Становище козацтва як військової спільноти Лівобережжя в ході російсько-турецької війни 1735-1739 років. Місце "козацького питання" в геополітичних планах Російської імперії, політика російського уряду стосовно Гетьманщини у середині XVIII століття.
Аннотация к работе
В дисертаційному дослідженні розглянуто становище козацтва як військової спільноти Лівобережжя в ході російсько-турецької війни 1735-1739 рр. У роботі на основі широкого кола архівних джерел, значна частина яких вводиться до наукового обігу вперше, визначено місце "козацького питання" в геополітичних планах Російської імперії, проаналізовано політику російського уряду стосовно Гетьманщини в 30-х рр. ХУІІІ ст., досліджено правовий, соціальний і військовий статус окремих категорій козацтва Лівобережної України 1730-х рр., вивчено форми участі козаків у подіях російсько-турецької війни 1735-1739 рр.; зясовано причини і зміст еволюції козацького стану в контексті воєнних подій другої половини 1730-х рр. Російсько-турецька війна 1735-1739 рр. засвідчила, що лівобережне козацтво в цей час перебувало на етапі перетворення з військового стану на стан, у якому переважають цивільні ознаки, які все більше домінували. The most of leftbanks Cossacks considered that war is not the sense of life, but the participation of the leftbanks Cossacks in Russian - Turkish war 1735-1739 regenerationed some traits of cossacks as military society. Крім того, для української історії кінця XVII-XVIII ст. актуальною можна вважати проблему "війна і Гетьманщина як соціально-політична структура, війна і козацтво як соціальна структура", а з огляду на те, яке місце займало козацтво у суспільно-політичному, економічному, культурному житті Лівобережжя, в сучасній історіографії вона набуває виняткового значення.Оскільки центральною проблемою дослідження є визначення становища козацтва як військової спільноти Лівобережної України в ході війни 1735-1739 рр., для її розвязання було виділено низку важливих питань, зокрема, статус різних категорій козацтва, їх участь у бойових діях, ротація кадрів, ступінь боєздатності козацтва, мобілізаційні можливості Гетьманщини, розмежування військових та цивільних обовязків старшини, життя в похідному таборі та стосунки з російськими солдатами і офіцерами, особливості судочинства під час походу та ін. ХУІІІ ст. та місця "козацького питання" у геополітичних планах Російської імперії; праці, присвячені різноманітним аспектам історії Гетьманщини і, перш за все, козацького стану; роботи, що розкривають хід російсько-турецької війни 1735-1739 рр. і участь козацтва у бойових діях; фонову літературу, що дає уявлення про суспільно-політичну, соціально-економічну ситуацію в Російській імперії у 1730-х рр., дозволяє більш адекватно уявити характер цивільних та військових російських урядовців, які безпосередньо впливали на перебіг досліджуваних подій. У цей час ще зарано говорити про наукову розробку проблеми, швидше маємо справу з реакцією суспільної думки на війну, в цей час фіксується память стосовно бойових дій, автори переважно базуються на власних враженнях, переказах, літописах. Міллера та інших містять різноманітну інформацію про економічне, правове становище козацтва, походження козацьких старшинських фамілій та фактори, що визначали їх суспільне зміцнення, а також фрагментарні дані щодо подій 1735-1739 рр. В першій третині ХХ ст. дослідники звернулися до вивчення управлінських структур Гетьманщини, в тому числі особливостей їх функціонування в 1730-і рр. Оскільки центральною проблемою дослідження є участь козаків у бойових діях та становище лівобережного козацтва під час російсько-турецької війни 1735-1739 рр., тому в евристичному плані основна увага була зосереджена на залученні документальних та наративних джерел, повязаних саме з цим колом питань.