громадського порядку та моральності. Особам, які вчиняли це діяння, були притаманні безкультурність і аморальність, зверхність і зневага як до будь-якої особи, так і до традицій, звичаїв, норм моралі і прав, що породжували агресивність, насильство і жорстокість хулігана. У підрозділі 2.2 „Аналіз юридичних ознак, що утворюють обєктивну сторону хуліганства” обґрунтовується, що механізм хуліганського посягання проявляється у способі його вчинення, який характеризується обовязковою ознакою - насильством у двох його взаємоповязаних видах: психічному та/або фізичному насильстві, що дає підстави стверджувати про можливість вчинення хуліганства лише шляхом активних дій та заподіянням потерпілому або невизначеному колу осіб моральної, фізичної, а у певних випадках - матеріальної шкоди, яку слід розглядати злочинними наслідками. Дисертант робить висновок, що особам, які вчиняють хуліганство, притаманні дві характерні ознаки: 1) насильницький тип злочинця, якому притаманно вирішувати будь-які конфліктні ситуації насильницьким шляхом, застосовуючи його до потерпілого (потерпілих) або невизначеного кола осіб, в тому числі і не причетних до конфлікту; 2) хуліганські дії вчиняються переважно в стані алкогольного або наркотичного спяніння; 3) вважаємо, що до кола субєктів цього