З’ясування загальнолюдських моральних цінностей, закодованих поруч з міфами у казковому епосі народів світу. Міфологічна свідомість і закони історичної дійсності в казці. Універсальна модель гармонійного світу в народній казці. Казка в шкільному вивченні.
Аннотация к работе
У сучасному світі спеціалізація знань досягла такого рівня, коли втрачається цілісний погляд на світ і на людину взагалі. Безумовно, інтеграцію знань про людину слід розпочинати з гуманітарних наук, стилістичного освоєння гуманітарної дійсності, бо якраз в гуманітарних науках обєктом вивчення переважно стає «минуле, рідше сучасне, яке невідворотно стає минулим», як зауважує В. Мещеряков. Серед фольклорних жанрів казка, хоч і є пізнішого походження, вже фактично історичних часів, але й у ній, як і в міфі, закодовані універсальні закони світобудови і світовідчуття. У даній роботі обмежимося одним аспектом дослідження проблеми - зясуванням загальнолюдських моральних цінностей, закодованих поруч з міфами у казковому епосі народів світу. Для реалізації цієї мети необхідно виконати такі завдання: · на основі співставлення різних казок народів світового казкового епосу довести спільні мотиви зумовлені міфологічними уявленнями як основою духовної культури людства;Учений подає своє трактування поняття міфу в контексті його соціально-релігійного походження: «Міф висловлює сакральну історію, оповідає про подію, подію в достопамятні часи початку всіх початків. Основним чинником, який зумовив вибір казкового матеріалу, є такий: казка наслідує міф, виступає своєрідним етапом трансформації міфу й одночасно є колективним витвором, а тому здатна відображати багатство символічних смислів, що сформувалися протягом тривалого часу у свідомості певного етносу. Це означає набуття в повторенні способів мислення, які існують в самому мисленні, на зразок тих чи інших морфологічних природних органів. Якщо уява означується як щось менш довільне ніж фантазія, то чи співпадає вона з «мисленням образами», і, більш того, з «мисленням смислами», як говорить про це Голосовкер: «Мислення образами як діяльність уяви є одночасно мислення смислами. Якщо так, то уява через міфологічну здійсненість дійсно виявляє себе не тільки чимось не менш довільним за мислення (раціональне), але і як мислення більш глибинне і визначальне для людини.У той час як у багатьох країнах Європи національний казковий епос ще з ХІХ ст. прагнули видавати багатотомними корпусами, у розшматованій Російською та Австро-Угорською імперіями Україні тільки зрідка зявлялися окремі публікації записів ентузіастів-збирачів. Перед І.Рудченком постала проблема недосконалості наукової класифікації творів фольклору, зокрема казок - казки міфічні, героїчні, пастуші, зооморфні, антропоморфні і т. ін. Та й виділення власне казки серед оповідних творів виявилося досить хитким, тому він пішов тим самим шляхом, що й інші видавці того часу, і піруч з казками помістив різні оповідки інших жанрів. У передмові до збірника "Малорусские народные предания и рассказы" (Київ, 1876) М.Драгоманов запропонував досконалішу на той час класифікацію творів фольклору, його доповнив Павло Чубинський, який у другому томі "Трудов этнографическо-статистической экспедиции в Западно-Русский край" (СПБ, 1878) помістив велику добірку нових записів творів фольклорної прози, та це не задовольняло потреб публікації зібраного матеріалу таких талановитих записувачів, як Андрій Димінський, Іван Манжура, Степан Руданський та ін. У працях більшості фольклористів увагу сконцентровано на збіжності формальних ознак казок, проте ці твори також викликали зацікавлення у філософів, психологів, соціологів, не кажучи вже про літераторів.Такими поняттями передусім оперують космогонія (міфи про походження Всесвіту), теогонія (міфи про походження богів) та міфи про подвиги героїв. При розмежуванні міфу і казки сучасні науковці відзначають, що міф є попередником казки, що в казці в порівнянні з міфом відбувається ослаблення (чи втрата) етіологічної функції, ослаблення строгої віри в істинність фантастичних подій, що викладаються, розвиток свідомої вигадки (тоді як міфотворчість має несвідомий-художній характер) тощо. Суперечки науковців що раніше люди створили - міф чи казку, які-то в ній архетипи, звідки-то могли б узятися в казці тварини, різні монстри і чудесні речі, який народ у якого запозичив той чи той сюжет, як звести б у таблиці, формули, каталоги подібні мотиви, структурні елементи, їх функціональність, трапляються шукання ознак часу та простору тощо. Мелетинський, казка могла відокремитися від міфів унаслідок «розриву безпосереднього звязку цих міфів з ритуальним життям племені. Довільна вигадка, яка чимдалі, тим більше пориває з необхідністю наслідування твердо фіксованих реалій міфу, внутрішня настанова оповідача (казок) на розважальне, а не на світоглядне, пізнавальне ідейне завдання казки, - це ті чинники, з яких поступово постає жанр.Первісно казка виконувалася з магічною метою - забезпечити вдале полювання, підвищити врожайність тощо. Чомусь казка проголошує, що жодної ваги не має ні означення місця, ні часу подій, не малює портрети, пейзажі, інтерєри і т. ін., як у літературних творах, для індивідуалізації характерів персонажів, а все тільки окреслює загальниками, аж до таких абстракцій, як Правда,
План
Зміст
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. МІФОЛОГІЧНА СВІДОМІСТЬ І ЗАКОНИ ІСТОРИЧНОЇ ДІЙСНОСТІ В КАЗЦІ
1.1 Міфологічне мислення як основа культури
1.2 Казка як результат історичного розвитку людства й окремих народів
РОЗДІЛ 2. МОРАЛЬНО-ЕТИЧНИЙ ІМПЕРАТИВ НАРОДНОЇ КАЗКИ В КОНТЕКСТІ МІФОЛОГІЧНОГО СПРИЙНЯТТЯ
2.1 Універсальна модель гармонійного світу в народній казці
2.2 Мудрість як основа цілісного сприйняття Всесвіту
2.3 Герої казок різних народів як носії моральних цінностей
РОЗДІЛ 3. КАЗКА В ШКІЛЬНОМУ ВИВЧЕННІ:ФОРМУВАННЯ У ДІТЕЙ ЦІЛІСНОГО УЯВЛЕННЯ ПРО СВІТ