Історія та сучасний стан Українського козацтва, напрямки та форми його діяльності, обов’язки і права членів, структура, органи управління. Рекомендації педагогічним колективам закладів освіти по відродженню історико-культурних та господарських традицій.
Аннотация к работе
Найбільших успіхів у боротьбі за політичну незалеж, ніссатмьостійну Україну наш народ досяг у Велику Козацьку доб(УХУІ-ХУІІІ ст.). Під час військових змагань із чужоземними загарбниками - татарами, турками, поляками, литовцями і росіянами в Україні виникли духовні і матеріальні умо,виякі сприяли зародженню, розвитку і зміцненню могутньої національно-визвольної і державотворчої сили Українського козацтва. «Молода Січ» спрямовує свою діяльність на розвиток у кожного юного козака бажань і умінь займатися своїм фізичним загартуванн,яморально-психологічним розвитком, підготовкою себе до активного самостійного жит, тястворення міцної сімї, захисту родини, свого роду та українського наро,дустворення умов для їх процвітання, підвищення авторитету серед інших народів. Українська молодь має глибоко усвідомлю, ващтио козацько-лицарська духовність - одна з найвищих вершин національної духовнос,тіяка була рятівним феноменом в історії рідного народ.УТОМУ справедливим, історично обєктивним є твердження багатьох вітчизняних і зарубіжних учених: доки Україна була козацькою, доти вона була незалежною чи автономн(овю умовах безперервної агресії військової, ідеологічної, мовної, культурної шовіністично-мілітарних держав). ІНЗАВДЯКИ високій виховній ефективності козацько-лицарських традицій лави борців за незалежну Україну поповнили українські січові стрільц,і які отримали міцне національно-державницьке загартування в Січах і вкрили себе невмирущою славою в боях з ворогами нашої держави, яка народжувалася в 1917-1920 рр. Молодіжні організації, які діяли на козацько-лицарських традиціях, функціонували в Галичин,і Буковині і Закарпатті аж до ІІ світової війни, приходу військ СРСР на західноукраїнські землі.
Список литературы
І. Офіційні документи: 1. Про відродження історико-культурних та господарських традицій Українського козацтва. Указ Президента України від 4 січня 1995 року № 14/1995.
2. Про день Українського козацтва. Указ Президента України від 7 серпня 1999 року № 966/1999.
3. Про державну підтримку козацтва. Закон України. Проект. Освіта, № 40, 18-25 серпня 1999.
4. Про Координаційну раду з питань розвитку Українського козац. ТУВКААЗ Президента України від 6 жовтня 1999 року № 1283/1999.
5. Про Положення про Координаційну раду з питань розвитку Українського козацтва. Указ Президента України від 22 грудня 1999 року №1610/1999.
6. Про Національну програму відродження та розвитку Українського козацтва на 2002-2005 роки. Указ Президента України ві1д5 листопада 2001 року № 1092/2001.
7. Про Раду Українського козацтва. Указ Президента України від 4 червня 2005 року №916/2005.
8. Статут Українського козацтва. Зареєстровано Міністерством юстиції України 17.03.1993 №223. Затверджено Великою Радою Українського козацтва10.06.1995. Доповнення, зміни та поправки, прийняті ХІУ Великою радою Українського козацтва 25-26.12.1999.
9. Методичні рекомендації педагогічним колективам закладів освіти України по відродженню історико-культурних та господарських традицій Українського козацтв.а Інформаційний збірник Міністерства освіти України. № 11, червень, 1995.
10. Українська козацька педагогіка. Концепція. 1992.
11. Положення про дитячо-юнацьку військово-спортивну патріотичнугри «Сокіл» («Джура») Українського козацтва. Затверджено наказом Міністра освіти і науки України від 25.12.2003 року №855.
ІІ. З історії козацької педагогіки: 12. Кононенко П. Українське козацтво: шляхи розвитку, традиції виховання молоді. Освіта, № 41, 21-28 серпня 2003.
13. Олійників О. Козацька читанка. Радянська школа. № 4, 1989.
14. Охрімович А. Січовий рух в Галичин. ІВІДРОДЖЕННЯ козацько-лицарських традицій виховання молоді. Освіта, № 44, 15-22 серпня 2001.
15. Орієнтовний зміст виховання школяр. ІВРЕКОМЕНДАЦІЇ щодо організації системи виховної роботи загальноосвітньої шк.ОЛЗИА ред. І.С.Марєнко. Київ. Радянська школа. 1982.
16. Руденко Ю. Історія козацької педагогіки. Програма для педагогічних вузів, факультетів. Освіта, № 44, 15-22 серпня 2001.
17. Сушинський Б. Лицарі Приморського степу. Одеса. 2000.
18. Ткачук В. Феномен козацької республіки. Рідна школа, № 6, 1995.
19. Цьось А. Бойовитість дух,у порив до жит.ТЯСИСТЕМА фізичного і психофізичного виховання запорізьких козаків. Рідна школа, № 1, 1995.
ІІІ. Козацька педагогіка в системі сучасної освіти: 20. Александрова В. Наша цілісна система виховання. Досвід виховання учнів на ідеях козацької педагогіки СШ № 93 м. Києва. Освіта, № 41, 21-28 серпня 2002.
21. Алексюк А. Реабілітоване слово „лицар”. Освіта, № 34, 30 серпня 1995.
152
22. Біленька Г. Методичні матеріали до програми „Сучасне козацько-лицарське виховання дітей і юнацтва України”. Освіта, № 40, 18-25 ctrial 1999.
23. Бурлака Я. Лицарська духовність. Освіта, № 50/51, 6 грудня 1995.
24. Галактіонова О. З Україною - в серц.і Досвід виховання на козацьк-о лицарських традиціях у СШ № 21 м.Кіровограда. Освіта, № 44, 15-22 серпня 2001.
26. Губко О. Пропагувати козацькі ідеали. Освіта, № 44, 15-22 серпня 2001.
27. Денисенко О. І бють джерела у козацькій державі. Дитячо-юнацька асоціація в м.Ізмаїлі, Одеської області. Освіта, № 16, 2-9 квітня 2003.
28. Залізко В. Молоді - лицарську духовність. Виховання молоді на традиціях Українського козацтва. Освіта, № 44, 15-22 серпня 2001.
29. Каюков В. Животворящий дух козацького виховання. Освіта, № 23/24, 18-25.04.2001.
30. Кононенко П. Звернення до державних політичних діячів, працівників науки, культури, освіти, всієї громадськості України. Освіта, № 44, 15-22 серпня 2001.
31. Кононенко П. Козацька педагогіка в системі сучасної осв. ІТДИИРЕКТОР школи, № 34, вересень, 2000.
32. Марченко Р. Дітям - історичну память, лицарську духовність. Козацько-лицарські традиції виховання у СТТТ № 9 м.Києва. Освіта, № 40, 18-25 серпня 1999.
33. Невгодовський . А Сучасна українська козацька педагогіка т українознавство. Директор школи, № 35, вересень, 2000.
34. Основи національного вихованн.ЯКОНЦЕПТУАЛЬНІ положення. Інститут системних досліджень освіти. За заг. ред. В.Г.Кузя, Ю.Д.Руденка, З.О.Сергійчук. К., Ін форм. - видав. Центр „Київ”, 1993.
35. Підлубний П. Від „козацької родини” - до козацької Україн.и Козацькі організації. Освіта, № 41, 21-28 серпня 2002.
36. Подберезький М. Утвердження козацьких ідей на Слобожанщині. Освіта, № 41, 21-28 серпня 2002.
37. Попович А. Національні види бойових мистец.ТВОСВІТА, № 41, 21-28 серпня 2002.
38. Потапов С. Наукові основи лицарського гарту. Освіта, № 41, 21-28 серпня 2001.
39. Руденко Ю. Програма Всеукраїнської дитячо-юнацької і молодіжної організації „Молода Січ”. Освіта, № 7/8, 3-10 лютого 1999.
40. Руденко Ю. Програма Всеукраїнської дитячо-юнацької і молодіжної організації „Молода Січ”. Освіта, № № 19/20, 31 березня - 7 квітня 1999.
41. Руденко Ю. Виховання в учнів лицарської духовнос. ТРІ ідна школа, № 7,1996.
42. Руденко Ю. Прагнуть навчатися в козацьких колегіу.МАЗХАКЛИК до створення козацького колегіуму. Освіта, № 41, 21-28 серпня 2002.
43. Руденко Ю. Сучасне козацько-лицарське виховання дітей і юнацтва України. Програми для педагогічних вузів, факультетів. Освіта, № 65/66, 24 вересня -
1 жовтня 1997.
44. Руденко Ю. Українська козацька педагог.ІКАВІДРОДЖЕННЯ, пошуки, перспективи. Рідна школа, №4,1994.
45. Скрипиць М. Ростимо патріотів України. Козацька Республіка СШ №235 м.Києва. Освіта, № 40, 18-25 серпня 1999.
46. Статут дитячої, юнацької і молодіжної організації „Молода Січ”. Освіта, № 41/42, 25 серпня - 1 вересня 1999.
47. Тимофєєв В. Школа козацько-лицарського виховання - берегиня духу села. Наша школа, № 5-6, 2000.
48. Тимофєєв В. Річ про Адамівську Січ. Білгород-Дністровський. Т.1. 2001, т.2. 2002, т.3. 2003.
153
49. Тимофєєв В. Організація учнівського самоврядування в школі козацько лицарського виховання. Наша школа, № 2, 2002.
50. Тимофєєв В. Адамівський курінь „Молодої Січ”.і Школа козацьк-о лицарського виховання. Освіта, № 52, 6-13 листопада 2002.
51. Тимофєєв В. Адамівська громада. Білгород-Дністровський. У 2-х тт. 2003. 52. Тимофєєв В. Адамівська Січ - школа козацько-лицарського вихованн.я
Білгород-Дністровський. 2004.
53. Тимофєєв В. Козацька педагогіка - сучасна освіта. Білгород-Дністровський. 2005.
54. Тимофєєв В. Річ про Буджацьку Січ. Білгород-Дністровський. 2006.
55. Тимофєєв В. Козацьке тілодуховиховання. Білгород-Дністровський. 2006.
57. Тимофєєв В. Козацько-лицарське виховання. Білгород-Дністровський. 2007. 58. Тимофєєв .В Школа козацько-лицарського вихова.ННЯБІЛГОРОД-
Дністровський. 2007.
59. Тимофєєв В. Виховання козака-лицаря. Білгород-Дністровський. 2007.
60. Тимофєєв .В Теорія та практика козацького ви.ШКБОЛІЛУГОРОД-Дністровський. тт.1,2. 2007.
61. Тимофєєв В. Козацький вишкіл. Білгород-Дністровський. тт.1,2. 2007.
62. Тимофєєва С. Сучасне українське козацтво на півдні Одещин.ИБІЛГОРОД-Дністровський. 2005.
63. Тимофєєва С. Сучасне козацтво Білгород-Дністровщи.НИБІЛГОРОД-Дністровський. 2006.
64. Усатенко Т. Лицар - козак - монах - джентльмен. Освіта, № 44, 15-22 серпня 2001.
65. Ушанова С. Сучасне лицарство Задністров.’ЯБІЛГОРОД-Дністровський. 2007.
***
154
ЗАМІСТЬ ЗАКІНЧЕННЯ.
Офіційна українська педагогіка не заперечує , тщоого козацтво стало найдосконалішою формою вияву генетично закодованих здібностей іможливостей нашого народу. І тому в концепції національного виховання реалізація науково обгрунтованих і випробуваних історією козацько-лицарських виховних традицій- вважається одним із найефективніших українознавчих підходів у навчально-виховній роботі.
Турбує сумна історія нашої української педагогі:киз уходом ентузіаста тихо конає й його ідея; добре якщо ентузіаст зможе описати свій досвід, залишивши його на шпальтах історії педагогіки; а якщо ні? Тоді досвід зовсім зникає …
Адамівській школі пощастило: її директор описав досвід роботи педагогічного колективу школи козацько-лицарського вихован; няіншим школам Задністровя поталанило не так ... Багато матеріалів їхньої роботи вже зникл, ибагато чого не запамяталось … Тому досвід цих шкіл не подано належним чино,мфрагментарно; та ще й самі педагоги не розуміють важливості своєї роботи …
Але, як би не бул, озагальновизнано, що у період моральної кри,зи дегероїзації і деморалізації значної частини нашого суспільства творч відродження культурно-освітніх і виховних козацьких тради-ційодна з необхідних і найважливіших граней зміцнення могутності України.
Практично в усіх країнах були різні воєнізовані групи населення, які виконували специфічні функці,ї повязані з військовою службою(Іспанія - реконкистадори, Швейцарія - кнехти, Балкани - гайдуки, клефти, граничари, Україна - козаки, гайдамаки, Індія - гуркхи, Японія - самураї). Виникало військове громадство в період смут, в умовах прикордонних конфлікт, іврелігійних війн і війн за національну незалежність, здіснення колонізацій. На початкових етапах існування основним заняттям таких громадств була війна напіврозбійницького характер.УОДНАК пізніше вони або переходили на службу до держави на договірних началах, або щезали...
Логіка історичного процесу невблаганна- при закритті “прикордонних” зон потреба в відважних й умілих вояках-колонізаторах минає.
Але козацтво (зокрема, на Буджаку) проіснувало до початку ХХ століт.тя Цьому сприяли такі причини: - існування територій, що потребували колонізації (до речі, наш Буджак); це виступало своєрідним “гарантом” існування козацтва, найбільш пристосованого для рішення колонізаційних завдань;
- в державі, в якій є феодальні пережитки, із режимом, що спирався на досить вузьку соціальну ба,зукозацтво як опора самодержавя бу“лпориречено” на “підтримку” із боку уряду й “захист” від розмиву як військового стану.
По мірі укріплення державності й експансії держави на прикордонні території у козацтва не було іншого шля, хяук увійти до державного організму на умовах відбуття служби, збереження, з поступовим відмиранням декількох вольностей або зникнення козацтва загало. МЩО й відбувалося в пореформений ,пераіод завершились ці процеси в роки громадянської війни й сталінської модернізації...
Вже до початку Першої світової війни козаки були лише військовою силою з неефективною економікою й були анахронізмом, який пережив свою доцільність для держави. Процес індустріалізації, модернізації, репресивні міри знищили ідентичність козаків, від них залишились лише легенди...
Відбулася втрата традицій через фізичне винищення значної частини козаків і членів їхніх сімей(1919-1920 роки - “розкозачування”), депортації козацького населення в інші місця (20-30-ті роки ХХ століття), а в місцях традиційного проживання - розбавлення чужинцями-некозаками (20-40-ві роки ХХ столітт).я В Буджаку - теж саме, тільки ворогом місцевого козацтва виступала боярська Румунія. Такий стан був на початок 90-х років ХХ століття, коли в Радянському Союзі почався
155 бурхливий рух визволення від гніту тоталітарного комуністичного режиму, відомий під назвою “перебудова”.
Модернізація держави порубіжжя ХХ-ХХІ століття в якості свого природнього слідства припускала певне пожвавлення зацікавленості до політичної архаїці та традиціоналізму. Концепт “світлого майбутнього” який характерний для радянської епохи, було змінено на “світле минуле”. Практичною проявою цього “кидка назад” стало виникнення багатьох організацій, які будувалися на основі середньовічних, за своєю суттю, політико-правових, соціальних понять: стану, корпоративізму, жорсткої ієрархічності. Як гриби після дощу, виникали численні дворянські зібрання, купецькі гільдії та ін. Одним з яскравих проявів подібного роду став рух “взіадродження козацтва”.
Ще до розпаду СРСР лідери й активісти нового руху оголосили головною своєю метою “відродження” козацтва. Це поняття до теперішнього часу залишається ключовим для всіх програмових документів українських неокозаків. Із самого початку їх ідеологи сприймали історичне минуле як но,рмяуку необхідно відновит.и Це виразилося в різних форма: хвід атрибутики (відродження козацьких прапорів- Задністрове земляцтво) до висування територіальних претензій до су,сідяікві займають “козацькі земл”і (Буджацька Січ).Стихійний рух відродження козацько лицарських традицій в Україні започаткував
І етап загальноукраїнського козацького відродженн. ЯХРОНОЛОГІЧНО цей етап охоплює події 1984 - 1991 рр. і характеризується відновленням зацікавленості історією українського козацтва та власною родовою спадщино. ЮСАМЕ тому виник дещо романтичний потяг до славного козацького мину.ЛОЩГОЕ одним доказом активізації козацького відродження в Україні (зокрема на Буджаку) стала активізація політичного життя під гаслом визволення України.
У 1989-1999 роках козаків “опікувало” керівництво КПРС та КПУ. “Перебудову” політичної лінії КПРС-КПУ по відношенню до козацтва, яка намітилася в кінці 1980-х років, можливо пояснити декількома причинами.
По-перше, партійному керівництву необхідно було тримати під контролем процес формування багатопартійност,і а відтак, й громадські течі,ї які виникали в результаті цього руху.
По-друге, в умовах кризису офіційного світогляд, у КПРС потрібні були нові ідеологеми.
По-третє, якийсь новий рух повинен був стати одним з важелів протидії українському РУХУ Чорновола, інструментом його стримування. Тоді ж й пройшов перший розкол (козацтво РУХУ й “реєстровці”). Подальші політичні події (серпневий путч 1991 року, президентські, парламентські, місцеві вибори та і.н) показали, що ідея “загальнокозацької єдност”і (як і в1917-1922 роках) приносилась в жертву політичним пристрастям (на Буджаку - розгром Задністрового земляц,тва Буджацької Січі).
Гасло визволення України стало у1990 році прапором єднання всіх ти,ххто сприймав козацтво як споконвічну сил, ущо виборювала волю Україн.ИНАСЛІДКОМ цього стало обєднання козацьких осередків в єдине Українське козацтв.ОВ цей час перебування у лавах Українського козацтва було певним випробуванням на мужність (на Буджаку - перебування в лавах Білгород-Дністровській палан)ц, ібо офіційна влада почала ставитись до цієї структури відверто . ВПООРРОЯЖДЕ із цим невизначеність пріоритеті,в брак досвіду і авторитетних провідників суттєво ускладнювали розбудову козацьких структур. Саме тому піднесення 1990-1991 рр. не було належним чином використано у справі становлення підвалин Українського козацтва. Після здобуття Україною незалежності т,ещо обєднувало і вело вперед козацькі структури, зникло.
В нових умовах 1992 р. розпочався ІІ етап відродження козацької спадщини на Україні. Він, насамперед, характеtrialався пошуком пріоритетів у розбудові Українського козацтв.а На жал,ь впливи родових козаків і , тхитхо розумів
156 необхідність орієнтації на спадкові цінності козацького лицарства, були слабкими. За таких умов виявилась відсутність єдності і намагання підмінити традиційни козацько-лицарський істотний критерій чим завгодно: - абстрактним патріотизмом;
- козацькими демократичними традиціями;
- бізнесово-господарчою та фермерською діяльністю; - охоронною діяльністю;
- клубами “козацького відпочинку”; - іншим.
Наслідком цього стала розмитість та відсутність єдиного підходу визначення критерію приналежності до козацького товариства (відповідно до сутності історичної козацької спадщин)и. Результатом цього стала криза і дезорієнтація Українського козацтва у середині 90-х рр. ХХ ст. Найяскравішим виявом цього стало утворення паралельних місцевих та загальноукраїнських козацьких організацій (утворення на Буджаку багатьох радонових та обласних структур). Так розпочався ІІІ етап козацького відродження в Укр,аїнкоі ли штучність та формалізація цього процесу набули загрозливих розмірів.
Починаючи з кінця 2001 року можна виділити ІУ етап козацького відродження. Він характеризується посиленням уваги держави до розвитку козацьких структур і зустрічним прагненням отримати державну підтримку зі сторони більшості новітніх козацьких обєднань. Ця тенденція нагадує ситуацію кількарічної давнини в Р,осії коли козацький рух було поділено на реєстровий і на нереєстрови, йхоча цілий ряд проблем так і не було вирішено. Для ситуації з відродженням козацького руху в Україні ця перспектива є неоднозначною, бо цей рух є занадто кволим, розрізненим і слабо повязаним з традиційним родовим устр.ОЄТМАКИЙ стан речей загрожує повною формалізацією українського козацького відродження.
Козацькі організації стоять відокремлено у загальній масі обєднань громадян за інтересами, соціальним статусом чи грішми. Нечасті публікації в пресі, присвячені козакам, в основному стосуються або парадної сторони їхньої діяльност(іусі про перебіг Великих Рад і масових нагороджень самодіяльними о)р, деанбаоми фінансових сторін особистісних конфліктів усередині козацького рух. УНАСПРАВДІ за парадним антуражем - усілякими шароварами, вольтижуванням і клонуванням гетьманів - від очей широкої громадськості ховаються цікаві процеси.
У запеклій боротьбі між комуністами, націонал-демократами козацтво займало скоріш вичікувальну, ніж активну позицію(хоча спочатку козацтво утворювалося як активні охоронно-штурмові загони РУХУ - брало участь у хресних ходах, церемоніях покладання травянистої рослинності до підніжжя бронзових борців і антуражна охорона неформальних заходів РУХУ).
Оскільки здобуття незалежності України відбулося мирним , шлях призначення козацтва і його подальша доля змусила губитися в здогадах не тільки нове керівництво України, але і самих лідерів козацтва. Сотні молодих і фізично міцних чоловіків в козацькій формі опинилися на узбіччі політичних процес (особливо це стосується Білгорода-Дністровського, де відбулася ліквідація гарнізону;
сотні молодих офіцерів залишилися без роботи).
І війни ніякої ні з ким не бул.ОКУДИ бідним січовикам податися? Поки козаки думали, закрилася остання ніша - рекет. Організована злочинність вже набрала бойовиків і козакам не знайшлося місця навіть серед “биків”. Можливо, це був як раз той випадо,к коли інертність керівництв, айого небажання що-небудь роби,ти зробила козацькому руху добру послугу. Практично ніхто з козаків - за одиничними випадками - не заплямував себе звязками з вітчизняними і закордонними мафіозі.
Таким чином, до середини 90-х років козацькі організації в Украї(ніі на Буджаку) виявилися в стані недофінансованості і недозатребуванос. ТІКОЛИ немає якоїсь обєднуючої си,лицілком природн,о в середині будь-якої організації
157 починається пошук і “призначення” винних. Українське козацтво стрясає цілий ряд скандалів, розколів і виключень з рядів.
Головна проблема козацтва - визначити свою роль у соціально-політичному житті суспільства. Козацтво - соціально-політичний моноліт чи плід тимчасового компромісу між владою та частиною суспільства?
Спроба сучасних реформаторів збудувати нове суспільство з орієнтацією лише на економіч, ніринкові розрахунк,и неминуче провалитьс.я Суспільство засновується на ідеї моральності й цементується духовними прагненнями наро.ду Ідеологія козацтва фундується на таких зас: АДХАРХИСТИЯНСТВО (Православя), прагнення до “Народовладдя” та самоврядування в організації свого життя й на усвідомленні святого свого обовязку - захищати рідну українську землю й українську державність (“Душу - Богу! Серце - Людям! Життя - Батьківщині! Честь - нікому!”).
Це стало в перебігу віків свого роду генетичною особливістю козацького характеру. Й в сучасному суспільстві, коли значний відсоток населення України розгубив, не мав або розміняв свої ідеали на “речовизм” та долари, козацтво за рядом обставин стало найбільш стійким носієм національно-історичних традицій українського н,ароду здатне зіграти роль свого роду каталізатора громадської самосвідомо, сотчіолити всенародний рух за відродження України-Батьківщини.
Сучасні зміни геополітичної ситуації (тероризм, територіальні претензії Румунії до України - Буджак) висунули на порядок денний питання про додаткові гарантії захищеності та безпеки, територіальної, державної цілісності, забезпечення мирного проживання населення, підтримка на достатньому рівні мобілізаційних ресу.рсів Цими обставинами в теперішній час продиктована увага державних структур до українського козацтва.
На сучасному етапі в Укра, ЇНРІОСІЙСЬКІЙ Федерації та Білорусії козацтва відроджуються головним чином як громадські організації з культуроло,гічними господарськими, виховними, охоронними та іншими функціями. Трансформація цих організацій у військові не передбачається. В Придністровї на рівні Закону визначено, що козацтво виступає як громадський рух з воєнізованим характером діяльно,стаі головним його завданням є захист Вітч,изснпирияння зміцненню та розвитку державності і державної влади.
Нерозвиненість законодавчої бази відродження та розвитку Українського козацтва може бути пояснена ти,мщо процес розбудови козацьких організацій в Україні іде мляво. Істотною перешкодою розвитку козацтва є концептуальна невизначеність цього процесу.
Початок здійснення державної політики України щодо козацт,ваяк правило, повязують із прийняттям Указу Президента Україн(Ли.Кравчук) за №141995 від 04.01.1995 року “Про відродження історико-культурних та господарчих традицій Українського козацтва”.
Тоді ж почався процес з очищення лав козацтва від політичних екстремістів, із залучення до “відродження” менш ангажованих, але більш кваліфікованих лідерів. В цьому сенс “одержавлення” уособлює для козацтва в цілому позитивну тенденцію, бо дає йому шанс на приведення себе у відповідність з реаліями сучасного громадянського суспільства. Але рішення питань, повязаних із визначенням основ козацької служби, в майбутньому.
Можливо, включення козацтва в систему“держава” призведе до виникнення статусу військових козачих спільнот, які будуть поєднувати в собі риси й держави й громадської організації.
Що є українське козацтво у минулому й сучасному ? ЧЩАСОІ ми активно “відроджуємо” й намагаємось “використати”? Чи зможе козацтво зайняти свою нішу в ХХІ столітт?і Як в сучасних умовах силами громадської організації відродити тип козака-лицаря? Як згуртувати таких людей? На якій основі відроджувати козацтво?
Історія українського державотворення переконливо свідчить про, щтео в цьому історичному проце,сіпорівняно з іншими суспільно-політичними сила, ми
158 козацтво відігравало вирішальну, провідну роль. Тому національні інтереси України вимагають створення державних докумен,тівзокрема законів, постанов, які б сприяли дальшому розвитку українського козацтва як могутньої націотворчої і державотворчої потуги, залучення до його лав найширших верств співгромадян з метою пробудження і спрямування їхньої енергії на розвязання історичних завдань, що стоять перед нашим суспільством і державою.
Факти неспростовно свідчать, що високі духовні набутки українського козацтва, його видатних представників - державних і політичних керманич,івдіячів науки і культури на сьогодні залишаються невідомими широким верствам наш суспільства. Не пробуджена і незадіяна до конкретних державотворчих справ і не організована в козацькі форми інтелектуальн,адуховна і практично-дійова енергія сотень тисяч наших співвітчизни;ківвона ще «дрімає», «спить» і не набуває продуктивних і ефективних, суспільно корисних форм, справ і чину державотворчого характеру.
Оформлення й згуртування козаччини швидше відбувається в тих регіонах, де загострюються військові міжетнічні, міжнаціональні, міждержавні конфлікти (Кубань, Прикавказя, Придністровя). Відсутність можливостей виконання військових функцій призводить (як показує досвід) до розброду і хитань у trialькому середовищу, яке в свою чергу веде до невизначеності подальшої долі і самого козацького зєдна.ння Ситуація може змінитися лише за умови зміни пріоритетів козаччини із військових на господарські й культурні. Це не означає, що козакам на державному рівні не може бути довірено охороняти кордони країни чи наглядати за правопорядком усередині держави (приклад - чергування козаків на ділянці Старокозацької прикордонної застави). Сучасні козацькі формування можуть стати повноцінною національною гвардією, яка буде поставлена на службу нар. ОДУУ цьому випадку необхідна допомога держави. І не стільки матеріальна, скільки юридична. Саме на державному рівні мають бути trialенні питання щодо юридичного статусу козацьких військ.
Справжнє відродження козацтва на Україні почнеться то,діколи до його лав увіллється молодь, що вболіває за народні справ,ипрагне кращого сьогодення та працює на духовне і матеріально багате майбутнє (молоді козаки, які пройшли школу козацько-лицарського виховання); коли теперішні козаченьки чітко усвідомлят,ьщо по них судять про все козацтво і народ у, відцмілоовмлуяться від своїх користолюбних цілей і на перше місцепоставлять служіння народ;уколи між козаками і науковцями-просвітянами встановляться тісні звязки та налагодиться співпраця на ниві дослідження історико-культурної спадщини козач. ЧИІ нитоді відроджене козацтво стане тією широкою суспільно-політичною і культурницькою течією, яка згуртує всі верстви українського народу і зможе цивілізованими методами вирішувати нагальні питання сьогодення в імя народу і для народу.
Для історичних козацьких структур основним змістом і суттю їхнього існування була специфічна військова справа у відповідних суспільно-політичних та природн-о географічних умовах. Завдяки цьому на засадах архаїчних військово-лицарських традицій сформувалась комплексна система козацького військового -буття козацько-лицарське мистецтво. Це мистецтво (специфічне бойове мистецтво зі зброєю та на його основі- рукопаш; козацьке звичаєве право; елементи архаїчної військової маг;ії пісенно-енергетична практик;а особливе світосприйнятт)я і є сутністю української козацької спадщини.
Тільки через відродження і поширення основ військово-лицарської спадщини ми можемо вести мову про реальне наслідуванн,яа отже і відповідність сучасного козацтва історичним аналогам. Але до сьогодні розуміння пріоритетності дійсного відродження українських козацьких традицій у цьому контексті не д.осягнут Причинами цього є: - переважно хибні уявлення про сутність козацької , спащдощини сформувалися під впливом романтично-історичної художньої літератури та певних
159 стереотипів вітчизняної і зарубіжної історіографії, розроблених відносно тих чи інших історіософських концепцій;
- відсутність сприятливих умов для повноцінного відродження козаччини;
- розмитість або повна відсутність дійсних пріоритетів козацького відродження;
- руйнація родових козацьких звязків та втрата традиційного козацького середовища ( родовий козак - представник спадкового козацького род, ужиттєві принципи якого сформувались на засадах цінност, епйритаманних специфічному середовищу козаків-воїнів: пріоритетність чоловічого начала у всіх царинах бут;тя шанобливе ставлення до родових та загальнокозацьких з;вичапїоввага до військової справи взагалі і особливо до специфічної козацької військової спадщин;и ознайомлення з основами козацького бойового мистецт; всаприйняття особливих стереотипів поведінки та віднос,инзаснованих на засадах козацького зви;чаю можливе ознайомлення з елементами військової магії; здоровий спосіб життя).
Основні причини гальмування козацького відродження такі: - вплив різноманітних політичних сил;
- протилежна конфесійна орієнтація;
- залежність від окремих гілок влади та економічних еліт; - особисте ворогування новітніх козацьких керівників;
- брак конкретної діяльності.
Але якщо обєктивно та тверезо проаналізувати процес,иякі в теперішній час йдуть в українському козац,твтіо ми побачим, ощо саме козацтво поки ще розпорошено й неорганізоване. І причин для цього більш ніж достатньо.
По-перше, козаків розпорошують т,і хто не бажає появи на політичній арені України нової грізної громадської сили. Для цього козаків утягують до різних апаратних та партійних ігор. Сучасний козацький рух лише встиг набрати сил,уа в його середовищі через75 років після революції зявилис“ьбілі” й “червоні”, “самостійники” й “державники”, “наші” й “не наші”, які готові знову схрестити шаблі.
По-друге, розпорошеності цієї підсобляють самі коза,кипіддавшись розгулу марнослівя та егоїзму, пробуджених сучасною революційною хвилею, яка зберегла на своїх прапорах характерний для всіх революцій гасло: “Хто був ніким, той стане всім!” В результаті цього козацтво й не помітило, як опинилося в тенетах численних паралельних організаційних структур, які між собою ворогують.
По-третє, відсутність наукового узагальнення багатовікового служіння козацтва Неньці-Україні виявилося при перших крокахйого державного становлення. Щоб вирішувати проблеми, які виникають, необхідно вивчити механізм функціонування традиційних козацьких вій,ськпроаналізувати діяльність козацтва в період демократичних перебудов й громадянської війн1и917-1922 років. На базі цих досліджень визначити, що можливо використати задля вироблення сучасної єдиної державної політики становлення козацтва й правильно виявити сутність козацького загалу, козацької громади, козацького війська.
По-четверте, козацтву необхідно формувати наскрізну систему підготовки й виховання козака як державної людини через сім-’юсередню школу - вищий навчальний заклад (готувати кадри).
Й тому на сучасному етапі розвитку неокозацтва головне пя-теувага до сучасної школи - найімовірнішому осередку формування сучасного козака лицаря. А в школі: - труднощі та проблеми випливають із сучасних труднощів : громади економічних, демографічних, соціальних;
- термінове розвязання всіх проблем школи неможливо(особливо соціально-економічних, фінансових, частково методичних), але проблеми виховного характеру ми повинні вирішувати негайно; основне завдання школи на сучасному етап-і протистояння бездуховності, руйнації національної моралі;
- громада живе й розвивається доти, доки в ній живе багатим духовним життям школа, тому школа повинна і може стати осередком духовн,осбтеірегинею духу
160 громади; для цього вона має бути відкритим навчально-виховним закладом з громадсько-державним управлінням;
- один з шляхів вирішення проблем сучасного виховання учнів- національне виховання у формі козацько-лицарського («лише виховуючи українця, можна виховати українця») та розумні ідеологізація і політизація виховного процесу (формування патріота, громадського діяча починається з його участі в діяльності дитячих і юнацьких громадських організацій;
- неможливо виховати особистість тільки в шко;лішкола виховує разом із сімєю, виробничим колективом, громадою;
- у вихованні національно свідомих козака та берегині є три ступен(яетапи): родинно-дошкільне виховання козачати та ле,ліродинно-шкільне виховання джури та дани, громадсько-родинне виховання козака та берегині;
- кожен з етапів козацько-лицарського виховання має свої особливості і проводиться: 1. Родинно-дошкільне - через роботу з батьками дошкільнят та введенням спеціальних курсів до програми дитячого садочка.
2. Родинно-шкільне - у формі роботи школи козацько-лицарського виховання: А. Класна робота за рахунок шкільного компонент(вуаріативної складової навчального план)у з основних дисциплін козацько-лицарського виховання.
Б. Позакласна робота за рахунок годин гурткі,ву формі Козацької республіки (одна з форм самоврядування учнівського колектив) ута класних козацьких загонів.
В. Позашкільна робота у формі діяльності дитячо-юнацької організації «Молода Січ» Українського козацтва.
3. Громадсько-родинне - у формі діяльності учнівського куреня Українського козацтва та місцевого осередку жіночої громади Українського козацтва;
- основна мета сучасної школи козацько-лицарського виховання формування в родині, школі і громадському житті творчу особистість козак-а лицаря, захисника рідної землі з яскраво вираженою українсь національною свідомістю і самосвідом,істсювітоглядом і характер,ом високою мораллю і духовністю;
- у період розбудови незалежної України у громадс, ькшокмілуьному і родинному житті нам потрібен насампередкульт лицарства: лицарський дух не дасть нудити у духовній ниц, осісттіоричному безпамятств; і тому включення потенціалу козацько-лицарської духовності у виховний процес значно активізує формування вільно, ї з стійкими морально-вольовими якост,ямсиилою духу особистості;
- ykpatriala козацька духовність- це історично сформована система духовних багатств лицарської верстви рідного народу, яка виробила і в своєму бутті, способу життя відобразила найвищі цінності його національної душі, філософії, характеру, світогляду, моралі, правосвідомості, естетики; це лицарська духовність, компоненти якої розвиваються у напрямі довершенос,тінайглибшого відображення потреб, інтересів української нації, держави;
- практичний досвід стверджу,є що школа козацько-лицарського виховання може (й повинна!) бути центром духовного життя, берегинею духу громади, але для цього їй потрібно бутинаціональній, мати національно налаштовані кадр, и лицарів духовності у самій школі, а в підгрунті - сформовану громадську думку та козацькі звичаї і традиції громади.
Отож, бажаючи всім плідної педагогічної прац, іхочеться одного: щоб люди пишалися сучасними козаками так, як Наливайком, Трясилом, Сірком чи Палієм... А 161 для цього хочуть вони бачити не погон,илампаси й незаслужені нагороди, а реальні справи!
Душу - Богу! Життя - Батьківщині!
Серце - людям! Честь - нікому! Слава козакам! Слава Україні!
Нехай ці слова служать дороговказом для нас.
***
162
ЗМІСТ
Від автора. 1 І. Державні документи про козацтво. 3 ІІ. Документи козацтва. 31 ІІІ. Документи міністерства освіти і науки України щодо козацтва. 46 ІУ. Навчально-виховні заклади козацького спрямування. 66
У. Громадські організації козацького спрямування. 126 Рекомендована література. 156 Замість закінчення. 158
@Тимофєєв В.Я. Козацький громадський рух. СПД СП. Свідоцтво про державну реєстрацію Серія В01 № 394516 від 23.02.2006 р. Замовлення № 251/12-07 від 07.11.2007 р. м. Білгород-Дністровський.