Педагогічні умови формування країнознавчої компетентності вчителів іноземної мови у вищому навчальному закладі. Сутність і складові країнознавства як компонента професійної підготовки вчителів іноземної мови. Критерії відбору країнознавчого матеріалу.
Аннотация к работе
Розширення та якісні зміни характеру міжнародних відносин нашої держави з іншими державами світу, інтернаціоналізація всіх аспектів суспільного життя визначають іноземну мову реально необхідною в різних галузях людської діяльності, яка стає чинним фактором соціально-економічного, науково-технічного та загальнокультурного прогресу суспільства. Соціальне замовлення суспільства щодо навчання іноземних мов ставить сьогодні підвищені вимоги як до посилення гуманістичного змісту навчання, більш повної реалізації виховного та розвивального потенціалу самої навчальної дисципліни, так і до розвитку духовної сфери тих, хто здобуває спеціальність учителя іноземної мови. У пошуках шляхів вирішення актуальних завдань учені-педагоги дедалі все більшу увагу звертають на такий резерв ефективності навчання студентів іноземної мови, як країнознавство (Є.Верещагін, В.Костомаров, В. На взаємозумовленість та звязок комунікативно-діяльнісного й країнознавчого підходів до вивчення іноземних мов, тобто вивчення культури іншого народу через мову - один з найбільш значущих аспектів діалогу культур у сучасному світі, указують дослідники С.Бондирева, О.Брагіна, Л.Буєва, Н.Гальськова, О.Коломінова, О. Одні дослідники розуміють його як окремий навчальний предмет, інші - як наскрізний аспект професійної підготовки майбутнього вчителя іноземної мови.У першому розділі “Теоретико-методологічні засади дослідження країнознавства як компонента професійної підготовки вчителів іноземної мови у ВНЗ” подаються результати теоретичного аналізу філософської, лінгвокультурологічної, педагогічної та психологічної літератури з проблеми підготовки вчителів іноземної мови, обґрунтовано сутність та складові країнознавчої компетентності майбутнього вчителя іноземної мови, визначено шляхи її формування, доцільність використання інформаційних технологій у процесі країнознавчої підготовки майбутнього вчителя іноземних мов. Структурні показники країнознавчої компетентності майбутнього вчителя іноземної мови включають: 1) рівень засвоєння країнознавчого матеріалу; 2) спрямованість на використання країнознавчого матеріалу в майбутній професійній діяльності; 3) здатність використовувати країнознавчий матеріал у процесі викладання в школі; 4) здатність сприймати різноманітність та міжкультурні відмінності країн, мова яких вивчається; 5) уміння працювати в міжнародному контексті. Таким чином, озброєння студентів - майбутніх учителів іноземної мови - країнознавчими матеріалами збагачує їх культурознавчу обізнаність про країни, мова яких вивчається; розширює усвідомлення культурних відмінностей різних країн: національних традицій, способів поведінки; розвиває здатність проводити аналогії та узагальнення при зіставленні фактів, явищ і подій рідної та іншомовної культур; уміння систематизувати культурознавчу інформацію; уміння самостійно здобувати факти іншомовної культури й використовувати їх у реальному спілкуванні; уміння брати участь в обговоренні культурознавчих аспектів життя народів іншомовних країн. У другому розділі “Педагогічні умови формування країнознавчої компетентності в процесі підготовки вчителів іноземної мови” подано аналіз реальної практики країнознавчої підготовки майбутнього вчителя, визначено дидактичні та виховні можливості країнознавчого матеріалу, проаналізовано сутність та результати дослідно-експериментальної роботи з формування країнознавчої компетентності майбутнього вчителя іноземної мови. Визначено рівні сформованості країнознавчої компетентності майбутніх учителів іноземної мови: високий рівень (передбачає розвинену здатність сприйняття країнознавчого матеріалу, уміння орієнтуватися в потоці країнознавчої інформації, володіння великим арсеналом прийомів та методів викладання країнознавчого матеріалу, здатність працювати в міжнародному контексті та готовність до “діалогу культур”), середній рівень (відзначається не досить чітким уявленням студентів про прийоми й методи роботи з країнознавчим матеріалом, нездатністю чітко ставити цілі та завдання при відборі та роботі з країнознавчими матеріалами, неспроможністю дати свою оцінку фактам та явищам сучасного життя в країнах, мова яких вивчається), низький рівень (відзначається нерозвиненістю або майже нерозвиненістю уявлень та вподобань про країни, мова яких вивчається, невмінням сприймати країнознавчу інформацію, відсутністю потреби й усвідомленого досвіду отримання країнознавчої інформації, слабким уявленням про різноманітність культур та нездатністю сприймати інші культури через призму своєї власної).