Причини, зміст і наслідки політики расової сегрегації (апартеїду), що проводилася в Південно-Африканській Республіці. Утворення національно-визвольних рухів з метою боротьби проти расизму. Падіння злочинного режиму та початок демократичних змін в країні.
Аннотация к работе
Крах апартеїду на Півдні АФРИКИПРОТЕСТИ всієї світової громадськості викликав режим Південно-Африканської Республіки (ПАР), який офіційно з 1948 р. проводив політику расової сегрегації , або апартеїду (відокремлення ). Власті ПАР твердили, що , розселяючи расові групи окремо , можна уникнути ворожнечі між ними.У 70-х роках виникли окремі поселення етнічних груп - бантустани , території яких були оголошені «незалежними державами», хоча такого їх статусу жодна країна не визнала .Проти расистських законів активно виступила «чорна » більшість 40-мільйонного населення країни . Популярною формою боротьби були кампанії громадянської непокори , під час проведення яких добровольці свідомо порушували заборону входити у приміщення , транспорт, місця відпочинку , призначені тільки для білих .У 1961 р. організація Африканський національний конгрес (АНК) та Компартія , яка діяла у підпіллі (з 1950 р. у країні було введено закон «Про придушення комунізму »), утворили збройне формування «Імконто весізве » (« Спис нації »). АНК обєднувала народ коса (близько 6 млн чол .), Рух культурного визволення нації (ІНКАТА) обєднувала народ зулу (приблизно 8 млн чол .).ООН активно виступала проти расистського режиму. сесії Генеральної Асамблеї ООН оголошували кожні 10 років десятиліттями дій проти расизму та расової дискримінації .Наприкінці 80-х років загострилася внутрішньополітична боротьба у ПАР.