Питання кваліфікації суспільно небезпечних діянь, пов’язаних з фінансуванням тероризму за кримінальним законодавством України. Неузгодженість кримінально-правових норм, за якими повинні кваліфікуватися випадки фінансування тероризму згідно з чинним КК.
Аннотация к работе
Особливе занепокоєння громадян викликає зрощування тероризму з організованою злочинністю, котра надає стимулюючого впливу на тероризм і одночасно використовує тероризм для досягнення злочинних намірів. Відповідно до положень міжнародних документів і з метою захисту особи, держави і суспільства від тероризму, ефективного регулювання антитерористичної діяльності був прийнятий Закон України „Про боротьбу з тероризмом” від 20 березня 2003 року № 638-IV, ст. 25 якого вказує, що згідно із законом несуть відповідальність керівники та посадові особи підприємств, установ і організацій, а також громадяни, які фінансували терористів, терористичні групи (терористичні організації) чи в інший спосіб сприяли тероризму. У процесі дослідження було використано такі наукові методи: діалектичний - при розгляді категорії „фінансування тероризму” у відносно статичному стані й водночас у розвитку, з позиції співвідношення одиничного, окремого й загального; історико-правовий - при зясуванні історичних витоків і генезису кримінальної відповідальності за фінансування тероризму; порівняльно-правовий - при порівнянні норм кримінального законодавства між собою і відповідними положеннями Закону України „Про боротьбу з тероризмом”, а також з відповідними нормами антитерористичного законодавства інших країн; системно-структурний - при класифікації видів тероризму та визначення місця фінансування тероризму в системі терористичної діяльності; формально-логічний (догматичний) - при аналізі відповідних кримінально-правових норм і положень Закону України „Про боротьбу з тероризмом”. Зроблено висновок, що поняття „кошти”, „фінансування”, „тероризм” у науці та законодавстві використовуються у трьох розуміннях - вузькому, широкому іі найбільш широкому та встановлено, що у міжнародних нормах ці поняття використовуються в останньому розумінні і запропоновано врахувати це в КК України, а саме: „кошти” - це будь-які засоби, активи; „фінансування” - це надання або збирання будь-яких засобів, активів; „тероризм” - терористична діяльність у будь якому вигляді.На базі аналізу наукової, енциклопедичної літератури дисертант робить висновок, що поняття „фінанси” використовується у двох розуміннях - вузькому і широкому, а такі поняття як „кошти”, „фінансування”, „тероризм” використовуються у трьох розуміннях - вузькому, широкому і найбільш широкому. Розглядаючи поняття „тероризм”, можна виділити такі три рівні: 1) тероризм у вузькому розумінні (власне тероризм), яким охоплюється вчинення терактів передбачених ст. 258 КК; 2) тероризм у широкому розумінні, яким охоплюється тероризм у вузькому розумінні й усі інші злочини терористичної спрямованості, 3) тероризм у найбільш широкому розумінні, яким охоплюється тероризм у широкому розумінні, створення організованої терористичної групи чи терористичної організації, керівництво такою групою чи організацією або участь у ній; будь-яке інше сприяння підготовці або вчиненню злочинів терористичної спрямованості, а також фінансування будь-яких злочинів терористичної спрямованості чи інших різновидів терористичної діяльності будь-яким способом. Зіставлення вказаних рівнів розглянутих понять з термінологією, що вживається в Міжнародній конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму від 9 грудня 1999 року, дозволяє зробити висновок, що такі поняття як „кошти”, „фінансування”, „тероризм” використовуються в Конвенції у найбільш широкому розумінні, тобто кошти - це будь-які засоби, активи; фінансування - це надання або збирання будь-яких засобів, активів; тероризм - це будь-яка терористична діяльність, і це повинно бути враховано при імплементації положень Конвенції в кримінальне законодавство України. При цьому фінансування тероризму автор відрізняє від фінансування інших зовнішньо схожих з тероризмом злочинів (злочинів з ознаками тероризування та інших умисних насильницьких злочинів) та загальносоціальних явищ дійсності (терор, війна, агресія, геноцид тощо), фінансування яких на може розцінюватися як фінансування тероризму.При розгляді субєктивної сторони фінансування тероризму слід мати на увазі, що саме надання коштів терористам або їх збирання з метою надання може бути лише з прямим умислом, тоді як по відношенню до наслідків у вигляді використання цих коштів терористами заради вчинення терористичної діяльності умисел особи, яка фінансує, може бути як прямим, так і непрямим. Звільняється від кримінальної відповідальності за діяння, передбачене частиною першою цієї статті особа, крім організатора і керівника організованої терористичної групи чи терористичної організації, яка добровільно повідомила правоохоронний орган про відповідну терористичну діяльність, сприяла її припиненню або розкриттю злочинів, вчинених у звязку зі створенням або діяльністю такої групи чи організації, якщо в її діях немає складу іншого злочину. Фінансування тероризму, тобто надання коштів чи їх збирання, або інше сприяння тероризму особою, яка знала або свідомо припускала, що це може бути використано для вчинення будь-якого з діянь, спрямованих н