Опис ознак зовнішності людини методом словесного портрета. Методи й засоби фіксації ознак зовнішності людини. Завдання та джерела криміналістичної техніки. Методи виявлення, фіксації й попереднього дослідження речових джерел інформації на місці події.
Аннотация к работе
Криміналістичне ототожнення людини за ознаками зовнішності здійснюється у формі впізнання або експертизи. Його сутність полягає в порівнянні (зіставленні) комплексу зовнішніх ознак раніше побаченого людини з зовнішнім виглядом конкретного спостережуваного особи або її відображенням або в порівнянні між собою ознак, зафіксованих на різних матеріальних обєктах (відео-, кіно-, фотознімки особи, скульптурні прижиттєві та посмертні зліпки тощо). Ідентифікація людини за ознаками зовнішності процесуально закріплюється шляхом допиту, предявлення для впізнання та експертизи.
Для ідентифікації за ознаками зовнішності використовують ознаки будови людського тіла, звичні рухи, манери людини і навіть особливості його одягу. Зовнішність людини індивідуалізують певні поєднання антропологічних ознак (расові, статеві, вікові та інші характеристики), фізичних особливостей (розміри тіла і його структурно-механічні властивості), зовнішньої анатомії тіла (риси обличчя, особливості будови інших зовнішніх органів, морфологія шкіри тощо), функціонально-анатомічних особливостей (акустична специфіка голосового апарату, параметри та особливості руху тіла і його частин).
Кожна людина володіє такими ознаками і рисами зовнішності, які в сукупності відрізняють його від інших людей. Це положення відомо з глибокої давнини і вже давно використовується для встановлення, розшуку і ототожнення людей як в побутових, так і в юридичних ситуаціях.
Хоча зовнішність людини з плином часу змінюється з-за віку, умов життя, хвороб і травм, цілий ряд ознак залишається відносно сталим. В першу чергу це ознаки, які визначаються кістково-хрящової структурою (форма голови, пропорції обличчя, висота, ширина і положення лоба). Ці ознаки формують індивідуальний статичний стереотип людини.
В результаті частого повторення одних і тих же рухів в аналогічних ситуаціях у людини формуються певні автоматизовані навички в манерах і жестах. Вони формують його індивідуальний динамічний стереотип.
Звичайні побутові характеристики зовнішності людини з криміналістичної точки зору мають значні дефекти. Приводяться в них опису неповні і уривчасті, у них не звертається увага на виділення більш інформативних, стійких і рідко зустрічаються ознак. Термінологія опису є різнорідною, випадковою і недостатньо визначеною, внаслідок чого сам опис може бути зрозуміле і витлумачено по-різному.
Відображення зовнішнього вигляду людини, що використовуються в криміналістиці, прийнято ділити на субєктивні і обєктивні. Субєктивні відображення виникають у результаті безпосереднього зорового сприйняття людини або його останків іншою особою. Нерідко спостереження згодом доповнюється відтворенням мисленого образу в матеріально-фіксованому вигляді (малюнком або описом). Найбільш поширеним субєктивним відображенням є уявний образ. Він може використовуватися безпосередньо (при впізнанні однієї особи іншим) або опосередковано - через опис, фото-, відео - і киноизображение.
Обєктивне відображення зовнішнього вигляду людини - це його відображення па фотознімках, кінострічках, рентгенівських знімках, у слідах, його відеозображення і т. п. Особливим видом відображення є реконструкція обличчя за черепом, запропонована вченим-антропологом М. М. Герасимовим, яка заснована на існуванні певних залежностей між будовою кісток черепа і його товщиною, а також формою мяких тканин. Хоча ці закономірності мають певну статистичне обґрунтування, в кожному конкретному випадку можливі ті чи інші відхилення від середніх параметрів, згідно з якими даний метод дозволяє здійснити реконструкцію лише у відомому наближенні до дійсності, і тому подібні реконструкції не мають доказового значення, хоча і відіграють значну пошукову роль.
Використання даних про зовнішність людини передбачає, насамперед, аналіз і оцінку зібраної та зафіксованої інформації. При цьому вивчаються та оцінюються умови її збирання, вплинули на утримання, враховуються засоби і методи, які використовуються для збирання і фіксації, особливості їх застосування, обставини та чинники, під впливом яких відбувалося відображення ознак зовнішності, в тому числі і на іншому носії інформації.
Носіями інформації про зовнішньому вигляді людини є: o люди, в памяті яких відобразився уявний образ побаченого ними людини;
o документи, складені посадовими і приватними особами і містять відображення ознак зовнішності;
o труп і кісткові останки людини;
o наочні зображення людини (фотознімки, відеозаписи, кінострічки, типографічні репродукції, субєктивний портрет, рентгеноснимки і флюорограми, маски з обличчя померлого).
Встановлення особи за ознаками зовнішності в криміналістиці здійснюється в різному поєднанні названих вище джерел інформації. Так, уявний образ може бути повязаний з людиною в натурі або на відеозаписі, зі словесним або субєктивним портретом і т. д.
Найбільш поширеним зберігачем інформації про зовнішньому вигляді людини є память осіб, які бачили цю людину.