Криміналістична профілактика як структурний елемент методики розслідування злочинів - Автореферат

У Комплексній програмі профілактики злочинності на 2001-2005 роки, затвердженою Указом Президента України № 1376-2000 від 25 грудня 2000 року, зазначається, що досягненню мети забезпечення активної наступальної протидії злочинності та досягнення уповільнення темпів її зростання на основі чітко визначених пріоритетів, поступового нарощування зусиль держави й громадськості, удосконалення законодавства, організації, засобів сприятимуть заходи, спрямовані на створення атмосфери суспільної нетерпимості злочинності; ослаблення дії криміногенних факторів; припинення зрощування кримінальних структур з органами державної влади тощо. Предмет дослідження становлять наукові положення криміналістичної профілактики злочинів; норми кримінально-процесуального права, що регулюють профілактичну діяльність слідчого; конкретні напрямки профілактичної діяльності слідчого; слідча й експертна практика щодо профілактики злочинів. сформульовано авторське визначення та уточнено зміст окремих понять, що відносяться до теорії криміналістичної профілактики злочинів, зокрема, предмета криміналістичної профілактики злочинів, що розглядається в трьох аспектах - сфери практичної діяльності правоохоронних органів (органів внутрішніх справ і слідчих), наукового напряму криміналістики (теорії, учення), специфічного обєкта управлінського впливу; Основні теоретичні положення та практичні рекомендації дисертації обговорювалися на Міжнародній науково-практичній конференції «Теорія та практика криміналістичного забезпечення розкриття та розслідування злочинів у сучасних умовах»(Київ 30.03.2000 р.); на міжвузівській науково-практичній конференції "Актуальні проблеми розбудови кримінально-процесуального судочинства України» (Херсон 27-28.09.2003 р.); на лекціях дисертанта з теми «Профілактична діяльність слідчих органів внутрішніх справ» перед особовим складом слідчих підрозділів Дніпровського, Суворовського, Комсомольського і СВ ХМУ УМВС України в Херсонській області; на лекціях дисертанта з курсу «Криміналістична профілактика злочинів» перед курсантами та слухачами Херсонського юридичного інституту Національного університету внутрішніх справ. До їхнього числа дисертант відносить: постійне вивчення обєктивних можливостей установлення обставин, які сприяли вчиненню злочинів; розробку методів, прийомів і засобів, які забезпечують установлення причин і умов, що сприяли вчиненню злочинів; відокремлення, у кожному випадку розслідування, обєктів криміналістично-профілактичного вивчення та відповідного впливу в межах процесу розслідування та поза ним (за результатами розслідування); виявлення та дослідження особливостей типових слідчих ситуацій профілактичного характеру, що складаються під час розслідування; вироблення на їхній підставі головних напрямків діяльності з попередження злочинів; визначення першочергового комплексу профілактичних криміналістичних заходів із захисту різних обєктів від злочинного посягання, найбільш дійових у кожній із виділених типових ситуацій; розробка заходів припинення злочину, що розпочався, та попередження злочину, що готується; удосконалення процесів і стосунків між субєктами, що здійснюють профілактичну діяльності.У висновках дисертації в стислій формі викладено підсумкові результати та теоретичні узагальнення нового вирішення наукової проблеми - розробки теоретичних і практичних основ криміналістичної профілактики злочинів у сучасних умовах, визначення її місця та ролі в системі криміналістики, що мають певне теоретичне та прикладне значення. Зокрема, зазначається: - відповідні аспекти попередження злочинів допустимо відносити до предмету криміналістики, а питання про криміналістичну профілактику злочинів необхідно розглядати як органічну, складову частину методики розслідування злочинів, її окремий, заключний структурний елемент; предметом криміналістичної профілактики злочинів охоплюється соціально (практично) значуща система наукових положень і розроблюваних на їхній основі організаційних, тактичних, науково-технічних та окремометодичних засобів і прийомів роботи з інформацією (доказами), з метою виявлення та усунення причин і умов, що сприяють вчиненню злочинів; в організації профілактичної діяльності органами внутрішніх справ виявлені певні негативні тенденції: профілактична діяльність на рівні міськрайлінорганів здійснюється без урахування оперативної обстановки на території, що обслуговується; не забезпечується необхідний профілактичний вплив на осіб, які схильні до зловживання спиртними напоями, а також осіб, які звільнилися з місць позбавлення волі, неповнолітніх, які схильні до вчинення правопорушень і злочинів (профілактична функція відділень кримінальної міліції в справах неповнолітніх замінена на суто оперативно-розшукову); профілактична робота в підрозділах ДАІ зводиться лише до певних примусових заходів, ігноруючи методи переконання; під час проведення профілактичних заходів органами внутрішніх справ на місцях майже не залучаються експерти-криміналісти та спеціалісти; можливості здійснення профілакти

У висновках дисертації в стислій формі викладено підсумкові результати та теоретичні узагальнення нового вирішення наукової проблеми - розробки теоретичних і практичних основ криміналістичної профілактики злочинів у сучасних умовах, визначення її місця та ролі в системі криміналістики, що мають певне теоретичне та прикладне значення. Зокрема, зазначається: - відповідні аспекти попередження злочинів допустимо відносити до предмету криміналістики, а питання про криміналістичну профілактику злочинів необхідно розглядати як органічну, складову частину методики розслідування злочинів, її окремий, заключний структурний елемент;

- предметом криміналістичної профілактики злочинів охоплюється соціально (практично) значуща система наукових положень і розроблюваних на їхній основі організаційних, тактичних, науково-технічних та окремометодичних засобів і прийомів роботи з інформацією (доказами), з метою виявлення та усунення причин і умов, що сприяють вчиненню злочинів;

- в організації профілактичної діяльності органами внутрішніх справ виявлені певні негативні тенденції: профілактична діяльність на рівні міськрайлінорганів здійснюється без урахування оперативної обстановки на території, що обслуговується; не забезпечується необхідний профілактичний вплив на осіб, які схильні до зловживання спиртними напоями, а також осіб, які звільнилися з місць позбавлення волі, неповнолітніх, які схильні до вчинення правопорушень і злочинів (профілактична функція відділень кримінальної міліції в справах неповнолітніх замінена на суто оперативно-розшукову); профілактична робота в підрозділах ДАІ зводиться лише до певних примусових заходів, ігноруючи методи переконання; під час проведення профілактичних заходів органами внутрішніх справ на місцях майже не залучаються експерти-криміналісти та спеціалісти; можливості здійснення профілактики засобами криміналістики використовуються дуже рідко; взаємодія між службами органів внутрішніх справ з питань профілактики злочинів не ефективна й вагомих результатів не дає. Зазначене спонукало до розробки практичних рекомендацій, спрямованих на подолання виявлених негативних проявів;

- у діяльності слідчого з виявлення причин і умов, що сприяють вчиненню злочинів, тісно переплітаються кримінологічні, кримінально-процесуальні та криміналістичні складові, тому розроблюваним криміналістичним засобам профілактики має бути притаманна відповідна комплексність, рекомендації повинні спиратися не тільки на данні криміналістичної техніки, або тактики, але й на результати кримінологічних досліджень та здійснюватися відповідно до задач, порядку та форм, що встановлені кримінально-процесуальним законом;

- криміналістичні рекомендації методики розслідування окремих видів злочинів, виконуючи свою роль у попередженні злочинів, повинні узагальнювати типові причини й умови, що сприяють вчиненню злочину. Важливе значення для формування цих рекомендацій відіграють також узагальнені дані кримінології щодо структури та динаміки окремих видів злочинності;

- причини й умови, які сприяли вчиненню злочину, необхідно віднести в законодавчому порядку до обставин, які належать доказуванню в кримінальній справі;

- важливою формою реагування слідчого на виявлені ним причини й умови, що сприяли вчиненню злочину, є внесення подання до відповідного державного органу, організації, установи або посадовій особі про усунення цих причин і умов. Тому суттєве практичне значення має правильне визначення структури цього подання. На думку дисертанта воно повинно складатись із трьох структурних частин: вводної, описово-мотивуючої та резолютивної;

- пропонується, подання про усунення причин і умов, які сприяли вчиненню злочину, вносити не по кожній кримінальній справі, а лише по тим, де слідчому вдалося їх виявити. Активізувати профілактичну діяльність слідчого слід не за рахунок збільшення кількості подань, а через поліпшення їхнього змісту. Контроль за виконанням подання про усунення причин і умов, які сприяли вчиненню злочину повинен здійснюватись слідчим, прокуратурою та судом. При цьому слід ураховувати відміну правового положення цих осіб, а звідси й специфіку форм контролю, що виконується кожним із них;

- обґрунтовується необхідність внесення змін до кримінально-процесуального законодавства щодо профілактики злочинів, та формулюються відповідні пропозиції до ст.ст. 231 , 64 КПК України.

1. Куриленко О.А. Деякі аспекти методології криміналістичної профілактики злочинів // Вісник ЗЮІ. - 2000. - № 4. - С. 166-173.

2. Куриленко О.А. Перспективні напрями організації профілактичної діяльності органами внутрішніх справ // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 12. - К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2001. - С. 465-467.

3. Борідько О.А. Актуальні проблеми поняття «Подія злочину» в аспекті попередження злочинності засобами криміналістики (за способом вчинення злочину) // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. - 2002. - № 1. - С. 58-65.

4. Борідько О.А. Соціальні засади криміналістичної профілактики // Бюлетень з обміну досвідом роботи: Науково-практичне видання. - № 140. - К., 2002. - С. 66-68.

5. Борідько О.А. До визначення поняття профілактичної діяльності слідчого // Вісник Національного університету внутрішніх справ. - 2003. - № 22. - С. 118-121.

Размещено на .ru