Історія виникнення геноциду як соціального та правового явища. Аналіз змісту ознак складу злочину "геноцид" за кримінальним законодавством України та держав романо-германської правової сім’ї. Проблеми імплементації міжнародних норм щодо геноциду.
Аннотация к работе
З метою попередження геноциду були створені Югославський (1991 р.) та Руандійський (1992 р.) трибунали, а в липні 2002 р. почав діяти Міжнародний кримінальний суд, який уповноважений здійснювати юрисдикцію стосовно осіб, які вчинили геноцид. Теоретичні дослідження проблем кримінальної відповідальності за геноцид розпочалися в 50-х роках минулого сторіччя та були проведені такими вченими: М.М. Поява в КК України розділу “Злочини проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку” зумовила подальше дослідження теоретичних та практичних проблем кримінальної відповідальності за геноцид вітчизняними вченими, серед яких: М.С. Констатуючи значний внесок цих вчених у розроблення проблем кримінальної відповідальності за геноцид, слід зазначити, що їх дослідження проводилися в межах характеристики злочинів проти миру, безпеки людства і міжнародного правопорядку та стосувалися лише окремих аспектів теорії і практики застосування ст.442 КК України. Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що за характером і змістом розглянутих питань дисертація є одним із перших в Україні монографічним дослідженням, у якому проведено порівняльний аналіз теоретичних та практичних аспектів застосування кримінальної відповідальності за геноцид за кримінальним законодавством України та держав романо-германської правової сімї, обґрунтовується ряд нових теоретичних положень і висновків, які розширюють наукове уявлення про геноцид, та сформульовано пропозиції щодо вдосконалення норм чинного кримінального законодавства України, що передбачають кримінальну відповідальність за його вчинення.Правовою основою міжнародного переслідування геноциду є положення міжнародного права, основні з яких встановлюють, що геноцид є злочином, до якого не застосовуються строки давності; за його вчинення особи несуть відповідальність за міжнародним правом незалежно від того, чи встановлена така відповідальність у національному праві; особи, які вчинили геноцид, підлягають покаранню незалежно від того, чи є вони службовими чи іншими особами та чи поширюється на них недоторканість, встановлена окремою державою. геноцид кримінальний законодавство імплементація “Імплементація норм міжнародного права щодо відповідальності за геноцид у кримінальне законодавство України та держав романо-германської правової сімї” висвітлюється зміст кримінально-правових норм національного та зарубіжного законодавства, які передбачають відповідальність за вказаний злочин. Автор також звертає увагу, що у законодавстві більшості держав романо-германської правової сімї склад злочину геноциду дещо уточнено та навіть розширено у порівнянні з Конвенцією 1948 р.: спостерігається доповнення кола потерпілих або способів вчинення геноциду. Автор поділяє думку вчених, що родовим обєктом геноциду є міжнародний правопорядок; видовим - безпека людства; основним безпосереднім - безпека існування національних, етнічних, расових та релігійних груп; додатковим обовязковим обєктом злочину, передбаченого ч.1 ст.442 КК України, є життя, здоровя, воля, честь та гідність членів національної, етнічної, расової чи релігійної групи; додатковий обовязковий обєкт злочину, передбаченого ч.2 ст.442 КК України, є вужчим і охоплює честь та гідність членів зазначених груп. Злочин, передбачений ч.2 ст.442 КК України, має формальний склад: він є закінченим із моменту публічного звернення із закликами до геноциду до багатьох осіб або виготовлення з метою розповсюдження та розповсюдження хоча б одного примірника матеріалу із закликами до геноциду.Геноцид є міжнародним злочином, до якого не застосовуються строки давності, за його вчинення настає кримінальна відповідальність за нормами міжнародного або національного права, незалежно від того, чи є субєкт цього злочину посадовою або іншою особою та чи поширюється на нього недоторканість, встановлена окремою державою. 4) римський період повязаний зі створенням постійно діючого органу міжнародної кримінальної юстиції - Міжнародного Кримінального суду, до юрисдикції якого входить геноцид, що надало можливість переслідування цього злочину на міжнародному рівні. Незважаючи на те, що Україна ратифікувала основні міжнародні договори, які передбачають відповідальність за геноцид: Конвенцію “Про попередження злочину геноциду та покарання за нього” від 9 грудня 1948 р., Конвенцію “Про незастосування строків давності до військових злочинів і злочинів проти людства” від 26 листопада 1968 р., не всі їх положення були імплементовані в законодавство України. Родовим обєктом геноциду є міжнародний правопорядок; видовим - безпека людства; основним безпосереднім - безпека існування національних, етнічних, расових та релігійних груп; додатковим обовязковим обєктом злочину, передбаченого ч.1 ст.442 КК України, є: життя, здоровя, воля, честь і гідність осіб, що належать до національних, етнічних, расових та релігійних груп; додатковим обовязковим обєктом злочину, що передбачений ч.2 ст.442 КК України, є честь і гідність зазначених осіб. Злочин, передбачений ч.2 ст.442 КК України,