З’ясування рис візантійського аскетико-естетичного вчення про духовну та тілесну красу людини. Розгляд естетики аскетизму в її природній цілісності. Теолого-естетичні споглядання святителя Григорія Нісського. Естетичні смисли православної каріології.
Аннотация к работе
Мета статті полягає у зясуванні специфічних рис візантійського аскетико-естетичного вчення про духовну та тілесну красу людини. First of all, ascetics underline the value of spiritual beauty of human being. Метою статті постає аналіз візантійського аскетико-естетичного вчення про духовну та тілесну красу людини. Так, на думку Григорія Нісського, «Божественний же образ, який являвся в нас спочатку, не був особливістю, що має який-небудь обрис або колір, але в чому вбачається божественна краса, тим прикрашалася й людина, відображуючи благодать безстрастям, блаженством і нетлінням» («Слово до сумуючих про тих, хто відійшов від цього життя до вічного») [5, с. Ця краса в естетиці аскетизму визнається красою особливою: її піднесеність та одухотвореність обумовлювалися досконалістю власне соматичного буття перших людей.