Основні пріоритети зовнішньої політики країн Центральної Європи в 1990-х роках та роль субрегіональних об‘єднань у їх зовнішньополітичній стратегії. Необхідність і значення інституційної реформи Європейського Союзу для процесу розширення на Схід.
Аннотация к работе
Щодо держав Центральної Європи, то з кінця 1980-х років тут відбуваються два небувалі за масштабами процеси: один з них - це притаманна всім країнам глобалізація, а інший - властива лише цьому регіону постсоціалістична трансформація, важливою складовою якої є інтеграція до європейських структур. Вивчення й врахування демократичного досвіду країн ЦЄ, їх інтеграції до ЄС, поза всяким сумнівом, може бути корисним для України, яка нині впевнено торує власний шлях у світовій політиці, є вагомим геополітичним фактором міжнародного життя. Мета дослідження полягає у з‘ясуванні особливостей формування зовнішньополітичної стратегії країн ЦЄ в нових геополітичних умовах, впливу євроінтеграційного курсу на глибину суспільно-політичних та соціально-економічних трансформацій у країнах ЦЄ і взаємозалежності зовнішньополітичної стратегії, трансформаційних процесів у країнах ЦЄ від східної політики ЄС. проаналізувати основні умови членства країн Центральної Європи в ЄС й особливості їх виконання; зовнішньополітичний європа союз розкрити зміст і значення Європейських угод для країн ЦЄ, простежити переговорний процес між країнами ЦЄ та ЄС і проаналізувати його результати; виділити основні етапи формування відносин між країнами ЦЄ та ЄС впродовж 1989 - 2004 рр.; Предмет наукового аналізу охоплює особливості формування євроінтеграційного напряму зовнішньої політики країн ЦЄ й еволюцію політики ЄС щодо країн ЦЄ в умовах геополітичних змін на європейському континенті, основи, зміст, особливості та закономірності реалізації євроінтеграційної стратегії країнами ЦЄ.По-перше, матеріали поточних (електронних) архівів МЗС Польщі, Угорщини, Чехії та Словаччини (велика за обсягом договірна база між ЄС і Польщею, Угорщиною, Чехією, Словаччиною, що дає можливість відстежити й проаналізувати становлення та розвиток відносин між ними); архівних фондів Росії (зокрема, документи Горбачов-Фонду, Державного архіву РФ); України (зокрема, матеріали поточних архівів історико-архівного відділу МЗС України, документи ЦДАГО України). На основі історико-порівняльного аналізу, з одного боку - вищезгаданих джерел, а з іншого - документів ЄС, автор ретельно відстежує еволюцію відносин між країнами ЦЄ та ЄС протягом останнього десятиліття, політику та діяльність владних структур. Порівняльний історіографічний аналіз наукових досліджень зроблено за основним структурним принципом: а) конкретно-історичні та інші країнознавчі роботи з проблем європейської інтеграції та постсоціалістичної трансформації 1990-х років у країнах ЦЄ; б) узагальнюючі дослідження з новітньої історії регіону ЦЄ та Європи; в) концептуальні науково-теоретичні та методологічні праці щодо системних суспільно-політичних перетворень на перехідному етапі постсоціалістичної трансформації. У вітчизняній історичній науці немає цілісного дослідження, де на основі системного підходу та порівняльного аналізу було б показано зміну зовнішньополітичного курсу країнами ЦЄ в умовах посилення глобалізації світу, реалізацію євроінтеграційної стратегії країнами ЦЄ, взаємозалежність зовнішньополітичної стратегії, трансформаційних процесів у країнах ЦЄ від східної політики ЄС і навпаки. В такому ракурсі розглядають інтеграційні процеси в Європі С.Віднянський, Б.Гуменюк, О.Горенко, В.Литвин, А.Мартинов, І.Мельникова та деякі інші вчені-історики у роботах, присвячених зовнішньополітичній діяльності України в 1991-2001 рр. Зокрема, в Інституті історії України НАН України було підготовлено ґрунтовну двохтомну анотовану історичну хроніку “Україна і Європа” й анотовану історичну хроніку міжнародних відносин “Зовнішня політика України в умовах глобалізації (1991 - 2003), де міститься узагальнений хронологічний матеріал з історії країн ЦЄ (1989 - 2000 рр.) і характеристика розвитку міжнародних відносин у регіоні.