Вивчення практики вчинення фальшивомонетництва з метою узагальнення даних про елементи злочинної діяльності даного виду і виявлення взаємозв’язків між ними. Аналіз теоретичних основ криміналістичної характеристики злочинів з метою їх конкретизації.
Аннотация к работе
99) конституційні положення спрямовують і механізм правового регулювання емісії та обігу грошей, державних цінних паперів, білетів державних лотерей, а також правоохоронну діяльність і наукові дослідження, в тому числі й розробку криміналістичних засобів та методів розкриття злочинів у цій сфері. Вивчення слідчо-судової практики дає підстави говорити, що боротьба з фальшивомонетництвом становить значну складність для практичних працівників як через високий, як правило, професіоналізм, переважно груповий характер, розгалужені міжрегіональні, іноді транснаціональні звязки його субєктів, мінімальну кількість слідів, які ведуть до джерела походження підробок, а на загал - через труднощі формування доказової бази для притягнення до відповідальності учасників цієї злочинної діяльності. Забезпечення оперативно-слідчих працівників систематизованими відомостями про раніше розслідувані аналогічні випадки фальшивомонетництва є особливо важливим в умовах сьогодення, коли до суду з обвинувальним висновком надходить тільки 22,2% (середній показник за 2003-2006 рр.) від порушених кримінальних справ цієї категорії, а у понад 60% справ слідство зупиняється за п.3 ч.1 ст. До таких, насамперед, слід віднести: наукове обґрунтування структури криміналістичної характеристики фальшивомонетництва з метою забезпечення її системних властивостей; окремі її елементи; однозначні і вірогідні взаємозалежності між її елементами, способами виготовлення підробок і способами організації їх збуту, способами вчинення нових форм фальшивомонетництва, криміналізованих КК України 2001 р.; напрями і механізм використання криміналістичної характеристики фальшивомонетництва у методиці його розслідування та у практичній роботі субєктів доказування. · виявити, узагальнити, систематизувати сучасні способи виготовлення підроблених грошей, державних цінних паперів, білетів державних лотерей, описати їх на основі розроблених класифікаційних систем у взаємозвязку з характерними для них знаряддями і засобами, обстановкою, слідами вчинення та в обумовленості мотивом і метою, яку переслідують злочинці; проаналізувати їх звязок зі способами організації і здійснення наступного збуту;Розділ перший “Теоретико-методологічні засади формування криміналістичної характеристики фальшивомонетництва” складається із трьох підрозділів, у яких дисертант, виходячи з положень загальної теорії криміналістики, наукових основ методики розслідування злочинів, аналізує поняття, структуру, роль та інші концептуальні питання криміналістичної характеристики злочинів, які, будучи загальним знанням, слугують теоретико-методологічним орієнтиром, умовами формування криміналістичної характеристики фальшивомонетництва. Дисертант доводить, що криміналістична характеристика злочинів: 1) за змістом - це сукупність інформації про криміналістично значущі ознаки злочинів певного виду; 2) у своїх межах повинна охоплювати тільки ті відомості, що мають значення для розкриття та розслідування злочинів і полегшують вирішення завдань правосуддя; 3) за суттю - це динамічне системне утворення, елементи якого перебувають у закономірних взаємозвязках; 4) має завданням давати цілісне системне уявлення про певний вид злочинної діяльності (обєкт дослідження), зокрема, розкривати закономірності її механізму і закономірності утворення при цьому джерел доказової інформації (предмет дослідження); 5) за формою уявляється у вигляді інформаційної моделі; 6) є новою парадигмою дослідження криміналістичної сутності злочинної діяльності різних видів, що дозволяє продовжити дослідження в даній сфері в новому ключі та у логічному звязку з попередніми підходами; 7) за походженням має науковий характер - є результатом науково-дослідної діяльності і формується на основі вивчення та аналізу різноманітних джерел інформації про злочинну діяльність певного виду; 8) повинна бути типовою - містити опис з необхідністю повторюваних ознак усіх структурних елементів механізму злочинів і взаємозвязків між ними; 9) має бути динамічною, своєчасною - відображати особливості виду злочинної діяльності, реальні для конкретного історичного періоду; 10) це вірогідна модель подій злочинів - зведена у ній інформація отримана на статистичному рівні. Ґрунтуючись на цих правилах і на тому, що структура і зміст криміналістичної характеристики злочинів, повинні узгоджуватись з обєктом криміналістики, дисертант доходить висновків: 1) структуру криміналістичної характеристики злочинів становлять елементи злочинної діяльності, які утворюють її механізм; 2) виділення механізму злочину (В.О.Образцов, М.П.Яблоков) окремим її елементом навряд чи прийнятне, оскільки, по-перше, останній сам структурно є явищем складним, відтак порушується правило про однорівневість структурних елементів системи; по-друге, механізм злочину (злочинної діяльності) - це динамічна взаємодія, просторово-часовий і причинно-наслідковий порядок взаємообумовленостей, різноманітних поєднань ознак елементів злочину, що дозволяє уявити цілісну картину процесу його вчинення. Виходячи з ць