Ознайомлення із історією виникнення козацтва. Перші магнати, що організовували новий стан. Вивчення питання заснування та діяльності Запорозької Січі. Влада стихійних зборів. Міські та реєстрові козаки. Історія тривалої боротьби проти турків і татар.
Аннотация к работе
Підсумком формування на рівнинах Придніпровя нового суспільства стала поява нового стану, що міг народитися лише на порубіжжі, - стану козаків. Тюркське за походженням слово "козак" означало вільних, незалежних від пана людей, які не мали чітко визначеного місця в суспільстві й населяли безлюдні окраїни. Хоч до козацьких лав вливалися поляки, білоруси, росіяни, молдавани та навіть татари, все ж величезну більшість населення Придністровя складали українці.Однак важливішим було те, що вони знайшли в козаках ідеальних оборонців кордонів від татарських наскоків, а одним з найобтяжливіших обовязків старостів якраз і був захист кордонів. Козацтво було провідною суспільною силою в боротьбі за національне визволення України. Він також дораджував тодішньому польсько-литовському урядові (бо тоді Україна належала ще до Литви, але литовський князь був і королем польським), щоб за Дніпровими порогами побудувати замки й розташувати там козацькі залоги для оборони прикордонних земель від ворогів. Вони обидва виступали майже одночасно в 1510-1535 рр. Дуже скупі історичні відомості маємо про перших справжніх козацьких отаманів, що водили козаків, поки ще не було Січі. Молдавію заселяли здебільшого українці, і поки краєм управляли молдавські воєводи, то українцям було там добре, бо ті воєводи, або "господарі" прийняли були українську мову, віру і звичаї.Зокрема, населення Канева у 1600 р. налічувало 960 мешканців, що належали до стану міщан, і понад 1300 козаків з родинами. Як і січовики, міські козаки ігнорували урядову владу, визнаючи лише своїх старшин. Розуміючи марність будь-яких спроб підпорядкувати далеку й непокірну Січ, польський уряд, проте, сподівався залучити до себе на службу міське козацтво чи принаймні певну його частину. І хоч цей загін незабаром розформували, його поява стала важливим прецедентом: уперше польський уряд визнав козацтво чи принаймні його представників як окрему соціальну верству, що аналогічно іншим мала право на самоврядування.Відносно заможне реєстрове козацтво різко відрізнялося від нереєстрових козаків, які рідко коли мали більше, ніж прості селяни.На перших етапах свого формування нереєстрові козаки, і особливо запорожці, в очах не лише магнатів та королівських урядовників, а й великої частини простого населення мало чим відрізнялися від розбійників і покидьків суспільства. На кінець XVI ст. такий негативний образ козака зазнав змін, принаймні у свідомості нижчих верств, великою мірою завдяки тому, що козаки дедалі частіше й зухваліше нападали на татар та їхнього могутнього сюзерена - оттоманських турків. Певна річ, запорожцям імпонувала здобута в нападах на турків слава, але, організовуючи походи, вони також мали і практичні цілі: відтіснити татар фалі від своїх поселень, а захопленою в оттоманських містах здобиччю примножити свої прибутки. Із цією метою козаки будували флотилії з 40-80 чайок - довгих, вузьких і неглибоких човнів, у кожному з яких могло вміститися близько 60 чоловік. У наступні роки козаки все частіше організовували такі походи, завойовуючи цим гучну славу, адже в ті часи Оттоманська імперія була наймогутнішою державою світу.Цей час, що вмістив у собі кілька історичних діб - визвольну боротьбу, державність, руїну, втрату завоювань і закріпачення - в культурному відношенні був надзвичайно плідним. На українських землях виросли десятки нових міст, склалася європейська освіта, нових висот досягло книгодрукування, зявилася архітектура, що не поступалася гармонійністю і пишністю світовим зразкам, оригінальне малярство, самобутня музика.
План
Зміст
Вступ
1. Первинна організація козацтва
1.1 Перші магнати, що організовували козаків
1.2 Запорозька Січ
2. На стихійних зборах…
2.1 Міські та реєстрові козаки
2.2 Заможне реєстрове козацтво
3. Боротьба проти турків і татар
Висновок
Література
Вывод
Українська культура XVII-XVIII ст. - це духовний образ однієї з найважливіших епох нашої історії. Цей час, що вмістив у собі кілька історичних діб - визвольну боротьбу, державність, руїну, втрату завоювань і закріпачення - в культурному відношенні був надзвичайно плідним. На українських землях виросли десятки нових міст, склалася європейська освіта, нових висот досягло книгодрукування, зявилася архітектура, що не поступалася гармонійністю і пишністю світовим зразкам, оригінальне малярство, самобутня музика. Література виробила ті форми і стильові засоби, на які могла спертися українська література нових часів.
В усіх галузях діяльності і в усіх сферах життя відбулися глибокі зрушення і зміни. Шануючи традицію, українські діячі - від воїнів та політиків і до митців - дивилися на світ новими очима - і тому в ці часи так багато свіжих, оригінальних надбань. За памятками культури цих часів відчувається творець - талановитий і волелюбний народ, наполегливий і неослабний у своєму прагненні творити власний український світ.
Список литературы
1. Андрущенко В.Л., Федосов В.М. Запорозька Січ як український феномен. - К.: Заповіт, 1995. - 173 с.
2. Голобуцький В. Запорозьке козацтво. - К.: Вища школа, 1994. - 542 с.
3. Сергійчук В.І. Іменем війська Запорозького: Укр. козацтво в міжнародних відносинах XVI середина XVII ст. - К.: Вид-во "Україна", 1991. - 253 с.
4. Щербак В.О. Запорозька Січ як фактор консолідації українського козацтва до кінця XVII ст. // Укр. іст. журнал. - 1995. - №5. - С.68. 124-126.
5. Яворницький Д.І. Історія запорозьких козаків. - К., 1990. - Т. 1. - С.102-107; Т. 2. - С.19.