Демографічні, національні, культурні та регіональні особливості Австралії. Систематизація інформації щодо соціокультурних та національних особливостей країни та її регіонів для подальшого використання в туристичних цілях. Соціально-побутові умови життя.
Аннотация к работе
Саме через це постає проблема оновлення застарілих даних та відокремлення особливостей соціально-культурного середовища країни. Обєктом дослідження виступає країна Австралія, що має офіційну назву - Австралійський Союз (Commonwealth of Australia). Згідно з рішенням уряду від січня 1976 р. за кордоном країна називається Австралія, уряд - австралійським, у країні називається Австралійський Союз і уряд Союзу. З півночі омивається Тіморським та Арафурським морями і протокою Торреса; на сході - Кораловим і Тасмановим морями; на півдні - протокою Басса й Індійським океаном; на заході - Індійським океаном. Австралійському Союзу належать також острови Картьє та Ешмор, острів Різдва, Кокосові острови, острови Херд, Макдональд і Норфолк.Нащадки племен, яких тепер називають тубільцями, почали заселяти Австралію приблизно 40 000 років тому. Їх основними заняттями були збирання їстівних рослин, полювання і рибальство. Європейці зацікавилися цим регіоном в XVI ст., коли географи припустили, що десь між Африкою і Південною Америкою повинен існувати масив суші. Відкриття цього материка європейцями сталося в ході пошуку морських шляхів до Індії з боку як Індійського, так і Тихого океанів. У 1644 р. він плавав по морях між Новою Гвінеєю та Австралією, але йому не вдалося знайти прохід через Торресову протоку до Тихого океану.За станом здоровя йому довелося повернутися до Англії в 1792 р., і протягом наступних трьох років два тимчасових губернатори, Джон Хантер і Філіп Гідлі Кінг, по черзі намагалися управляти колонією за допомогою загону, що набирався в Англії і був відомий під назвою Новопівденноуельський корпус. Блай намагався навести в колонії флотську дисципліну і конфліктував з тими, хто прагнув дістати особисту вигоду з ускладнень, що існували в колонії. Джонстон був осуджений військовим судом за участь у цій "ромовій революції", і в 1809 р. губернатором був призначений полковник Лаклан Маккуорі. Швидкий перехід до самоврядування в Новому Південному Уельсі не можна було здійснити доти, доки залишалися невирішеними протиріччя між каторжниками, які відбули строк, і вільними колоністами. Колонія Західна Австралія була організована в 1826 р. після висадки в Албані на її південному узбережжі, а колонія Суон-Рівер на західному узбережжі поблизу сучасного міста Перт - в 1829 р., хоча її не використовували доти, доки туди не почали прибувати судна з вязнями в 1850-1868 рр. Південна Австралія була заснована не як каторжна колонія: там з 1836 р. стали наділяти землею вільних переселенців відповідно до проекту Едуарда Гіббона Уейкфілда.Вона сама виконала свої партії в фільмі «Мулен Руж!», а записаний нею разом з британським співаком Роббі Вільямсом синґл Somethin’ Stupid зайняв перше місце в британському чарті, де протримався три тижні поспіль. Хвацький вигляд привабливого хлопця зробив природнім лідерство Гібсона на чоловічі ролі в гостросюжетних проектах (проектах-екшенах), таких як серіали «Божевільний Макс» (Mad Max), «Смертельна зброя» (Lethal Weapon), фільм «Галліполі» (Gallipoli) Пітера Віра (англ. Пізніше Гібсон розкрився в різноманітних проектах, включаючи драми такі як «Гамлет» і комедійні ролі у фільмах «Меверік» (Maverick) і «Чого хочуть жінки» (What Women Want). Найбільший мистецький і комерційний успіх прийшов до Гібсона з фільмами, де він розкрився насамперед не як актор, а як режисер і продюсер: 1993-ій «Людина без обличчя» (The Man Without a Face), 1995-ий «Хоробре серце» (Braveheart), 2004-ий «Пристрасті Христові» (Passion of the Chris) і 2006-ий «Апокаліпто» (Apocalypto). Мел Гібсон був першим, кому тижневиком-таблоїдом «Люди» (People) було присуджено звання «Найсексуальніший мужчина».Основну масу емігрантів спочатку становили англійці. їх мова і культура визначили етнічну спрямованість сучасного австралійського суспільства. Після другої світової війни Австралія прийняла багато так званих «переміщених осіб», а також вихідців з європейського півдня і сходу - італійців, юґославів, греків тощо. Австралія має дуже високу частку міських жителів - 85 % (один з найвищих показників у світі). У минулому, і навіть до деякої міри й зараз, штати - колишні окремі колонії - розвивалися як самостійні одиниці. Зараз пять з них - Аделаїда, Брісбен, Мельбурн, Перт і Сідней мають понад 1 млн жителів кожна і змагаються між собою в розвитку новітніх виробництв, закладів науки і культури.Поява європейців в Австралії виявилася згубною для аборигенів. Припускають, що коли наприкінці XVIII ст. почалося заселення материка європейцями, там проживало близько 1,2 млн. аборигенів, проте за інформацією з інших джерел - лише близько 300 тис. Аборигенів витісняли від джерел води і мисливських угідь, особливо на півдні і сході, багато з них загинули від голоду і спраги або були вбиті у сутичках з білими поселенцями, а інші померли від хвороб, завезених європейцями. У ХІХ ст. деякі аборигени перетворилися на джерело дешевої робочої сили у тваринницьких господарствах (ранчо) білих поселенців у внутрішніх районах країни, а закони того ча