Життя та діяльність Костянтина (Кирила) та Мефодія, місце їх місіонерської діяльності в культурному процесі та вплив на подальший розвиток історії слов"янського народу. Походження слов"янського письма та абетки. Боротьба за богослужіння живою мовою.
Аннотация к работе
Загальні характеристики словян, які дають автори VI - VII століття вказують на самобутність словянського світу, наявність культури певного рівня розвитку. Словянська писемність і література зародилася шляхом боротьби за словян між Візантією і західними католиками. Автор на основі гіпотези, висунутої ще у 1884 році російським медієвістом В.Міллером про виникнення кириличного письма у процесі спілкування словян із греками, дійшов висновку, що кирилиця не була ніким винайдена, а склалася еволюційно - історичним шляхом для практичних потреб словян. З цього приводу С.Висоцький пише: «На два важливих питання походження словянської писемності, яку саме абетку винайшов Кирило і яка з них є старішою - глаголиця чи кирилиця - однозначної відповіді немає. На друге питання відповімо так: глаголицю винайдено у 863 році, і вона старша від кирилиці, але проти кирилиця значно старша від глаголиці.У місті Солуні того часу люди були двомовні: знали державну грецьку мову і свою мову - словянську, тобто болгарську. Як свідчить «Успіння Кирилла», батьки мали семеро дітей, з них наймолодший був Костянтин. Це було місто двоязичне з самої природи своєї: вищий міський клас - то був клас служилий та торговий, складався з греків, Але нищий міський клас - то були словяни. Пізніші словянські памятки, з патріотичного почуття не могли змиритися з думкою, що святі брати були греки, і досить швидко зробили їх словянами. Можливо, як свідчить одне з пізніших джерел, що логофет Феоксит був родичем батька Костянтина Лева, тому вважають, що останні слова при смерті до дружини своєї, що Бог пошле малому синові «батька й такого керівника, що керує всіма християнами» могли відноситися до логофета Феоксита.Незалежності цієї не хотіли німці, могутні сусіди Моравії, і тому постійно «огнем і мечем» повертали собі моравський народ, як тільки він здобував собі волю. Увесь час Моравія настирливо прагне до незалежності, і увесь час німецьке духовенство поборювало цю незалежність, вважаючи Моравію за свою власну єпархію. Коли розпочалися війни Святополкові за незалежність Моравії, німецьке духовенство змушене було втікати. Вони добре знали, що богослужіння народною мовою будитиме самостійницькі почуття серед мораван, і тому заклято виступали проти цього богослужіння мораван, і тому виступали проти цього богослужіння. Чим і скористалися латинські священики, які навязували підступну провокаційну думку Святополкові, що ніби словянська мова - то мова варварська, а служити богослужіння цією мовою - то непрощенний гріх.Повернувшись в Моравію, Мефодій закінчив перекладати на словянську мову Біблію, Патерик і Номоканон. Вікінг, ставши єпископом, забрав собі повну владу, він скасував в своїх єпархії словянське богослужіння й проводив латинське. Він почав розповсюджувати чутки, ніби папа Іоан дав йому особливе доручення доглядати за Мефодієм. Також твердив, що папа ніби засуджував Мефодія за його «неправдиву науку», заборонив богослужіння словянською мовою і звелів передати владу Вікінгові, а Мефодію повертатися туди, звідки він прийшов. Старий архієпископ Моравський Мефодій, на таку поведінку свого вікарія Вікінга послав у 881 році свого посланця до папи Іоанна, що мав розповісти папі про все, що сталося, і відвезти йому лист Мефодія.2.1 Місіонерська діяльність Кирила та МефодіяВ першій половині ІХ столітті, коли розпочав свою діяльність Костянтин, політична сила грецької держави була великою, тому було прагнення поширити свою владу й на непідлеглі народи. Це був час коли богословські диспути були постійною потребою життя, - Їх любили і їх бажали. Візантійська імперія мала багато території, де ці богословські диспути були необхідною складовою духовного життя. В той час улюбленою формою диспутів були застольні бесіди, тому й Костянтина було запрошено на обід і за обідом відбувся вчений диспут. У той час у всьому світі, а особливо в Римі і на Заході взагалі панувало вчення, ніби молитися і правити службу можна тільки трьома стародавніми мовами: іудейською, грецькою і латинською .Цю науку Костянтин не приймав і назвав її три язичною єрессю, бо вона була проти заповідей Христа (Матвій 28.867 році брати отримали запрошення від папи Миколи відвідати Рим . Брати пробувши три роки на моравах , а вже по тому про працю їхню довідався папа Микола, повернулися до Константинополя і вже звідси відправилися до Риму. Річ у тому , що Костянтин ніс мощі Святого Климента, а вони були для папи та римлян найбільшими святощами. У той час римляни взагалі дуже захоплювались збиранням різних релігійних реліквій ,а це ж були мощі одного з перших римських пап Костянтин весь час носив мощі Святого Климента з собою. У Римі було немало духовенства, що було рішуче проти словянського богослужіння.Писемність є найважливішою складовою частиною культури будь-якого народу. Кирилиця - писемність, що відома за книжковими памятками XI-XII ст. її азбука складається з 43 літер, у тому числі з 24 грецьких і 19 ориґінальних словянських. На початку X ст. болгарський письменник Чорноризець Храбр у своєму твор
План
Зміст
Вступ
Розділ І. Костянтин та Мефодій їх життя та діяльність
1.1 Життєвий шлях Костянтина
1.2 Життєвий шлях Мефодія
1.2.1 Боротьба німецького духовенства проти Мефодія
1.2.2 Останні роки життя Мефодія
Розділ ІІ. Діяльність Костянтина та Мефодія та їх культурне значення
2.1 Місіонерська і проповідна діяльність Кирила та Мефодія
2.1.1 Сарацинська місія
2.1.2 Триязична Єресь
2.1.3 Брати в Римі
2.2 Походження словянського письма. Створення абетки як акт культурного значення для словянських народів
2.3 Праця братів в Моравії
2.4 Послідовники і учні Кирила та Мефодія та їх культурна діяльність