Види космічних тросових систем, класифікація способів їх застосування на низьких навколоземних орбітах. Етапи та напрямки розвитку даної технології від зародження ідеї до сьогодення, оцінка подальших перспектив. Можливості тросових систем у космосі.
Аннотация к работе
Космічна тросова система - це комплекс штучних космічних обєктів (супутників, кораблів, вантажів), зєднаних довгими тонкими гнучкими елементами (тросами, кабелями, шлангами), що здійснює орбітальний політ. Сполучені тросом апарати мають недолік або надлишок орбітальної швидкості, а їх рух виконується з одним періодом обігу на різних висотах. Статичні тросові системи можуть використовуватися в дослідженнях далекого космосу, навколоземного простору, атмосфери і поверхні Землі за допомогою протяжних вимірювальних систем (наприклад, інтерферометрів з дуже великою базою, рівною довжині троса), датчиків геофізичних полів, рознесених або розподілених вздовж троса і опускаються на тросі на низькі висоти атмосферних зондів. Наприклад, якщо від орбітальної станції відвести вниз на тросі довжиною близько 50 км вантажний корабель і потім відокремити його, корабель зійде з орбіти і впаде на Землю, а станція підвищить свою орбіту, не витрачаючи на це ні краплі палива. На ліфтах, що рухаються по тросах, передбачається переміщати вантажі й екіпажі, а використовуючи поворотну штангу, орієнтувати в просторі апарат.